Справа №11а-2627 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Ткаченко Л.Я. Доповідач Самойленко A.I.

УХВАЛА

Іменем України

31 жовтня 2006 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленка А.І. суддів Яременка А.Ф., Свіягіної І.М.

з участю прокурора Каушана І.В. захисника ОСОБА_1 засудженого ОСОБА_2 розглянув  у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Донецьку  справу  за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Совєтського районного суду м.Макіївки Донецької області від 21 квітня 2005 року, яким

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця і мешканця   м.Макіївки Донецької області, раніше судимого: 1) 15.07.1997 р. за ст.206 ч.І КК  України 1960 року на 6 місяців позбавлення волі 2) 23.10.1997 р. за ст.ст.140 ч.2, 42 ч.З КК України 1960 року на 1 рік 1 місяць позбавлення волі 3) 20.11.1997 р. за ст.ст.140 ч.З, 42 ч.З КК України 1960 року на З роки 6 місяців позбавлення волі 4) 19.09.2000 р. за ст.102 КК України 1960 року на 2 роки позбавлення волі умовно відповідно до ст.45 КК України 1960 року 5) 21.03.2002 р. за ст.185 ч.2, 71 на 2 роки 3 місяці позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 30.01.2004 року умовно-достроково на 4 місяці 28 днів засуджено за ст.115 ч.І КК України на 9 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком цього ж суду від 21.03.2004 року у виді 3 місяців позбавлення волі і остаточно призначено покарання у виді 9 років 3 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні умисного убивства ОСОБА_3 за таких обставин.

7 травня 2004 року приблизно о 19-й годині у ІНФОРМАЦІЯ_2 між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які перебували у стані алкогольного сп'яніння, виникла сварка, під час якої ОСОБА_3 на грунті особистих неприязних стосунків, які раптово виникли, дістав із кишені піджака пусту скляну пляшку і намагався нанести ОСОБА_2 один удар по голові. Однак, останній відбив цей удар своєю рукою. Після цього ОСОБА_3, розбивши пляшку, став підходити до ОСОБА_2. Останній із помсти, з метою вчинення умисного убивства дістав із кишені бушлата ножиці і умисно наніс ними декілька ударів в область обличчя, потиличної частини голови, задньої поверхні шиї і грудної клітини ОСОБА_3, завдавши останньому колото-різане поранення м'яких тканин потиличної області, задньої поверхні шиї, різані рани лівої половини обличчя, садна носа, колото-різані проникаючі поранення передньої поверхні грудної клітини з пошкодженням грудини, стінки сердечної сорочки, висхідного відділу аорти, жирової клітчатки передсердя, внаслідок яких настала смерть ОСОБА_3.

В апеляції і доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2 посилається на те, що він наніс удари ножицями ОСОБА_3 під час захисту від нападу останнього, захищаючи своє життя, оскільки ОСОБА_3 почав бити його пляшкою, а коли він відбив цей напад, ОСОБА_3 розбив пляшку і з осколком цієї пляшки намагався вдарити його. Суд першої інстанції дав неправильну оцінку наявним у справі доказам і безпідставно визнав його винним у вчиненні умисного убивства. Просить його дії перекваліфікувати на ст.124 КК України, як завдання потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого при перевищенні меж необхідної оборони і призначити відповідне покарання. Крім цього, посилається на порушення його прав, оскільки ні під час досудового слідства, ні в суді він не був ознайомлений з матеріалами справи.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_1, які підтримали апеляцію засудженого, прокурора, який висловився про необхідність часткового задоволення апеляції і скасування вироку з поверненням справи на новий судовий розгляд через невідповідність вироку вимогам ст.334 КГОС України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, а вирок суду - скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.

