У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Матвєєвої О.А.,

суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В.,Писаної Т.О.,Юровської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, яка дії у своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_7, до товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна консалтингова компанія» та публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування Рівненської міської ради Рівненської області, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу - ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, про визнання іпотечного договору недійсним, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на рішення апеляційного суду Рівненської області від 25 червня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати недійсним іпотечний договір, укладений 21 грудня 2007 року зі змінами та доповненнями, укладений між ВАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Центральна консалтингова компанія».

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 травня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 25 червня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду Рівненської області від 25 червня 2012 року, ПАТ «Кредитпромбанк» звернувся із касаційною скаргою, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що 21 грудня 2007 року між відповідачами у справі ТОВ «Центральна консалтингова компанія» та ВАТ «Кредитпромбанк», укладено іпотечний договір з метою забезпечення виконання зобов'язань боржниками ОСОБА_9 і ОСОБА_10 за кредитним договором від 21 грудня 2007 року.

За спірним договором іпотеки ТОВ «Центральна консалтингова компанія» надав в іпотеку належний йому на праві власності гуртожиток, що розташований у м. Рівне, вул. Кн. Ольги, 5, загальною площею 3506, 1 кв.м. і житловою площею 1836,1 кв.м., в якому знаходиться і кімната НОМЕР_1, де проживають позивачі.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги у своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_7, ОСОБА_11, зазначала, що на час укладення спірного договору іпотеки його сторонами не було враховано того, що вона, будучи неповнолітньою, була постійно зареєстрована у спірному гуртожитку та разом зі своєю малолітньою дочкою постійно в ньому проживала.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи своє, суд апеляційної інстанції вважав, що на момент укладення спірного іпотечного договору позивачка ОСОБА_6 була неповнолітньою та постійно зареєстрованою у гуртожитку і разом зі своїми батьками та малолітньою донькою постійно в ньому проживала. У зв'язку із цим вона та її донька мали безперечне право користування належним їм житловим приміщенням у гуртожитку.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 29 вересня 2009 року у справі за позовом ТОВ «Центральна консалтингова компанія» до ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_16, про виселення з гуртожитку встановлено, що відповідачі ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які є батьками позивачки, а також ОСОБА_14, її малолітня донька ОСОБА_7 і ОСОБА_16 на законних підставах вселилися, зареєстровані та проживають у кімнаті НОМЕР_1 сімейного відділення гуртожитку на вул. Кн. Ольги, 5, у м. Рівне, і не можуть бути виселені без надання іншого житлового приміщення.

Крім того, у цьому рішенні зазначено, що придбавши у власність спірний гуртожиток, з якого не були у встановленому порядку виселені всі його мешканці, ТОВ «Центральна консалтингова компанія» свідомо перебрало на себе у зв'язку із цим не тільки всі права, але й відповідні обов'язки.

За висновком суду апеляційної інстанції звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором може призвести до втрати позивачкою та її малолітньою донькою права користуванні кімнатою.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на зазначений будинок звернуто стягнення за виконавчим написом нотаріуса (а.с.150-152).

Таким чином, за висновком суду апеляційної інстанції, оскільки згоди органів опіки і піклування на укладення іпотечного договору від 21 грудня 2007 року стосовно нерухомого майна, право користування частиною якого мали неповнолітня на той час позивачка та її малолітня донька, відповідачами отримано не було, суд дійшов до висновку про недійсність угоди.

Проте, висновки суду апеляційної інстанції є помилковими з таких підстав.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Оскільки спірний договір іпотеки укладено між двома юридичними особами, зазначені особи не є батьками або особами, які їх замінюють, то власник мав право розпоряджатися належним йому на праві власності нерухомим майном без попереднього дозволу органу опіки та піклування на його відчуження.

Крім того, судом апеляційної інстанції не обгрунтовано порушення прав позивача зважаючи на положення ст. 40 Закону України «Про іпотеку».

Оскільки судом допущено порушення норм процесуального та матеріального права, рішення суду апеляційної інстанції не можна вважати законним та обгрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 25 червня 2012 року скасувати.

Справу передати на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.А. Матвєєва

Судді:А.О. Леванчук

А.В. Маляренко

Т.О. Писана

Г.В. Юровська