ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"11" лютого 2013 р. Справа № Б8/104-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ліквідатора відкритого акціонерного товариства "СТИРОЛБІОТЕХ" арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю. від 26.10.2012 року №Б8/104-12

до Відповідача, - товариства з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ", ідентифікаційний код: 31025465, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Горького, 14, кв. 26 (надалі за текстом "Відповідач"),

про визнання недійсним договору,

в межах справи №Б8/104-12

за заявою Управління Пенсійного фонду України в місті Обухові та Обухівському районі Київської області, ідентифікаційний код: 22201265, місцезнаходження: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 5,

до боржника, - відкритого акціонерного товариства "СТИРОЛБІОТЕХ", ідентифікаційний код: 04688648, місцезнаходження: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, буд. 127,

про банкрутство,

ліквідатор Банкрута: арбітражний керуючий Толчеєв Олексій Юрійович, який діє на підставі ліцензії серії АВ №548006, виданої Державним департаментом з питань банкрутства 27.01.2011 року та постанови господарського суду Київської області від 29.08.2012 року;

за участю представників учасників провадження у справі про банкрутство:

від Ліквідатора Банкрута/Заявника: Блащук Н.І., яка діє на підставі довіреності б/№ від 22.12.12 р.;

від Відповідача: юрисконсульт Приходько Н.А., яка діє на підставі довіреності № 2 від 03.01.13 р., Михайлюк О.Г., який діє на підставі довіреності № 13 від 10.01.13 року, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №Б8/104-12 за заявою Управління Пенсійного фонду України в місті Обухові та Обухівському районі Київської області (ідентифікаційний код: 22201265, місцезнаходження: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, буд. 5) (надалі за текстом: "Кредитор") №2926/10 від 17.08.2012 року про банкрутство відкритого акціонерного товариства "СТИРОЛБІОТЕХ" (ідентифікаційний код: 04688648, місцезнаходження: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 127) (надалі за текстом: «Банкрут»/ «Боржник») з підстав, що Боржник не веде підприємницької діяльності, має заборгованість перед Кредитором та на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі за текстом "Закон про банкрутство"), порушена ухвалою господарського суду Київської області від 23.08.2012 року.

Постановою господарського суду Київської області від 29.08.2012 року визнано грошові вимоги кредитора - Управління Пенсійного фонду України в місті Обухові та Обухівському районі Київської області в сумі 1 971 580,12 грн.; визнано банкрутом відкрите акціонерне товариство "СТИРОЛБІОТЕХ"; відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором відкритого акціонерного товариства "СТИРОЛБІОТЕХ" арбітражного керуючого Толчеєва Олексія Юрійовича; на 25.02.13 року призначено судове засідання для розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Банкрута; вирішено інші процедурні питання у справі.

30.10.2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області надійшла заява ліквідатора відкритого акціонерного товариства "СТИРОЛБІОТЕХ" арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю. від 26.10.2012 року №Б8/104-12 (вх. №17345 від 30.10.2012 року) про визнання недійсним договору, в якій Ліквідатор Банкрута просить визнати недійсним Договір купівлі-продажу майнових активів від 14.04.10 р., укладений між Банкрутом та ТОВ "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ", за яким відчужено майнові активи боржника, а саме нежитлова будівля, за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, буд. 1-А, реєстраційний номер об'єкту у РПВН: 14592229, який посвідчений нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур О.І.

Заява ліквідатора Банкрута вмотивована тим, що з Витягу з Державного реєстру правочинів йому стало відомо, що 14.04.2010 року між відкритим акціонерним товариством "СТИРОЛБІОТЕХ" та товариством з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" укладено договір купівлі-продажу (надалі за текстом «Договір»), який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Щур О.І. та за яким Боржником було продано Відповідачу нежитлову будівлю, яка зареєстрована за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 1-А (надалі за текстом «Об'єкт договору»), реєстраційний номер об'єкту у РПВН: 14592229.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.11.12 року заяву Ліквідатора відкритого акціонерного товариства "СТИРОЛБІОТЕХ" арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю. від 26.10.2012 року №Б8/104-12 про визнання недійсним договору прийнято до розгляду в межах справи №Б8/104-12, призначено розгляд вказаної заяви у судовому засіданні на 26.11.2012 року, витребувано низку документальних доказів у справі, в тому числі: зобов'язано заявника - Ліквідатора Банкрута надати суду: оригінал для огляду та належним чином засвідчену копію для долучення до матеріалів справи спірного договору від 14.04.2010 року; оригінал для огляду та належним чином засвідчену копію статуту відкритого акціонерного товариства "СТИРОЛБІОТЕХ", який діяв станом на дату укладення спірного договору від 14.04.2010 року; витяг з реєстру власників іменних цінних паперів щодо власників акцій відкритого акціонерного товариства "СТИРОЛБІОТЕХ" станом на дату укладення спірного договору від 14.04.2010 року; зобов'язано Відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" надати суду : оригінал для огляду та належним чином засвідчену копію для долучення до матеріалів справи спірного договору від 14.04.2010 року, статут Відповідача, в ред., що діяла станом на дату укладення спірного договору від 14.04.2010 року; докази, що підтверджують повноваження посадових осіб, які підписували від імені Відповідача спірний договір від 14.04.2010 року; відзив на заяву з наданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини, а також докази направлення цих документів заявнику; докази сплати Відповідачем грошових коштів за спірним договором від 14.04.2010 року; зобов'язано Заявника / Банкрута та Відповідача звірити взаєморозрахунки станом на дату призначеного судового засідання і надати господарському суду акт звірки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.12 року розгляд заяви Ліквідатора про визнання договору недійсним у межах справи про банкрутство № Б8/104-12 відкладено на 10.12.2012 року; повторно зобов'язано Заявника та Відповідача в повному обсязі виконати вимоги ухвали суду від 01.11.2012 року; додатково зобов'язано, в тому числі: приватного нотаріуса Обухівського районно-нотаріального округу Щур О.І. надати суду належним чином засвідчену копію нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 14.04.2010 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством "СТИРОЛБІОТЕХ" та товариством з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ", вирішено інші процедурні питання у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.12.12 року задоволено клопотання Відповідача від 10.12.2012 року №432 про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи на 14 січня 2012 року; повторно зобов'язано Заявника та Відповідача в повному обсязі виконати вимоги ухвал суду від 01.11.2012 року та від 26.11.2012 року; повторно зобов'язано приватного нотаріуса Обухівського районно-нотаріального округу Щур О.І., Головне Управління статистики у Київській області, комунальне підприємство Обухівської районної ради "Обухівське бюро технічної інвентаризації " в повному обсязі виконати вимоги ухвали суду від 26.11.2012 року у даній справі.

14.01.13 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшла Заява № 23 від 14.01.13 року про повернення заяви про визнання договору недійсним.

14.01.13 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшли Пояснення Відповідача на ухвалу суду від 01.11.12 року у справі № Б8104/12 № 24 від 14.01.13 року.

14.01.13 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшов Відзив № 22 від 14.01.13 р. на заяву про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 14.04.2010 року з долученими доказами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.13 року розгляд заяви ліквідатора про визнання договору недійсним у справі про банкрутство № Б8/104-12 відкладено на 28 січня 2013 року та повторно зобов'язано Заявника і Відповідача виконати вимоги ухвали суду від 01.11.12 року, а також додатково зобов'язано Ліквідатора надати статистичну звітність та баланс відкритого акціонерного товариства "СТИРОЛБІОТЕХ" за 4-й квартал 2010 року та за 2010 рік; додаткового зобов'язано Відповідача надати: рішення загальних зборів учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ", на яких приймалось рішення про придбання нерухомості, з приводу якої укладався спірний договір від 14.04.2010 року; надати докази, що підтверджують повноваження посадових осіб, які підписували від імені товариства з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" спірний договір від 14.04.2010 року; оригінал для огляду та належним чином засвідчену копію для долучення до матеріалів справи рахунку-фактури № СФ-000023 від 14.04.2010 року; податкової накладної, яка видавалась Заявником та передавалась Відповідачу за наслідками укладення спірного договору від 14.04.2010 року; статистичну звітність та баланс товариства з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" за 4-й квартал 2010 року та за 2010 рік; втретє зобов'язано приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Щура О.І. надати суду належним чином засвідчену копію нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 14.04.2010 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством "СТИРОЛБІОТЕХ" та товариством з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ"; вирішено інші процедурні питання у справі.

