1
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ м. КРИВИЙ РІГ
Справа № 22-11608/2006 Головуючий
Категорія - 21 (П) у 1 інстанції - Потьомкін О.П.
Доповідач - Михайлів Л.В.
УХВАЛА Іменем України
2006р. жовтня 19 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Михайлів Л.В.
суддів: КарнаухВ.В., МитрофановоїЛ.В.
при секретарі Чобанюк М.В.
за участю ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 28 лютого 2005р. за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі про стягнення недоплати страхових виплат, -
Встановила:
19 жовтня 2004 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що він працював на шахті ,Д" підприємства № ЗО, де зним стався нещасний випадок. 28 січня 1994 року йому встановлена втрата працездатності 15% безстроково і він отримував відшкодування втраченого заробітку у зв"язку з ушкодженням здоров"я.
Оскільки ГО „Кривбасруда" застосувало не всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок і окладів до суми відшкодування шкоди, йому неправильно розраховано відшкодування шкоди на 1.04.2001р. - час передачі особової справи до Фонду, замість 101,28грн. нараховано 16,21грн. щомісячно.
В подальшому відділення виконавчої дирекції Фонду недоплатило йому 4560грн.57коп. страхових виплат за період з 1.04.2001р. по 1.10.2004 року, які просив стягнути на його користь.
Також просив щомісячно сплачувати йому з 1.10.2004 року по 164,53грн.
Відповідач позов не визнав.
Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 28 лютого 2005 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь ОСОБА_2 4560,57грн. - заборгованості по щомісячних страхових виплатах за період з 1.04.2001р. по 1.10.2004р., а також - щомісячно по 164,53грн. починаючи з 1.10.2004 року до зміни обставин, що тягнуть перерахунок.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, оскільки суд не врахував, що у Фонду соціального страхування є юридичний інтерес третьої особи, а не відповідача.
Суд необгрунтовано відкорегував суми відшкодування шкоди на коефіцієнти зростання тарифних ставок і окладів, а не на коефіцієнти зростання фактичної заробітної плати і не врахував, що за період з 1.07.1992 року по 1.05.2000 року росту заробітної плати на підприємстві де працював ОСОБА_2, в цей період не було.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що позивач працював на шахті „Д" підприємства № ЗО підземним взривником. 13.09.1960р. з ним стався нещасний випадок на виробництві.
Висновком ВТЕК від 23.03.1994 року йому вперше встановлено 15% втрати професійної працездатності безстроково з 28.01.1994 року.
Відповідно до наказу НОМЕР_1 позивачу визначено відшкодування шкоди в розмірі 371086крб., виходячи із середнього заробітку взривника 5 розряду сетки ПР-2 за жовтень-листопад-грудень 1993 року з урахуванням коефіцієнтів підвищення заробітної плати станом на 1.01.1994 року 247 3909крб. (а.с. 10).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність застосування двох коефіцієнтів 1,25 з 1.07.1992 року і 2,55 з 1.11.1992 року і не врахував заперечення ВАТ „КЗРК" щодо застосування коефіцієнту 1,25.
Застосувавши вказані коефіцієнти та 1,3 - з 1.01.1993р.; 1,5 - з 1.03.1993р.; 2,0-з 1.06.1993р.; 2,8986 - з 1.09.1993р.; 2,1 - з 31.11.1993р.; 3,0 - з 1.12.1993 року до сум відшкодування втраченого заробітку, суд першої інстанції не врахував, що вперше втрата працездатності позивачу встановлена тільки 23.03.1994 року з 28.01.1994р. і з цього часу він отримав право на відшкодування втраченого заробітку внаслідок втрати професійної працездатності.
Відповідно до п.22 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові пошкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням ним трудових обов"язків (далі - Правила) затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року № 472 і Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.1992 року, для розрахунку сум відшкодування шкоди потерпілим, які на момент встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності вже не працюють, береться середньомісячний заробіток за січень-квітень 1992 року по тій професії, розряду (посаді), на якій працівник працював до пошкодження здоров"я. визначений таким чином середньомісячний заробіток по черзі коррегується на коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів, які встановлюються на підприємстві.
Однак, суд не врахував ці вимоги і не визначив середній заробіток позивача, з якого необхідно проводити нарахування сум відшкодування шкоди на час встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.
Крім того, відповідно до п.28 Правил перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100% втрати професійної працездатності не може бути більшим від середнього заробітку працівника після підвищення тарифнихз ставок і окладів за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
Вирішуючи спір, суд не звернув уваги на зазначене положення й не з"ясував розмір середньомісячного заробітку відповідно працівника (після підвищення тарифних ставок), та чи не перевищує розмір відшкодування шкоди позивачу в перерахунку на 100 відсотків втрати працездатності середній заробіток відповідного працівника.
За таких обставин колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права.
Однак, враховуючи, що ОСОБА_2 помер (свідоцтво про смерть від 07.05.2005 року), рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд за участю правонаступника, оскільки суд апеляційної інстанції позбавлений можливості дослідити нові докази і обставини, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст.303, 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі - задовільнити.
Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 28 лютого 2005 року скасувати, справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді
(підпис) (підписи)