АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа : № 3658 - 06 Головуючий у 1 й інстанції - Соколянська О.М.
Категорія: 32 Доповідач - Дерев'янко О.Г.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Гайдук В.І.
суддів - Дерев'янко О.Г., Поплавського В.Ю.
при секретарі - Горобець К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1
на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2006 року
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання втратившими право користування жилим приміщенням та про виселення -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2004 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача ОСОБА_1 з позовом про визнання такими що втратив право користування жилим приміщенням в буд.АДРЕСА_1, оскільки не проживає на протязі кількох років, тому на підставі ст. 150 ЖК України та ст. 48 Закону України „Про власність" просила задовольнити її вимоги.
Під час розгляду справи позивачка доповнила свої позовні вимоги та просила постановити також рішення про виселення відповідача з будинку.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2006 року позовні вимоги задоволені, відповідач визнаний втратившими право користування жилим приміщенням в буд.АДРЕСА_1 та виселений з цього ж будинку без надання іншого жилого приміщення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення суду направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд розглянув справу й ухвалив рішення про визнання ОСОБА_1 таким що втратив право користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 на підставі ст. 72 ЖК України та ст. 48 Закону України „Про власність", крім того, відповідач рішенням суду виселений з цього ж будинку без надання іншого жилого приміщення.
Суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 214 ЦПК України належним чином не з'ясував характер спірних правовідносин і не визначився з правовою нормою, яка їх регулює, не уточнив позовні вимоги ОСОБА_2 з огляду на те, що позивачка одночасно порушувала питання про визнання відповідача втратившими право користування жилим приміщенням у жилому будинку та про виселення, хоча встановлення зазначених обставин має значення для правильного вирішення справи.
Не враховано судом першої інстанції те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік , якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Крім того, під час розгляду справи та в апеляційній скарзі ОСОБА_1 пояснював про те, що 1 \ 3 частину будинку АДРЕСА_1 він придбав у ОСОБА_3 без нотаріального оформлення належні останньому 1 \ 3 частину будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Новомосковського районного суду від 03.09.1995 року. Ці обставини суд першої інстанції належним чином не перевірив та не з'ясував чи має відповідач право на частину будинку, з урахуванням його захворювання не роз'яснив відповідачу право на пред'явлення відповідного позову.
Згідно рішення Новомосковського районного суду від 03.09.1995 року за ОСОБА_4 визнано право власності на 2 \ 3 частини будинку АДРЕСА_2 по праву власності, а також за спадкуванням по закону дочкою ОСОБА_5. (а.с.43-45)
Відповідно до договору дарування від 05.10.2003 року дарувателю - ОСОБА_4 будинок АДРЕСА_1 належить на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Вільненською с.Радою 28 . 05.2002 року на підставі рішення виконкому НОМЕР_1. (а.с.4,5) Таким чином суд не перевірив за яких обставин будинок у цілому зареєстрований за ОСОБА_4, в матеріалах справи такі данні відсутні.
При таких порушеннях процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу і скасувати рішення суду з напрямком справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 311,315 ЦПК України, колегія суддів , -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2006 року скасувати, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.