28.01.13 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшли Пояснення Відповідача на ухвалу суду від 14.01.13 року у справі № Б8/104/12 б/№ від 28.01.13 року з долученими доказами.

28.01.13 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшла Заява про долучення до матеріалів справи від 28.01.13 року з долученими доказами.

28.01.13 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшла Заява про залишення заяви про визнання договору недійсним без розгляду б/№ від 28.01.13 року.

Ухвалою господарського суду Київської області у справі від 28.01.13 року: відмовлено в задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" у вигляді Заяви № 23 від 14.01.2013 року про повернення заяви про визнання договору недійсним без розгляду; відмовлено в задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" у вигляді Заяві б/№ від 28.01.13 року про залишення заяви про визнання договору недійсним без розгляду; відкладено судове засідання для розгляду Заяви ліквідатора відкритого акціонерного товариства "СТИРОЛБІОТЕХ" арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю. від 26.10.2012 року №Б8/104-12 про визнання недійсним договору на 11 лютого 2013 року; повторно зобов'язано Ліквідатора Банкрута/Заявника, Відповідача, комунальне підприємство Київської обласної ради "Обухівське бюро технічної інвентаризації, державного реєстратора Деснянської районної державної адміністрації м. Києва виконати вимоги ухвал господарського суду Київської області від 01.11.12 року, від 10.12.12 року, від. 26.12.12 року, від 14.01.13 року, у відповідних частинах; витребувано у учасників провадження додаткові докази, пояснення у справі; зобов'язано фізичну особу-підприємця Корольова Вячеслава Михайловича, Відповідача на призначене судове засідання надати суду оригінал для огляду у судовому засіданні та належним чином засвідчені копії акта оцінки, проведеної ним 13.04.2010 року (№ 24 від 13.04.2010 року) з усіма документами на підставі яких була проведена оцінка, висновку за результатом проведеної оцінки, де замовником оцінки виступав ВАТ "Стіролбіотех", об'єктом оцінки виступила будівля пральні для спецодягу, розташована за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, буд. 7-а; а також Корольова Вячеслава Михайловича надати свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів, дійсне станом на 13.04.2010 року; витребувано інші додаткові докази у справі, вирішено інші процедурні питання у справі.

04.02.13 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Щура Олега Івановича на виконання вимог суду надійшов лист № 118/01-16 від 18.01.13 року з долученою належним чином засвідчену копію нотаріальної справи щодо посвідчення ним договору купівлі-продажу пральні для спецодягу від 14.04.2010 року за реєстраційним номером 1955, укладеного між Продавцем - ВАТ «Стиролбіотех» та Покупцем - ТОВ «Стиролоптфармторг».

11.02.13 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшла Заява № 66 від 11.02.13 року про відвід судді (вх. № 14 від 11.02.13 року).

11.02.13 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Головного управління статистики у м. Києві надійшов Витяг є Єдиного державного реєстру підприємств та організацій № 12-195 від 24.01.13 року.

В судове засідання з'явились представники Відповідача, Заявника та надали свої пояснення у справі. Фізична особа-підприємець Корольов В.М. в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча й був належним чином повідомлений про місце та час судового засідання. В судовому засіданні Заявник свої вимоги підтримав в повному обсязі, та просить їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені у його заяві № Б8/104-12 від 26.10.12 року. Відповідач в судовому засіданні підтримав свою заяву про відвід судді № 66 від 11.02.13 року, подану 11.02.13 року та просив її задовольнити; представник Відповідача вимоги Заявника за заявою № Б8/104-12 від 26.10.12 р. заперечив в повному обсязі, надав пояснення згідно яких вважає, що спірний договір вважає укладеним законно, підстав для задоволення заяви Заявника не вбачає, а також в судовому засіданні Відповідач долучив до матеріалів справи письмові пояснення б/№ від 11.02.13 року на ухвалу суду від 28.01.13 року у справі № Б8/104/12. Також в судовому засіданні дослідивши довіреність видану на представника Заявника, представник Відповідача заперечив законність довіреності, виданої на представника Заявника, яка не засвідчена печаткою юридичної особи Банкрута. На заперечення Відповідача представником Заявника надано пояснення згідно яких, провадження у справі про банкрутство № Б8/104-12, в межах якої здійснюється розгляд заяви Заявника № Б8/104-12 від 26.10.12 р., здійснюється за особливостями передбаченими ст. 52 Закону про банкрутство - банкрутство відсутнього боржника, і безпосередньо керівні органи Банкрута відсутні і наданий час триває процес відновлення документів, печаток та штампів, чим зумовлено відсутність печатки Банкрута на довіреності.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Заявником, Відповідачем, фізичною особою-підприємцем Корольовим В.М. та іншими зобов'язаними судом особами не виконано в повному обсязі вимог ухвал господарського суду Київської області у справі від 01.11.12 року, від 10.12.12 року, від 26.12.12 року, від 14.01.13 року, від 28.01.13 року, за виключенням приватного нотаріуса обухівського районного нотаріального округу Щура О.І., Головного управління статистики у м. Києві. Відповідачем виконано вимоги суду частково.

Суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення, вирішення питання про відвід, оголошення рішення призначено на 11 лютого 2013 року.

Заслухавши пояснення представників Відповідача стосовно заявленого відводу, дослідивши матеріали справи та заяву про відвід № 66 від 11.02.13 р. у нарадчій кімнаті, встановлено наступне.

В заяві про відвід № 66 від 11.02.13 р. Відповідач просить визнати суддю господарського суду Київської області Скутельника П.Ф. таким, що не може брати участь в розгляді справи № Б8/104-12 та підлягає відводу; вирішити питання про відвід судді Скутельник П.Ф., про що винести ухвалу. Вказана заява вмотивована низкою аргументів, в тому числі: посилаючись на норми ч.ч. 1, 4 ст. 20, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 57, ч. 2 ст. 44 ГПК України вказує на те, що Заявником надано не належні докази сплати судового збору за подання заяви про визнання недійним договору, який сплачено раніше дати порушення провадження у справі про банкрутство, та квитанція про сплату, не містить, з позиції Відповідача, всіх необхідних реквізитів; з позиції Відповідача, суд не повинен приймати до розгляду заяву арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю. від 26.10.12 року про визнання недійсним договору купівлі-продажу, так як з точки зору Відповідача в заяві не наведені підтверджені докази підстав, передбачених ст. 17 Закону про банкрутство, наявність підстав не підтверджено Заявником, з чого Відповідачем вбачається, що арбітражний керуючий Толчеєв О.Ю. подав заяву при визнання недійсним договору за відсутності в нього таких повноважень та вважає, що суддя керуючись п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України повинен був постановити ухвалу про повернення позовної заяви; посилаючись на систематичне невиконання Заявником ухвал господарського суду Київської області від 01.11.12 р., від 26.11.12 року, від 14.01.13 р., з позиції Відповідача Заявник не надав витребуваних судом докази, а в свою чергу з позиції Відповідача суд не реагує на невиконання ухвал процесуальними засобами, зокрема не залишив заяву Заявника без розгляду, та з позиції Відповідача, його заява про таке, судом не була належним чином розглянута; суддя Скутельник П.Ф. постійно зобов'язує надати Відповідача додаткові докази, що на думку Відповідача, жодним чином не може встановлювати дійсність або недійсність договору в розумінні закону.