Органами досудового слідства при викладанні обвинувачення визнано встановленим, що ОСОБА_2, наздогнавши на вулиці ОСОБА_3, зробив йому зауваження щоб ОСОБА_3 перестав наводити наклеп на ОСОБА_2. Внаслідок цього ОСОБА_3 пустою скляною пляшкою намагався вдарити ОСОБА_2 по голові, однак ОСОБА_2 відбив удар своєю рукою. Після цього на грунті неприязних стосунків, які раптово виникли, між ними виникла сварка в процесі якої ОСОБА_3 розбив пляшку і з горлечком від цієї пляшки в руці став підходити до ОСОБА_2. У цей момент у ОСОБА_2 виник умисел на вчинення умисного убивства ОСОБА_3, для чого дістав з кишені бушлата ножиці, якими наніс декілька ударів ОСОБА_3 в різні частини тіла, від яких останній помер.

З такого формулювання обвинувачення випливає, що ОСОБА_2 до нанесення ударів ножицями потерпілому ніяких протиправних дій не вчиняв, що причиною сварки були дії ОСОБА_3, який на зауваження ОСОБА_2 намагався вдарити пляшкою останнього. Удари ножицями ОСОБА_2 також почав наносити після того, як потерпілий ОСОБА_3 розбив пляшку і з горлечком від цієї пляшки в руці став підходити до ОСОБА_2.

Суд, викладаючи у вироку формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, змінив його за фактичними обставинами і вказав у вироку, що сварка між засудженим і потерпілим виникла відразу, тобто, була обопільною, не визнавши факту неправомірних дій з боку потерпілого, які передували діям ОСОБА_2 і були встановлені в обвинуваченні органами досудового слідства. Крім цього, суд визнав, що мотивом убивства була помста з боку ОСОБА_2. Однак такий мотив убивства не ставився у вину ОСОБА_2 органами досудового слідства і суд не встановив за що метався ОСОБА_2 потерпілому.

В якості доказу вини ОСОБА_2 у вчиненні умисного убивства ОСОБА_3 суд у вироку послався на висновки судово-медичної експертизи про те, що локалізація і характер тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_3 свідчать про те, що вони могли бути завдані за обставин, на які посилався ОСОБА_2 при відтворенні обстановки і обставин подій злочину. Таким чином, суд визнав, що ці показання ОСОБА_2 є правдивими. Однак, при проведенні цієї слідчої дії ОСОБА_2 пояснював, що наносив удари ножицями потерпілому, захищаючись від нападу з боку останнього, в процесі боротьби з ОСОБА_3, в руках якого була "розочка" від розбитої скляної пляшки, якою потерпілий намагався вдарити його.

У той же час, встановивши у вироку факт застосування насильства щодо ОСОБА_2 з боку потерпілого, суд дійшов висновку, що доводи засудженого про перебування його в стані необхідної оборони є надуманими, оскільки свідок ОСОБА_4 пояснила, що удари ножицями ОСОБА_2 наніс після того, як вибив "розочку" з рук ОСОБА_3, що суперечить вищевказаному висновку суду про правдивість показань ОСОБА_2.

Навівши у вироку висновки судово-медичної експертизи про виявлення у засудженого ОСОБА_2 тілесних ушкоджень в області голови, які узгоджуються з твердженнями засудженого про застосування до нього насильства з боку потерпілого, суд будь-якої оцінки цьому висновку не дав.

Наведені обставини свідчать, що суд першої інстанції допустив істотні суперечності в оцінці доказів у справі і при встановленні фактичних подій злочину, в порушення вимог ст.ст.275, 277 КПК України вийшов за межі пред'явленого обвинувачення, істотно змінивши його за фактичними обставинами. Тому цей вирок підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи і постановлений з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону.

При новому розгляді справи суду необхідно розглянути справу з дотриманням вимог ст.275 КПК України, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і зробити висновок про винуватість чи невинуватість ОСОБА_2.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляцією засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково. Вирок Совєтського районного суду м.Макіївки Донецької області від 21 квітня 2005 року щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той суд в іншому складі суддів.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишити без зміни - взяття під варту в

СІЗО № 5 м.Донецька.