Справа № 0907/119/2012
Провадження № 22ц/779/444/2013
Категорія 44
Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю.Д.
Суддя-доповідач Горейко М.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючої Горейко М.Д.
Суддів: Горблянського Я.Д., Ковалюка Я.Ю.
Секретаря Турів О.М.
з участю апелянта ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2012 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.
Зокрема апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено і не дано оцінки наявним у справі доказам про те, що відповідач впродовж тривалого часу, а саме з 2006 року не проживає у спірній квартирі. У 2006 році вона одружилася і переїхала на постійне місце проживання в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, де проживає по даний час.
При цьому апелянт посилається на те, що судом не застосовано до спірних правовідносин положення ст. 107 ЖК України про те, що у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття.
Також апелянт вказує, що відмовляючи в задоволенні позову, суд неправильно зіслався на положення ст. 61 ЦПК України про преюдицію рішення суду про надання відповідачу у користування кімнати площею 11,8 кв.м., так як згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» наявність рішення суду про право громадянина користуватися жилим приміщенням не є перешкодою до розгляду і задоволення позову про визнання його таким, що втратив це право, якщо він був відсутнім понад шість місяців.
Крім того, апелянт зазначає, що судом не взято до уваги акт, складений комісією та затверджений начальником ЖЕО №5 від 05.12.2007 року про те, що ОСОБА_4, 1987 року народження, не проживає в квартирі АДРЕСА_1 з вересня 2006 року.
З наведених підстав просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2012 року скасувати і ухвалити нове, яким позов задоволити.
У засіданні апеляційного суду апелянт доводи скарги підтримав з наведених в ній мотивів.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та день розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомила.
З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності відповідачки.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 21.02.2011 року встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є наймачами окремих жилих приміщень в одній квартирі, у зв'язку з чим ОСОБА_2 не вправі ставити питання про втрату іншим наймачем права користування жилим приміщенням. Рішення набрало законної сили і обставини, встановлені ним, мають преюдиціальну силу для вирішення даного спору.
Такий висновок суду є правильним.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на сім'ю ОСОБА_2 складом 5 осіб, в тому числі ОСОБА_5, яка являється племінницею дружини ОСОБА_2,18.06.1999 року видано ордер на право проживання у 4 кімнатній квартирі АДРЕСА_1. Згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 03.06.2008 року, яке частково змінено рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27.08.2008 року, проведено поділ спірної квартири і відповідачці ОСОБА_5 разом із неповнолітньою дитиною виділено в користування кімнату площею 11,8 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 з укладенням договору житлового найму. 01.12.2008 року між ЖЕО №5 та ОСОБА_3, а також між відповідачкою та КП «Єдиний розрахунковий центр» укладено договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, і згідно представлених квитанцій ОСОБА_3 частково проводить оплату наданих послуг теплопостачання та квартплату.
Спір між сторонами щодо втрати відповідачкою права на користування жилим приміщенням був уже предметом розгляду Івано-Франківського міського суду і рішенням суду від 21.02.2011 року в справі №0907/2-806/2011 р. (а.с. 36-37) в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням відмовлено за безпідставністю позовних вимог, оскільки його право на користування жилим приміщенням не порушено, так як ОСОБА_3 як і ОСОБА_2 є наймачами окремих жилих приміщень в одній квартирі. Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05.05.2011 року рішення Івано-Франківського міського суду від 21.02.2011 року залишено без змін (а.с. 38-40).
Права на жилу площу в житловому приміщенні за тимчасово відсутніми наймачами та членами їх сімей охороняються законом. Приписами ч. 1 ст. 71 ЖК України встановлено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Питання визнання особи такою, що втратила право на жиле приміщення внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, в силу ст. 72 ЖК України вирішується виключно в судовому порядку.
За змістом цієї ж статті на стороні позивача можуть виступати наймач, члени його сім'ї, в тому числі ті, за якими зберігається право на користування житлом як за тимчасово відсутніми. Позивачем може бути також наймодавець (житлово-експлуатаційна організація тощо).
Відповідач ОСОБА_3 не є членом сім'ї наймача ОСОБА_2 Вона є наймачем окремого жилого приміщення в квартирі АДРЕСА_1. ОСОБА_2 та члени його сім'ї займають у цій квартирі інші жилі приміщення, користування ними здійснюється з урахуванням вищезгаданих судових рішень та договору житлового найму, що укладений з ОСОБА_3 окремо. Вказана квартира розташована в будинку, який перебуває на балансі ЖЕО №5. Балансоутримувачем будинку на ОСОБА_3 відкритий окремий особовий рахунок, на який вона вносить оплату наданих послуг з утримання будинку та прибудинкової території відповідно до укладених з балансоутримувачем договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (а.с. 41-46, 53-73).
В силу дії ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За наведених обставин суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що права позивача в даному випадку не порушені. Відтак підстав для задоволення його вимог немає.
З урахуванням положень ст. 72 ЖК України саме наймодавець, а не ОСОБА_2 вправі за наявності підстав заявляти вимоги до ОСОБА_3 про втрату нею права на користування жилим приміщенням.
Крім того, суд зауважує про те, що як за приписами ст. 72, так і ст. 107 ЖК України суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 Житлового кодексу України, а за даними позовної заяви ОСОБА_2 в правове обґрунтування позову зіслався на положення статей 72 та 107 ЖК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає встановленим судом обставинам і визначених відповідно до них правовідносинам, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального судом не встановлено.
З огляду на викладене та з урахуванням положень ст. 308 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Горейко М.Д.
Судді: Горблянський Я.Д.
Ковалюк Я.Ю.