Детально дослідивши доводи викладені у заяві про відвід Відповідача №66 від 11.02.13 року, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 20 ГПК України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 21 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід. З цих же підстав відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь в судовому процесі. Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.

Питання про відвід судді вирішується в нарадчій кімнаті судом у тому складі, який розглядає справу, про що виноситься ухвала. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.

У разі задоволення відводу (самовідводу) одному з суддів або всьому складу суду справа розглядається в тому самому господарському суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 21 цього Кодексу.

Вищий господарський суд України у Листі "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" 01-08/140 від 15.03.2010 звертає увагу на таке: зокрема, мають місце заявлення численних необґрунтованих відводів суддям господарських судів, нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одночасного оскарження судових рішень в апеляційному і в касаційному порядку, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені, тощо. Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Зловживанням процесуальними правами слід вважати також і подання учасниками судового процесу клопотань (заяв) про вчинення господарським судом не передбачених ГПК процесуальних дій, а так само подання апеляційних та касаційних скарг щодо процесуальних документів, яких взагалі не існує. З урахуванням обставин справи господарський суд може залишити відповідне клопотання (заяву, скаргу) без розгляду, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Детально дослідивши доводи, викладені у Заяві № 66 від 11.02.13 р., суд дійшов висновку про те, що викладені у заяві відводи є свідомою та навмисною спробою Відповідача тиску на суд, з метою прийняття подальшого рішення у справі на їхню користь без належного з'ясування обставин справи; викладені Відповідачем доводи є безпідставними та необґрунтованими за допомогою належних та допустимих доказів, а більша їх частина вже була предметом судового розгляду в межах даної справи, зокрема ухвали господарського суду Київської області від 28.01.13 р. Так, ухвалою господарського суду Київської області у справі від 28.01.13 року було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" у вигляді Заяви № 23 від 14.01.2013 року про повернення заяви про визнання договору недійсним без розгляду; відмовлено в задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" у вигляді Заяви б/№ від 28.01.13 року про залишення заяви про визнання договору недійсним без розгляду, предметом яких також виступали питання належності доказів сплати Заявником державного мита (викладені у заяві № 23 від 14.01.13 року), а також в межах яких було розглянуто доводи Відповідача з посиланням на п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України. Ухвала господарського суду Київської області від 28.01.13 року набрала законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 115 ГПК України «Обов'язковість виконання судових рішень», - рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі «ГПК України»), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглядаючи посилання Відповідача на відсутність підстав, передбачених ст. 17 Закону про банкрутство та відсутність повноважень у Заявника на подання заяви про визнання договору недійсним, судом встановлено, що провадження у даній справі про банкрутство здійснюється за особливостями, передбаченими ст. 52 Закону про банкрутство, - банкрутство відсутнього боржника, що зумовлює низку особливостей, зокрема, відсутність керівних органів боржника за його місцем знаходження, відповідно відсутність документації підприємства-боржника. Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника. Частиною 10 ст. 17 закону про банкрутство, такими підставами визначено: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Заявник у своїй заяві посилається на низку обставин, в тому числі на те, що укладення спірного договору призвело до зменшення активів боржника, завдало значних збитків кредиторам, спірний договір є не виконаним на даний час, спричинив боржникові збитки (а.с. 1, 2 Т. 3).

При вирішенні питання про прийняття заяви до розгляду, враховуючи особливості зумовлені провадженням у справі за ст. 52 Закону про банкрутство (банкрутство відсутнього боржника), судом встановлено достатність поданих матеріалів та необхідність призначення судового засідання, для розгляду вказаної заяви, а також необхідність вжиття заходів для підготовки справи для розгляду шляхом зобов'язання сторін та інших підприємств, установ виконати певні дії; витребування від них документів, необхідних для вирішення спору по суті. Судом також взято до уваги те, що відповідно до п.п. 1.1. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введення передбаченого Законом особливого порядку, спрямованого на відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, та застосування ліквідаційної процедури має на меті задоволення вимог кредиторів (повне або часткове). При цьому, наслідки порушення провадження у справі про банкрутство впливають на права та обов'язки усіх кредиторів боржника. В свою чергу, згідно ст. 1 Закону про банкрутство, банкрутом є визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 ГПК України, «з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: ... зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження;...».

Вжиття дій по підготовці справи до розгляду є правом суду, а коло доказів, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, не обмежене.

Посилання Відповідача, що саме у нього судом витребовуються додаткові докази у справі, чим порушується з позиції Відповідача принцип рівності сторін, засади змагальності, є безпідставними та такими, що у повній мірі не відповідають дійсним обставинам справи. Ухвалами суду у справі, додаткові докази витребовувались у всіх учасників провадження, а також витребувано докази у відповідних установ, а не лише у Відповідача, що підтверджено безпосередньо матеріалами справи. Вимоги суду Відповідачем виконано дише частково.

Стосовно посилання Відповідача на неподання Заявником витребуваних судом доказів: відповідно до ст. ст. 77 ГПК України, неподання суду витребуваних доказів становить підставу для відкладення судового засідання; відповідно до ст. ст. 75, 33 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Судом встановлено, що витребувані судом докази, не було надано, як Заявником, так і Відповідачем та іншими зобов'язаними особами, зокрема, Відповідачем на численні вимоги суду не надано суду низки витребуваних судом доказів, серед яких істотне значення мають, в тому числі спірний договір, копії акту оцінки об'єкту договору з усіма документами на підставі яких проведено оцінку об'єкту спірного договору.

В свою чергу, як зазначено, відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Станом на поточну дату з кредиторськими вимогами до Банкрута звернулись до господарського суду Київської області низка осіб, на підтвердження частини з вимог яких долучено докази безспірності заявлених вимог.

Виходячи з викладеного, суд діє неупереджено, з метою рівного захисту прав всіх учасників провадження, з метою з'ясування усіх обставин у справі та встановлення істини у справі, у зв'язку з чим заявлений відвід є безпідставним та необґрунтованим, та розцінюється судом як такий, що спрямований на здійснення суду перешкод для правильного вирішення спору. На підставі викладеного, суд відмовляє Відповідачу у задоволенні заяви № 66 від 11.02.13 р.

