Справа 22ц-11493\2006                                        Головуючий в 1 інстанції Грищенко Н.М.

Категорія 21 \ 4\                                                     Доповідач Михайлів Л.В.

РІШЕННЯ Іменем   України

2006  року жовтня        19     дня  колегія суддів судової палати  у  цивільних  справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі головуючого: судді Михайлів Л.В.,

суддів:       Митрофанової Л.В., Карнаух В.В.,

при секретарі: Чобанюк М.В. за участю: позивача- ОСОБА_1 та його представника- ОСОБА_2 представника  відповідача- Семанюк Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування моральної шкоди, і просив стягнути з відповідача 66 400 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2006 року позов задоволений частково, з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь ОСОБА_1 стягнуто у відшкодування моральної шкоди 13 000 грн.

В іншій частині позову   відмовлено.

В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд застосував' норму матеріального права, яка не поширюється на спірні правовідносини, а саме: ст. 34 п.З Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели втрату працездатності», а також порушення норми процесуального права- суд неправомірно відмовив в задоволенні клопотання про направлення позивача на МСЕК для встановлення , чи зазнає позивач моральних страждань, а також встановлення часу. який потрібен для відновлення працездатності та можливості її відновлення. Сума, стягнута судом, не відповідає ступеню моральних страждань. Судом не враховано, що на підставі ст. 77 Закону України « Про державний бюджет на 2006 рік» з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого, статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди), підпункту «є» пункту 2 частини 1 ст. 21, частини З ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов*зкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності».

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду- зміні з наступних підстав.

Відповідно до висновку МСЕК від 18.12. 2003 року позивачу вперше встановлено 20 % втрати професійної працездатності у зв*язку з професійним захворюванням , висновком МСЕК від 18.01.2005р.при повторному огляді підтверджено 20 % втрати професійної працездатності.

Задовольняючи частково "позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовано керувався ст.ст.21,28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели втрату працездатності», яка передбачає відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту його спричинення.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку профзахворюванням встановлений в судовому засіданні.

Доводи відповідача про незаконність стягнення моральної шкоди на користь позивача  є безпідставними.

Доводи відповідача про те, що суд не врахував, що на підставі ст. 77 Закону України « Про державний бюджет на 2006 рік» з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого, статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди), підпункту «є» пункту 2 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов*зкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності», с безпідставними, оскільки позивачу втрата професійної працездатності вперше встановлена висновком МСЕК від 18.12.2003р., підтверджувалась висновком МСЕК від 18.01.2005р., тобто правовідносини сторін виникли за чинності зазначених норм цього Закону.

Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. Суд при постановлені рішення не врахував, що вперше позивачу встановлено 20% втрати працездатності по 01.12.2004 року, а також не врахував характер фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.

За таких обставин, враховуючи, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності",( надалі - Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування..."), не встановлений конкретний розмір моральної шкоди в разі стійкої втрати професійної працездатності, колегія суддів, з огляду на розмір моральної шкоди, встановлений ст. 34 вказаного Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування..." для випадків тимчасової втрати працездатності, беручи до уваги, що позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності, конкретні обставини по справі і пов"язані з профзахворюванням фізичні і моральні страждання позивача, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача зі 3 000 грн. до 7 000 грн..

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2006 року -змінити, зменшити розмір моральної шкоди з 13 000 грн. до 7 000 грн.

Рішення набирає законної сили с моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Судді