Справа № 2607/12733/12
Категорія 9
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 лютого 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді -Декаленко В. С. ,
при секретарі - Кравцовій Ю. В.,
за участю :
представника заявника - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства, зацікавлені особи: консульський відділ Посольства Російської федерації в Україні, Відділ РАЦС Подільського районного управління юстиції у м. Києві, суд,-
В С Т А Н О В И В :
Заявниця звернулася до суду із вищезазначеною заявою мотивуючи свої вимоги тим, що в період часу з 2003 року по 2005 рік проживала однією сім'єю та перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зазначає, що в зазначений період часу у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_4, про що 07 травня 2004 року консульським відділом Посольства Росії в Україні складено актовий запис № 6 від 11 травня 2004 року.
Посилається на те, що враховуючи той факт, що ОСОБА_3, одразу ж після народження доньки змушений був поїхати у тривале відрядження по роботі, вона одноосібно звернулася для реєстрації народження спільної дитини до органу реєстрації актів цивільного стану.
Звертає увагу суду на те, що у відділі реєстрації актів цивільного стану, а саме Консульському відділі Посольства Росії в Україні, куди вона звернулася для реєстрації народження доньки, їй пояснили, що оскільки вони із чоловіком не перебували у зареєстрованому шлюбі, то як у відповідності до ч. 2 ст. 51 СК Російської Федерації, так і згідно ч. 2 ст. 125 СК України, походження дитини від батька визначається виключно на підставі спільної заяви матері та батька дитини або за рішенням суду, а зважаючи на те, що чоловік у цей час перебував у довготривалому відрядженні по роботі, і відповідно спільної заяви про реєстрацію дитини у них не було, то в Свідоцтві про народження доньки, ОСОБА_4, у графі «батько» органом реєстрації актів цивільного стану був проставлений прочерк.
Зазначає, що 30 листопада 2005 року вона із своїм чоловіком, перебуваючи вже більше двох років у фактичних шлюбних відносинах, та маючи малолітню доньку, офіційно зареєстрували шлюб, про що Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним центром розвитку сім'ї в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 3401.
Посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер, про що Відділом реєстрації смерті у м. Києві зроблено актовий запис № 4120.
Звертає увагу суду на те, що довготривале відрядження ОСОБА_3 було наслідком того, не були внесені відомості в актовий запис № 6 від 07 травня 2004 року про батька у свідоцтві про народження ОСОБА_4, виданого консульським відділом Посольства Росії в Україні.
Зазначає, що встановлення факту, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 їй необхідно для отримання допомоги у вигляді пенсії по втраті годувальника та після уточнення заяви для того, щоб в майбутньому дитину не дражнили безбатченком, а також для того щоб у неї були законні підстави, при її бажанні, для зміни прізвища на прізвище рідного батька ОСОБА_3 У зв'язку з чим звертається з даною заявою до суду.
В судовому засіданні заявниця та її представник вимоги підтримують з вищевикладених підстав, обгрунтуваши поясненнями просять заяву задовольнити.
Зацікавлені особи у судове не з'явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлені вчасно та належним чином, представником ВРАЦС Подільського районного управління юстиції у м. Києві до суду надано заяву про неможливість залучення їх до участі у справі, оскільки прийняте рішення не впливатиме на їх права та обов'язки. Про причини неявки представника консульського відділу Посольства Російської федерації в Україні суду не відомо.
Вислухавши пояснення заявниці та її представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_4, про що 07 травня 2004 року консульським відділом Посольства Росії в Україні складено актовий запис за № 6.
Як вбачається із Свідоцтва про народження ОСОБА_4, виданого 11 травня 2004 року консульським відділом Посольства Росії в Україні, в графі «Матір» записано ОСОБА_2, а в графі «Батько» проставлено прочерк, по-батькові зазначено - ОСОБА_4 (а.с.18).
Судом встановлено, що 30.11.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитком сім'ї було зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис за № 3401 (а.с.8).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2, виданого відділом реєстрації смерті у м. Києві, актовий запис № 4120 (а.с. 16).
Як вже зазначалося вище, заявниця звертаючись із зазначеною заявою до суду обґрунтовує її тим, що батьком дитини є саме ОСОБА_3, однак на час здійснення реєстрації народження дитини вони не перебували у зареєстрованому шлюбі, а ОСОБА_3 перебував у тривалому відрядженні по роботі та не надавав заяву про реєстрацію дитини, а на даний час помер і запис про реєстрацію його батьком дитини не був внесений, через що малолітня дитина не буде мати можливості, за її бажанням, змінити прізвище на прізвище батька ОСОБА_3, а також в майбутньому може зазнавати образ стосовно того, що вона є безбатченком.
Зі змісту ст. 256 ЦПК України вбачається, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Стаття 128 СК України, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Згідно статті 130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», зазначив, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.
Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК.
Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) - як заінтересовані особи.
Відповідно до статей 213, 215 ЦПК рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Як вбачається з наданих суду Довідок КП «Синьоозерне» від 31 серпня 2012 року № 1318 та № 1317, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження з 16 лютого 1993 року по день своєї смерті був зареєстрований та проживав у місті Києві АДРЕСА_1 (а.с.13-14).
Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов від 02 квітня 2012 року, ОСОБА_2 разом з донькою ОСОБА_4 проживають без реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 з 2005 року і по теперішній час (а.с.12).
Відповідно до Довідки КП «Синьоозерне» від 04 квітня 2012 року ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_4 дійсно мешкають за вищезазначеною адресою без реєстрації з 2005 року і по теперішній час (а.с.29).
З письмових пояснень ОСОБА_8, класного керівника малолітньої ОСОБА_4, вбачається, що дитину протягом 2010-2012 навчальних років приводили та забирали зі школи дві особи: мати - ОСОБА_2 та батько - ОСОБА_3, який також був неодноразово присутній на батьківських зборах (а.с. 19).
Згідно наданої суду Характеристики учениці 2-В класу середньої загальноосвітньої шкоди № 6 Подільського району м. Києва ОСОБА_4, батько - ОСОБА_3, відвідуючи батьківські збори та класні заходи проявляв себе небайдужим до шкільного життя своєї доньки (а.с. 21).
Крім того допитані в судовому в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_9 ОСОБА_10 та ОСОБА_11, підтвердили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дійсно проживали однією сім'єю у квартирі АДРЕСА_1, і в період їх сумісного проживання у них народилася донька ОСОБА_4.
Також вищезазначені свідки підтвердили факт наявності на наданих суду фотокартках разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_3, якого вони назвали батьком останньої (а.с.70-73).
Стаття 11 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що вимоги заявниці знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного ст.ст. 125, 128, 130 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», керуючись ст.ст. 212, 213, 215, 256, 257, 258 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Заяву задовольнити.
- Встановити факт батьківства ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та визнати ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.
- Внести відомості про батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до актового запису № 6 від 07 травня 2004 року в свідоцтві про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, виданого 11 травня 2004 року консульським відділом Посольства Росії в Україні(свідоцтво про народження серії НОМЕР_1.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В. С. Декаленко