Розглядаючи заяву ліквідатора банкрута - відкритого акціонерного товариства "СТИРОЛБІОТЕХ" арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю. від 26.10.2012 року №Б8/104-12 про визнання недійсним договору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду Заяви Заявника на підставі наявних доказів у справі. Детально дослідивши матеріали справи у їх сукупності, включаючи докази надані приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щуром О.І., Головним управлінням статистики у м. Києві, дослідивши позицію Заявника та Відповідача, вивчивши подані ними докази, заслухавши пояснення Заявника та Відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Свої вимоги, викладені у Заяві ліквідатор Банкрута мотивує положеннями норм ст. ст. 1, 17, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 234, 235, 203, 215 ЦК України та вказує, що відповідно до Витягу № 11925633 з Державного реєстру правочинів від 04.10.12 р., копія якого долучена до матеріалів справи, йому стало відомо, що 14.04.2010 року між відкритим акціонерним товариством "СТИРОЛБІОТЕХ" та товариством з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" було укладено договір купівлі-продажу майнових активів боржника, а саме нежитлової будівлі за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, буд. 1-А, реєстраційний номер у РПВН: 14592229, який посвідчений приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Щур О.І. В своїй заяві Заявник просить визнати недійсним вказаний договір купівлі-продажу майнових активів боржника від 14.04.10 р., укладений між зазначеними особами. Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що з позиції Заявника, до теперішнього часу товариство з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" не сплатило вартість предмету договору купівлі-продажу, у зв'язку з чим, з позиції Заявника, він є виконаним не повністю та може бути визнаний недійсним; ціна предмету спірного договору в декілька разів є меншою за ринкову вартість майна, яке підлягало відчуженню, у зв'язку з чим виконання договору спричинило Боржникові збитки; учасниками (акціонерами) відкритого акціонерного товариства "СТИРОЛБІОТЕХ" та товариства з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" на момент укладення договору відчуження майнових активів Боржника були одні й ті ж особи, що на думку Ліквідатора свідчить про те, що Договір укладався між Банкрутом та заінтересованою особою; Договір Ліквідатор вважає удаваним, таким, що приховує собою правочин дарування майнових активів Боржника, який не відповідає статутній діяльності Банкрута та повинен бути визнаний недійсним; вважає, що договір було укладено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, а безоплатність правочину не створило правових наслідків відносно отримання прибутку; вважає, що заінтересовані особи стосовно Банкрута цілеспрямовано уклали зазначену угоду відносно відчуження майнових активів банкрута, що призвело до зменшення активів останнього, що призвело до значного утруднення ведення господарської діяльності та встановлення платоспроможності боржника, завдало значних збитків кредиторам під час задоволення заявлених грошових вимог з причин відсутності майна, яке може ввійти до ліквідаційної маси; вважає що спірний договір укладався як безоплатний правочин, за яким здійснилося відчуження активів боржника, що протирічить статутній діяльності товариства, та призвело до доведення підприємства до банкрутства, призвело до погіршення фінансового стану Банкрута, та до доведення до банкрутства в цілому.

У наданому Відзиві № 22 від 14.01.13 р. Відповідач повністю відхиляє позовні вимоги щодо визнання недійним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 14.04.10 р., вважає, що спірний договір укладений у повній відповідності до закону з дотриманням спеціальних і загальних вимог, визначених для чинності даного правочину, а також надав пояснення згідно яких вважає, посилаючись на ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство, що жодної підстави для подачі ліквідатором заяви про визнання недійсним договору, визначеної ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство, не існує; посилаючись на норми ст. 657, ч. 1 ст. 631, ст. 655 ЦК України, вказує на те, що спірний договір було посвідчено приватним нотаріусом 14.04.10 р., банкрут передав будівлю Відповідачу; Відповідач будучі покупцем станом на 29.04.10 р. розрахувався з боржником за будівлю, посилаючись на лист. Вих. № 628 від 29.04.10 р., лист. Вих. № 1022 від 30.04.10 р., платіжні доручення № 4093 від 26.04.10 р., № 4228 від 29.04.10 р., а отже вважає, що спірний договір є повністю виконаним, не завдає боржнику збитків, та не має інших наслідків визначених ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство, а вимоги Заявника вважає безпідставними. Твердження Заявника про те, що ціна предмету договору є меншою за її ринкову вартість, вважає необґрунтованим, не підтвердженим і суб'єктивною думкою ліквідатора, посилаючись на норми ст. ст. 6, 627, 628 ЦК України, вказує на те, що суб'єкти господарювання можуть використовувати вільні ціни у господарській діяльності, які визначаються самостійно за згодою сторін. Натомість вартість нежитлової будівлі за спірним договором було визначено у відповідності до висновку про вартість об'єкта незалежної оцінки від 13.04.10 р. № 24, проведену незалежним суб'єктом оціночної діяльності, а тому твердження ліквідатора, що ціна в спірному договорі є меншою за ринкову вважає безпідставним. Стосовно посилань Заявника, що сторони спірного договору є заінтересованими особами, перелічуючи ознаки заінтересованих осіб, вказує, що з його позиції, договір укладений між не заінтересованими особами. Відповідач заперечує посилання Заявника щодо підстав визнання недійсним спірного договору як фіктивного або удаваного, посилаючись на норми ст. 234, 235 ЦКУ, ст. 189, 190 ГКУ на узагальнення практики Верховного Суду України від 24.11.08 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними». На підтвердження заперечень, наведених у Відзиві Відповідачем надано низку документальних доказів, зокрема копій документів, в тому числі акта прийому-передачі майна від 14.04.10 р., видаткової накладної РН-0000008 від 14.04.10 р., листів № 628 від 29.04.10 р., № 1022 від 30.04.10 року, платіжних доручень № 4093 від 26.04.10 р., № 4228 від 29.04.10 р., висновку фізичної особи-підприємця Корольова Вячеслава Михайловича № 24 від 13.04.10 р. «Про вартість об'єкта незалежної оцінки», рахунку-фактури СФ-000023 від 14.04.10 р.

Виходячи з того, що Заявником та Відповідачем та зобов'язаними особами не було надано суду всіх доказів витребуваних судом, а лише частково виконано вимоги суду, всебічно, повно і об'єктивно розглянувши всі обставини справи в сукупності, на підставі всіх доказів, долучених учасниками провадження та доказів (копії нотаріальної справи), що надійшли на вимогу суду від приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Щура О.І., Головного управління статистики у м. Києві, суд виходячи з наявних матеріалів справи дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. ст. 34, 35 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України (надалі - «ГПК України»), сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Провадження у справі про банкрутство № Б8/104-12 перебуває у процедурі банкрутства - ліквідації банкрута.

Відповідно до абз. 12 ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.

Відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство, до таких підстав віднесено: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника. Сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцяти денний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Закон не ставить в залежність в ліквідаційній процедурі можливість оспорення будь-яких угод боржника від строків, коли вони були укладені, якщо такими угодами завдано збитків боржнику та кредиторам. Закон про банкрутство, не вимагає одночасного поєднання всіх підстав, визначених ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство, для визнання договору недійсним.

Відповідно до матеріалів справи, 14.04.2010 року між відкритим акціонерним товариством "СТИРОЛБІОТЕХ" в особі директора Шведа Олександра Євгеновича, який діяв на підставі статуту, протоколу засідання наглядової ради ВАТ "СТИРОЛБІОТЕХ" від 15.03.10 р. та наказу № 1-К від 18.03.09 р., яке виступило продавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" в особі директора Янковського Михайла Андрійовича, який діяв на підставі протоколу № 2 Загальних зборів учасників від 27.07.00 р. та протоколу Загальних зборів від 15.03.10 р., яке виступило покупцем було укладено договір купівлі-продажу пральні для спецодягу (надалі за текстом «Договір» / «Спірний договір»), який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром Олександром Івановичем та зареєстровано в реєстрі за номером 1955. Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. Договору, продавець зобов'язався передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти у власність нежитлову будівлю (цілісний майновий комплекс), що розташована за адресою: м. Обухів, вул. Промислова, буд. 1-А Обухівського району Київської області (надалі за текстом «Об'єкт Договору»). Відчужується ціла пральня для спецодягу. Ця пральня для спецодягу, що відчужується належить продавцю на підставі наказу № 50 Держкомітету медичної та мікробіологічної промисловості «Держкоммедбіопром» від 19.05.94 р. та свідоцтва про державну перереєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності № 602 від 19.09.01 року, зареєстрованого Комунальним підприємством Київської обласної ради «Обухівським БТІ» під номером 96, в реєстровій книзі 47, реєстраційний номер 14592229. Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Договору, вартість відчужуваної пральні для спецодягу за цим Договором за взаємною згодою сторін становить 28 350,00 грн. з ПДВ. Сторони домовилися, що оплата вартості відчужуваної пральні для спецодягу за цим Договором буде здійснена Покупцем на протязі 14 календарних днів - шляхом перерахування на розрахунковий рахунок №26006384000005 в Обухівському відділенні Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» або на р/р № 260000194100 в АБ «Брокбізнесбанк» у м. Києві, а саме до 30.04.2010 включно, з можливістю дострокової оплати; відповідно до відомостей, викладених у витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому Комунальним підприємством Київської обласної ради «Обухівським бюро технічної інвентаризації» 13.04.10 р. № 25848000, вартість відчужуваної пральні для спецодягу, яка є предметом цього договору становить 28350,00 грн. Відповідно до п.п. 4.1., 5.1., 5.3. Договору, право власності покупця на пральню для спецодягу наступає після повного розрахунку з продавцем, і оформляється додатковою заявою продавця за підписом директора ВАТ «СТІРОЛБІОТЕХ», підпис на якій засвідчений нотаріально, яка є невід'ємною частиною даного Договору, та оформлення такого права відповідно до вимог чинного законодавства. Цей Договір укладається сторонами під скасувальною умовою, а саме, якщо покупцем не буде проведений належний та своєчасний розрахунок за об'єкт купівлі з продавцем, то згідно ч. 2 ст. 212 Цивільного кодексу України, права і обов'язки за цим Договором можуть бути скасовані. У разі несплати покупцем грошових коштів в повному обсязі в строк більш ніж 14 банківських днів з дати повних розрахунків згідно п. 2.1., цей Договір втрачає чинність з вини покупця. Відповідно до п. 9.2. Договору, усі зміни та доповнення до цього Договору, є його невід'ємною частиною та повинні бути здійснені в письмовій формі уповноваженими представниками сторін та посвідчені нотаріально.

Судом встановлено, що ухвалами господарського суду Київської області сторони, в тому числі Відповідач неодноразово зобов'язувались судом, зокрема: ухвалою суду у справі від 01.11.12 року (п. 4 резолютивної частини), ухвалами від 26.11.12 року (п. 2 резолютивної частини), від 10.12.12 р. (п. 3 резолютивної частини), від 14.01.13 року (п. 3 резолютивної частини), від 28.01.13 року (п. 4 резолютивної частини) надати копію та оригінал для огляду спірного договору, докази сплати грошових коштів за Договором. Відповідачем спірний Договір суду не надано.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Умовами п. 4.1. Договору було передбачено, що право власності покупця на пральню для спецодягу наступає після повного розрахунку з продавцем, і оформляється додатковою заявою продавця за підписом директора ВАТ «СТІРОЛБІОТЕХ», підпис на якій засвідчено нотаріально, яка є невід'ємною частиною даного Договору, та оформлення такого права відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, належним та обов'язковим доказом переходу права власності та розрахунку з продавцем за Об'єкт Договору, умовами Договору визначено додаткову заявою продавця за підписом директора ВАТ «СТІРОЛБІОТЕХ», підпис на якій засвідчено нотаріально, яка визначена Договором як невід'ємна частиною Договору.

Дослідивши детально матеріали справи судом встановлено, що в матеріалах справи, в тому числі в матеріалах нотаріальної справи витребуваної в повному обсязі судом у нотаріуса, який посвічував даний договір, вказаний визнаний умовами Договору його сторонами в момент укладення Договору, як єдиний належний доказ переходу права власності та розрахунку з продавцем за Об'єкт Договору, - додаткова заява продавця за підписом директора ВАТ «СТІРОЛБІОТЕХ», підпис на якій засвідчено нотаріально, як невід'ємна частина Договору, відсутня. На вимогу суду Відповідачем, як покупцем за Договором, суду така заява не була надана на числені вимоги суду.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що належного, визначеного умовами самого Договору доказу розрахунку, за об'єкт Договору покупцем з продавцем, переходу права власності суду не надано та Відповідачем факту належного розрахунку з продавцем та об'єкт не доведено за допомогою належних і допустимих доказів, зокрема додаткової заяви продавця - Банкрута у справі за підписом директора ВАТ «СТІРОЛБІОТЕХ», підпис на якій засвідчено нотаріально, яка визначена Договором як невід'ємна частина Договору, Відповідачем суду не надана.

Детально дослідивши матеріали справи та долучені Відповідачем докази сплати за об'єкти Договору, пояснення судом встановлено наступне.

Відповідач на підтвердження факту розрахунку за об'єкт Договору надав копії: видаткової накладної РН -0000008 від 14.04.10р. виданої на підставі рахунку-фактури СФ-000023 від 14.04.10 р., де постачальником є Банкрут, а одержувачем - Відповідач на суму: 23 625,00 грн., податок на додану вартість: 4725,00 грн., всього з ПДВ: 28 350,00 грн. Судом встановлено, що рахунок -фактура СФ-000023 від 14.04.10 р., видаткова накладна РН -0000008 від 14.04.10р. жодних посилань на Договір як на правову підставу видачі, не містить. Відповідачем жодних пояснень щодо підстави складення видаткової накладної по продажу Об'єкту Договору та видачі рахунку-фактури СФ-000023, не надано. Відповідно до платіжного доручення № 4093 від 26.04.2010 року Відповідачем було сплачено Банкруту 11 264,88 грн. з призначенням платежу «за відшкодування вартості електроенергії зг. рах. № 21 від 19.04.10»; відповідно до платіжного доручення № 4228 від 29.04.2010 року Відповідачем було сплачено Банкруту 25 400,00 грн. з призначенням платежу «за брухт стальний зг. р СФ-000026 від 29.04.10 р. Таким чином доказів безпосереднього фактичного перерахування коштів за Договором, Відповідачем не надано. В свою чергу Відповідач посилається на те, що листами № 628 від 29.04.10 р. складеного Відповідачем, адресованого Банкруту, в яких міститься інформація, згідно якої Відповідач повідомляє, що у платіжних дорученнях № 4093 від 26.04.10 р. на суму 11 264,88 грн. з ПДВ та № 4228 від 29.04.10 р. на суму 25 400 грн. з ПДВ було допущено помилку у призначенні платежу, вірним вважати наступне: у платіжному дорученні № 4093 від 26.04.10 р. «за будівлю пральні для спецодягу ... 11 264,88 грн. в т.ч. ПДВ», у платіжному дорученні № 4228 від 29.04.10 р. «за будівлю пральні для спецодягу ... 17 085,12 грн. в т.ч. ПДВ та 8 314,88 грн. за брухт стальний ...». На підтвердження правомірності зміни призначення проведених платежів Відповідач у поясненнях б/№ від 11.02.13 року посилається на абз. 10 Листа Департаменту платіжних системи НБУ від 09.06.2011 року № 25-/111/1438-7141, який датований датою після вчинення зміни призначення платежу, та є неналежним доказом посилань Відповідача. Також Відповідач щодо доказів відправки листів № 628 від 29.04.10 р. Відповідачем Банкруту та № 1022 від 30.04.10 року Банкрутом Відповідачу, надав пояснення згідно яких вказані листи вручався нарочно, а доказом їх отримання, є безпосереднє отримання листів. Дослідивши вказані листи, копії яких долучено до матеріалів справи, судом встановлено, що жодних доказів отримання підприємствами та проходження ними реєстрації з присвоєнням вхідних номерів відповідними одержувачами, вказані листи, не містять, та не доводять за допомогою належних доказів фактичного їхнього існування станом на дату, якою вони датовані.

Таким чином, жодного належного, визначеного умовами Договору доказу переходу права власності та розрахунку за об'єкт Договору Покупцем - Відповідачем з продавцем - Банкрутом, суду не надано та Відповідачем факту належного розрахунку з продавцем та Об'єкт за Договором не доведено за допомогою належних і допустимих доказів, яким є додаткова заява продавця - Банкрута у справі за підписом директора ВАТ «СТІРОЛБІОТЕХ», підпис на якій засвідчено нотаріально, яка визначена Договором як невід'ємна частина Договору, Відповідачем суду не надана. Фактичного перерахування коштів Відповідачем Позивачу на виконання Договору не доведено належними доказами. Відповідачу було відомо, будучі стороною правочину - Договору про його умови, та надаючи не належні докази, останній мав на меті введення суду в оману щодо проведення розрахунків за Договором.

Таким чином, на підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що відсутність належного розрахунку за Договором, у порядку та на умовах Договору, є прямим свідчення нанесення шкоди Банкруту.

Поряд з цим, Заявник посилається у заяві на те, що вартість Об'єкту Договору за умовами Договору, є заниженою поряд з ринковою. Відповідач на спростування таких посилань надав «Висновок про вартість об'єкта незалежної оцінки № 24 від 13.04.10 р.», а також інші докази і пояснення. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Дослідивши текст нотаріально посвідченого Договору, судом встановлено, що його умови не містять жодних посилань на Висновок про вартість об'єкта незалежної оцінки № 24 від 13.04.10 р., на якій посилається Відповідач, як на підставу формування договірної вартості Об'єкта за Договором.

Істотне значення має те, що по-перше, відповідно до умов п.п. 1.1., 1.2., 2.1. Договору, продавець зобов'язався передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти у власність нежитлову будівлю (цілісний майновий комплекс), що розташована за адресою: м. Обухів, вул. Промислова, буд. 1-А Обухівського району Київської області. Відчужується ціла пральня для спецодягу. Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Договору, вартість відчужуваної пральні для спецодягу за цим Договором за взаємною згодою сторін становить 28 350,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до акту прийому-передачі майна від 14.04.10 р., та інших доказів, на які посилається Відповідач, в тому числі видаткова накладна № РН-0000008 від 14.04.10 р., рахунок-фактура СФ-000023 від 14.04.10 р., містять також відомості про те, що вартість об'єкта становить 28 350,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 4 725,00 грн. Таким чином, вартість об'єкта за Договором без податку на додану вартість становить 23 625,00 грн.

Згідно Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 25848000 від 13.03.10 року (станом за один день до дату укладення Договору) (а.с. 131 Т. 3), наявного в нотаріальній справі, загальна вартість нерухомого майна становить 28 350,00 грн. (без ПДВ), площею 949,00 кв.м.

В свою чергу, відповідно до п. 7.9 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5, в редакцій чинній станом на дату видачі вказаного Витягу, витяг з Реєстру прав містить: вартість об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, що визначається за станом на дату проведення технічної інвентаризації такого об'єкта.

Відповідно до ч. 1 п. 7.1. Методичних рекомендацій "Про затвердження Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна" № 146 від 05.09.2003 року, інвентаризаційна вартість об'єкта визначається виходячи з його будівельної вартості. Будівельною вартістю об'єкта є вартість на час його будівництва. Вона визначається виходячи з об'єму будинку, його технічного стану та середньої будівельної вартості подібних будинків (1 м3) в місцевих умовах. Відповідно до п. 7.9 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, вартість об'єкта вказується у Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно без податків, зборів.

Виходячи з наведеного, відповідно до Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 25848000 від 13.04.10 року, станом за день укладення Договору, 28 350,00 грн. було вартістю Об'єкта Договору, площею 949,0 кв.м., за даними останньої проведеної технічної інвентаризації, відповідно, без податку на додатну вартість.

Викладене дає підстави для висновку про те, що договірна ціна Об'єкту Договору, визначена у Договору як 28 350,00 грн. з ПДВ, є вартістю нижчою за вартість за даними технічної інвентаризації Об'єкта станом на 13.04.10 року, згідно якої 28 350,00 грн., становило вартість самої будівлі пральні спецодягу без податку, що підтверджено Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 25848000 від 13.04.10 року.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.03 р. № 1440 «Про затвердження Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", об'єктом оцінки у формі цілісного майнового комплексу (цілісний майновий комплекс) - є об'єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність. Цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності.

Наведене дає підстави вважати, що Об'єктом Договору, яким виступила нежитлова будівля (цілісний майновий комплекс) (згідно п.п. 1.1. Договору, а не лише нежитлове приміщення, враховуючи умову п.п. 1.3. Договору), ввійшли не лише безпосередньо будівля, а виходячи зі змісту Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.03 р. № 1440, об'єктом Договору стала сукупність об'єктів, сукупність яких дає змогу провадити певну господарську діяльність, окрім безпосередньо будівлі.Виходячи з наявних матеріалів справи, наявні підстави для висновку про те, що вартість таких додаткових активів, що склали разом з будівлею пральні Об'єкт Договору, поряд з вартістю будівлі за даними останньої технічної інвентаризації будівлі, не були додатково оцінені при продажі цілісного майнового комплексу пральні спецодягу, що вказує на не врахування їхньої вартості при продажу, що також є прямим свідченням заниження вартості Об'єкта Договору, як цілісного майнового комплексу.

На підтвердження останнього вказує те, що об'єктом оцінки проводимої незалежної оцінки незалежним суб'єктом оціночної діяльності Корольова В.М., згідно документу № 23 від 13.04.2010 року, є саме «будівля пральні для спецодягу, загальною площею 949,00 м.кв.», а не цілісний майновий комплекс пральні спецодягу (а.с. 60, Т. 3).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що при укладенні Договору, Об'єктом Договору виступив цілісний майновий комплекс пральні спецодягу, охоплюючи сукупність активів пов'язаних з безпосередньо будівлею пральні, сукупність яких забезпечувало проведення певної господарської діяльності (виробничого циклу) (що визначено п.п. 1.1. Договору) проте, вартість безпосередньо будівлі пральні без податку на додану вартість була меншою за її вартість за даними останньої технічної інвентаризації будівлі, а вартість активів, що разом з будівлею пральні складали цілісний майновий комплекс не були додатково оцінені взагалі та передані без ціни - безоплатно.

В свою чергу, Відповідач вказує, що 28 244,00 грн., є ринковою вартістю будівлі, на підтвердження чого надано копію зазначеного вище «Висновку про вартість об'єкта незалежної оцінки» № 24 від 13.04.10 року, детально дослідивши який, суд дійшов висновку про те, що даний документ, не є належним та допустимим доказом того, що вказана ціна (28 244,00 грн.), є ринковою вартістю Об'єкта, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 4, 5, 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», професійною оціночною діяльністю (далі - оціночна діяльність) - є діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна. Суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону. Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ України від 28.10.04 року № 1442 Про затвердження Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна" затверджено Національний стандарт № 2, яким є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності.

Дослідивши поданий Відповідачем доказ - «Висновок № 24 від 13.04.10 року «Про вартість об'єкта незалежної оцінки», судом встановлено, що даний документ за змістом не є звітом про оцінку майна, не відповідає вимогам ст.ст. 4, 5, 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ні за назвою документа, ні за змістом, в тому числі не містить розділів, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна та не є належним доказом підтвердження відповідності вказаної у ньому вартості ринковій вартості Об'єкту Договору, а посилання Відповідача на вказаний доказ, відхиляються судом як посилання на не належний доказ. Відповідачем, та безпосередньо Корольовим В.М. жодних документів на підставі яких проводилась оцінка, на яку посилаються останні, суду не надано, та відповідність проведення оцінки Об'єкту Договору вимогам чинного законодавства, суду не доведено. Про причини невиконання вимог суду пояснень суду не надано. Корольов В.М. в судове засідання не з'явився.

Також, досліджуючи питання відповідності вартості Об'єкта за Договором рівню ринкових цін, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 4.1. Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв, станом на дату укладення Договору, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до п. 1.18 Закону України «Про податок на додану вартість», звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до положень п.п. 1.20 «Звичайна ціна», 1.20.2., 1.20.5-1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що був чинний станом на дату укладення Договору, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Судом встановлено, жодних доказів, які б свідчили б про ідентичність /рівнозначність вартості Об'єкту Договору у сумі 28 350,00 грн. в тому числі ПДВ звичайній ціні і яка відповідала рівню ринкових цін на Об'єкт Договору станом на дату укладення Договору, жодним з учасників провадження суду не надано. Доказів того, що фактично базою оподаткування операції за Договором по податку на додатну вартість виступила вартість Об'єкта у вказаному у Договору розмірі й сплачено до державного бюджету, суду не надано.

На підставі наявних матеріалів справи та викладеного вище, суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не доведено жодними належними та допустимими доказами факт розрахунку у спосіб встановлений Договором за Об'єкт Договору; відповідно до наявних матеріалів справи, вартість Об'єкту Договору за умовами Договору не включає вартість активів, що у сукупності з будівлею пральні спецодягу складають цілісний майновий комплекс пральні спецодягу, який дозволяє здійснювати певну господарську діяльність та виступив об'єктом Договору згідно п.п. 1.1. Договору, а безпосередньо вартість будівлі пральні спецодягу, за згодою сторін була оцінена нижче за її вартість за даними останньої технічної інвентаризації без ПДВ; Відповідачем не доведено належними доказами, що визначена в Договору вартість Об'єкту як цілісного майнового комплексу відповідає ринковій її вартості станом на дату укладення Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Виходячи зі змісту ст. 3 ГК України, судом встановлено, що беручи до уваги факт відсутності належних доказів проведення Відповідачем розрахунку у порядку та спосіб визначений Договором, тобто невиконання Відповідачем обов'язку по розрахунку за Договором у встановлений Договором спосіб, а також те, що визначена сторонами вартість Об'єкту є нижчою вартості за даними останньої технічної інвентаризації безпосередньо лише будівлі пральні спецодягу, суд дійшов висновку про те, що метою укладення Договору, не було отримання економічного результату для підприємства, прибутку; продаж майна - Об'єкту Договору здійснювався за вартістю, яка є нижчою за вартість самої будівлі спецодягу за даними останньої проведеної технічної інвентаризації будівлі, а не всього цілісного майнового комплексу пральні спецодягу, вартість якого на підставі наявних матеріалів справи встановити неможливо.

Судом встановлено, що станом на поточну дату, до господарського суду Київської області з кредиторськими вимогами до Банкрута звернулась низка заявників/кредиторів з вимогами до Банкрута, на підтвердження частини з яких долучено судові рішення про стягнення заборгованості з Банкрута, в тому числі, де заборгованість Банкрута перед кредиторами виникла до дати укладення Договору.

Зокрема, до господарського суду Київської області надійшла заява ТОВ «АРКОС» (а.с. 137, Т. 1) на суму 187 459,26 грн. На підтвердження вимог заявником долучено копію рішення господарського суду Київської області від 21.04.11 року у справі № 26/022-11, згідного якого стягнуто заборгованість з Банкрута на користь заявника та встановлено, що заборгованість виникла на підставі виконаних робіт у 2007-2008 роках; а також надано копію наказу господарського суду Київської області у справі № 26/022-11.

Також до господарського суду Київської області надійшла заява від ТОВ «Компанія з управління активами «Стиролінвест» (а.с. 105, Т. 1), з заявленими грошовими вимогами до Банкрута у сумі 1 000 000,00 грн., які, як вказує Заявник виникли на підставі векселів, виданих Банкрутом 02.12.2008 року. Також до господарського суду Київської області надійшла заява від Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 146 від 23.10.12 р. (а.с. 152, Т. 1) з вимогами по справах по потерпілих від трудового каліцтва у сумі 1 456 497,64 грн. Від ПАТ «Концерн Стирол» надійшла заява (а.с. 1, Т. 2) з вимогами до Банкрута у сумі 46 421 778,42 грн., які виникли у заявника до Банкрута, як вказує Заявник на підставі векселів, виданих Банкрутом в період з 2002 по 2008 роки. Також до господарського суду Київської області надійшла заява з додатковими вимогами до Банкрута від ініціюючого кредитора у сумі 155 762,34 грн., від Обухівського міськрайонного центру зайнятості з вимогами до Банкрута у сумі 67 200,00 грн. (а.с. 102 Т. 1).

Таким чином, перелічені вимоги до Банкрута, що надійшли до суду, є потенційними кредиторськими вимогами до Банкрута, більшість з яких, як посилаються Заявники, винили до дати укладення спірного Договору та значно перевищують вартість Об'єкта Договору, а на підтвердження частини з заявлених вимог заявниками долучено докази їх безспірності. Викладене дає підстави для висновків про те, що має місце невиконання Відповідачем умов Договору, що завдало збитки Банкруту у розмірі ринкової вартості цілісного майнового комплексу пральні спецодягу, розташованого за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 1-А; виконання вказаного Договору Відповідачем також завдало б значних збитків Банкруту з причин встановленої судом заниженої вартості Об'єкта, яка, як встановлена судом була визначена сторонами Договору за домовленістю нижче вартості лише самої будівлі пральні спецодягу за даними останньої, що проводилась технічної інвентаризації будівлі та без врахування інших елементів цілісного майнового комплексу Об'єкту, що свідчить про те, що виконання Договору також нанесло б збитки Банкруту в розмірі різниці у вартості між вартістю визначеною в Договорі та ринковою вартістю цілісного майнового комплексу пральні для спецодягу.

На підставі викладеного, зокрема на підставі ґрунтованого, повного і об'єктивного, всебічного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись викладеним, суд дійшов висновку про те що наявні всі підстави, які підтверджені належними та допустимими доказами, долученими до матеріалів справи, що свідчать про те укладення Договору між Банкрутом та Відповідачем завдало збитків Банкруту у вигляді цілісного майнового комплексу пральні спецодягу / його ринкової вартості, яке передано Відповідачу, де як встановлено судом вартість якого була визначена за згодою сторін є нижчою за вартість будівлі пральні спецодягу за даними останньої проведеної технічної інвентаризації без врахування вартості інших активів, що разом складають цілісний майновий комплекс пральні спецодягу, за який як встановлено судом, Відповідачем не було проведено розрахунку у спосіб встановлених Договором та не було проведення оформлення переходу у власність у спосіб встановлених Договором.

Судом встановлено, у своїй заяві Заявник також посилається на те, що Договір було укладено між заінтересованими особами. Перевіряючи посилання Заявника судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, заінтересованими особами стосовно боржника є юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про господарські товариства», - «Органи управління товариством та їх посадові особи» управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени ради наглядової ради товариства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 Господарського кодексу України, управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про господарські товариства», - «Вищий орган товариства з обмеженою відповідальністю», вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Статтею 98 Цивільного кодексу України у ч.ч. 1-3 встановлено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 51, ч. 1 ст. 53, п. 18 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про акціонерні товариства», наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу; члени наглядової ради акціонерного товариства обираються з числа фізичних осіб, які мають повну цивільну дієздатність, та/або з числа юридичних осіб - акціонерів. До виключної компетенції наглядової ради належить: прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, передбачених частиною першою статті 70 цього Закону.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що Договір було укладено 14.04.2010 року між відкритим акціонерним товариством "СТИРОЛБІОТЕХ" в особі директора Шведа Олександра Євгеновича, який діяв на підставі статуту, протоколу засідання наглядової ради ВАТ "СТИРОЛБІОТЕХ" від 15.03.10 р. та наказу № 1-К від 18.03.09 р., яке виступило продавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" в особі директора Янковського Михайла Андрійовича, який діяв на підставі протоколу № 2 Загальних зборів учасників від 27.07.00 р. та протоколу Загальних зборів від 15.03.10 р., яке виступило покупцем було укладено договір купівлі-продажу пральні для спецодягу.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу Загальних зборів засновників ТОВ "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" від 14.04.10 року, наявного в матеріалах справи (а.с. 155, Т. 3), Янковський М.А. станом на вказану дату був учасником Відповідача - ТОВ "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ", якому належало 30% голосів на зборах, на яких було прийнято рішення дати згоду директорові ТОВ "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" Янковському М.А. укласти з ВАТ "СТИРОЛБІОТЕХ" договору на купівлю нерухомого майна - будівлі пральні спецодягу, що знаходиться за адресою: 08700, м. Обухів, вул.. Промислова, 1-А, за ціною 28350,00 грн. в тому числі з ПДВ 4 725,00 грн. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №5715190 від 14.04.10 р., керівником ТОВ "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" був Янковський Михайло Андрійович (а.с. 148 Т. 3 зворотний бік).

В свою чергу, відповідно до протоколу Засідання Наглядової ради ВАТ "СТИРОЛБІОТЕХ" від 14.04.10 року Янковський М.А. станом на вказану дату перебував на посаді Голови Наглядової ради акціонерного товариства "СТИРОЛБІОТЕХ", та відповідно до вказаного протоколу, за його участю було одноголосно прийнято рішення дати згоду директорові ВАТ "СТИРОЛБІОТЕХ" укласти з ТОВ "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" договір на продаж нерухомого майна - будівлі пральні спецодягу що знаходиться за адресою: 08700, м. Обухів, вул.. Промислова, 1-А, за ціною 28350,00 грн. в тому числі з ПДВ 4 725,00 грн.

Таким чином, Янковський М.А. одночасно станом на дату укладення Договору був Головою Наглядової ради ВАТ "СТИРОЛБІОТЕХ" (Банкрута) та керівником та учасником ТОВ "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ" (Відповідач) та приймав участь у прийнятті рішень щодо укладення/ надання згоди на укладення Договору.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що у відповідності до визначення у ст. 1 Закону про банкрутство, Янковський М.А. є заінтересованою особою стосовно Боржника/Банкрута як особа, що входять до складу органів управління боржника, що підтверджено належними та допустимим доказами наявними в матеріалах справи та судом взято до уваги.

На підставі проведеного дослідження, суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не доведено за допомогою належних та допустимих доказів факту оплати Об'єкту за спірним Договором, що в свою чергу є прямим свідченням нанесення шкоди Боржнику в розмірі ринкової вартості Об'єктів Договору, кредиторам Боржника (ініціюючому кредитору, потенційним кредиторам, заяви яких надійшли до суду та не були розглянуті судом) (частина з яких були кредиторами станом на дату укладення Договору), де вказана частина майна - Об'єкт Договору, виступала б частиною ліквідаційної маси, за рахунок якої можливе погашення частини вимог кредиторів Боржника / Заявника; метою укладення Договору, не було отримання Боржником економічного результату для підприємства, отримання прибутку, де продаж об'єкту Договору здійснювався за вартістю будівлі, нижчою за вартість останньої технічної інвентаризації будівлі без врахування інших активів, які разом з будівлею становлять цілісний майновий комплекс пральні спецодягу, що також є прямим свідченням того, що за умови реалізації об'єкта Договору за ринковою вартістю, останнє дозволило б задоволення частини вимог кредиторів Боржника.

Отже, реалізуючи майно за вартістю визначеною протоколом наглядової ради Банкрута та загальними зборами Відповідача, кредиторам Боржника завдані збитки у розмірі ринкової вартості такого майна. Згідно матеріалів справи іншого майна Банкрута не достатньо для погашення вимог кредиторів в справі про банкрутство та доказів зворотного суду не надано. Відповідачем не доведено факт виконання ним обов'язку по оплаті вартості вказаного цілісного майнового комплексу пральні спецодягу у порядку, визначеному умовами Договору та відповідність вартості ціни Об'єкту Договору ринковій вартості, в той час як цілісний майновий комплекс пральні спецодягу, розташований за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 1-А, площею 949,0 мк.в. було передано Відповідачу, в результаті чого Банкруту/ Боржнику, кредиторам Боржника спричинено збитки у вигляді зменшення ліквідаційної маси Боржника / Заявника (в розмірі ринкової вартості вказаного майна), за рахунок якої можливе погашення кредиторських вимог у справі про банкрутство, в тому числі тих, що існували й на день укладення Договору. В зв'язку з наведеним, вимоги ліквідатора Банкрута Толчеєва О.Ю., викладені у заяві про визнання недійсним договору підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що арбітражним керуючим Толчеєвим О.Ю., який є ліквідатором Банкрута у справі про банкрутство № Б8/104-12, перед подачею заяви про визнання договору недійним, сплачено 1 102 грн. судового збору, що підтверджено квитанцією від 07.07.12 р. № 328742. Детально дослідивши реквізити платіжного документа, судом встановлено, що вказана квитанція не є належним доказом сплати судового збору за подачу Заяви про визнання договору недійсним від 26.10.12 року № Б8/104-12, яка не містить вказівки на код ЄДРПОУ суду, де розглядається справа, платіж було здійснено значно раніше дати звернення ліквідатора з заявою до суду, та у сумі меншій від встановленого розміру.

Відповідно до абз. абз. 2, 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п. 15 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду: заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство: 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Ліквідатор Банкрута звернувся з заявою до суду 30.10.12 р.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державний бюджет на 2012 рік», розмір мінімальної заробітної плати в період з 1 жовтня становив 1118 гривень.

Відповідно до п.п. 3.3., 3.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року, якщо передбачені у пунктах 2, 3, 4, 5 і 6 частини першої статті 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті. У разі необхідності розгляд справи може бути відкладено (стаття 77 ГПК), зокрема, з метою: одержання необхідних доказів чи обґрунтованого розрахунку стягуваної (оспорюваної) суми; надіслання відповідачеві чи іншим особам, які беруть участь у справі, копій позовних матеріалів. Повне найменування і поштові адреси сторін може бути з'ясовано безпосередньо у судовому засіданні. Не сплачені у встановленому порядку та розмірі суми судового збору можливо стягнути за результатами розгляду справи.

В свою чергу в зв'язку з задоволенням заяви ліквідатора Банкрута Толчеєва О.Ю. про визнання договору недійсним, та в зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, керуючись абз. абз. 2, 3 ч. 1 ст. 49 ГПК України, суд вирішив покласти на Відповідача судовий збір у сумі 1118,00 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 5, 17, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Постановою Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року, ст. ст. 42, 43, 20, 32-36, 43, 49, 75, 82, 86, 115 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 13 Закону України «Про державний бюджет на 2012 рік», суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ» у задоволенні заяви № 66 від 11.02.13 р. (вх. № 14 від 11.02.13 р.);

2. Задовольнити заяву ліквідатора відкритого акціонерного товариства "СТИРОЛБІОТЕХ" арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю. від 26.10.2012 року №Б8/104-12 (вх. 17435 від 30.10.12 р.).

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14.04.10 р., який укладений між відкритим акціонерним товариством "СТИРОЛБІОТЕХ" та товариством з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ», за яким було відчужено майнові активи боржника, а саме нежитлова будівля, розташована за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, буд. 1-А реєстраційний номер об'єкту у РПВН: 14592229, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур О.І., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №1955, з моменту його укладення.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СТИРОЛОПТФАРМТОРГ", ідентифікаційний код: 31025465, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Горького, 14, кв. 26, до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1118,00 грн. (одна тисяча сто вісімнадцять грн. 00 коп.);

Видати судовий наказ.

5. Копію надіслати учасникам провадження, приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Щур О.І.

Суддя Скутельник П.Ф.