Справа №22-9154/2006 Судця 1- інстанції- Наумик 0.0.
Категорія - 21 Доповідач- Єлгазіна Л.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2006 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі: Головуючого-судді- Новікової Г.В. Суддів-Дем,яносова М.В., Єлгазіної Л.П. При секретарі- Стефановій І.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відцілення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально -Міському районі м.Горлівки Донецької обл. на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької обл. від 3 серпня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально -Міському районі м.Горлівки Донецької обл. - про відшкодування моральної шкоди.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із позовом „Про відшкодування моральної шкоди заподіяної умовами виробництва ", в обгрунтування своїх вимог вказував, що близько 18 років працював на шахтах у складних несприятливих умовах. При виконанні трудових обов,язків він отримав професійне захворювання, про що йому було видано акт ф. П- 4. Згдно висновку МСЕК від 19Л 1.2003р. йому вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв,язку з професійним захворюванням - хронічний обструктивний бронхіт-10-% та вібраційна хвороба - 30% та третю групу інвалідності.
При переогляді 21.12.2004року згідно висновку МСЕК йому встановлено 50% втрати професійної працездатності у зв,язку з професійним захворюванням - хронічний обструктивний бронхіт- 20% та 30% по вібраційній хворобі, та третю групу інвалідності. Він вважає, що внаслідок трудового каліцтва, йому спричинені моральні страждання, у зв,язку із змінами у житті, які оцінив у70 000гр., просив вказану суму стягнути з Фонду.
Рішенням суду від 03.08.2006року - позов гр. ОСОБА_1 був задоволений частково, з відділення виконавчої дирекції ФССНВ на виробництві та профзахворювань в Центрально - Міському районі м.Горлівки Донецької обл.. було стягнуто на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 гривень.
21.08.2006 року до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально -Міському районі м.Горлівки Донецької обл. на вказане судове рішення , в якій просить рішення суду скасувати, та та відмовити у позові по відшкодуванню моральної шкоди, відповідно до вимог ст..34, 28 ,21 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатносте', оскільки в справі відсутній висновок МСЕК про спричинення позивачу моральних страждань.
На їхню думку судом порушені ст. 10, 60 ЦПК України -бо не були з"ясовані всі обставини по справі, суд не обґрунтував у рішенні докази.
Відповідно до ст.. 77 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік" ст..77 зупинена дія / в частині відшкодування моральної шкоди / п.е п. 1 ч. 1 ст21, ч.З
ст.28 ч.З ст.34 „Закону України „Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності."
Заслухавши суддю- доповідача, пояснення позивача, який просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без зміни., перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, судова* колегія вважає що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково.
Апеляційним судом встановлено , що позивач дійсно працював на вугільних підприємствах, і йому вперше 19.11.2003р.. /а.с.15 /, висновком МСЕК встановлено 40% втрати професійної працездатності по професійному захворюванню - хронічний обструктивний бронхіт-10% та вібраційна хвороба - 30%, а при преогляді 21.12.2004р. -50% втрати професійної працездатності, прощо було видано акт ф. П-4/а.с13-14/.
Професійне захворювання, яке встановлено позивачу у 2003р., - відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" - є страховим випадком з настанням якого, відповідно до п. „є" п.Л.ч.1 ст. 21 Закону зобов'язує Фонд відшкодувати грошову суму за моральну шкоду, за наявності факту заподіяння такої шкоди потерпілому.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачу , полягає в моральних стражданнях у зв"язку з пошкодженням здоров"я, порушенні нормальних життєвих зв"язків, внаслідок неможливості продовження активного суспільного життя, порушенні відносин з оточуючими людьми, його власними поясненнями, дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, актом ф. П-4, довідками МСЕК, витягами з історії хвороби.
Зазначені доводи були враховані місцевим судом і свідчать про те, що у зв"язку із професійним захворюванням 2003р. та при переосвідченні у 2004р. / що склало 50% втрати професійної працездатності/ , у позивача на підставі вимог ст.. 28 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності" - виникло право на відшкодування моральної шкоди.
Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного суду України від 37.01.2004р. №1-рп І у відповідності зі ст..23 , 1167 ЦК України - моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві... складається з фізичного болю або душевних страждань, які він відчуває у зв"язку з каліцтвом. Ушкодження здоров"я спричинене потерпілому під час виконання трудових обов'язків , незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку настання каліцтва , потерпілий втрачає працездатність і відчуває значно більші моральні страждання, чим спричинені робітнику, який не втратив професійну працездатність.
Позивач внаслідок професійного захворювання та стійкої втрати професійної працездатності позбавлений можливості щодо реалізації своїх звичок та бажань, ушкодження його здоров'я призвело до негативних наслідків морального характеру, що потребує додаткових зусиль для організації життя.
Відповідно до ч.З ст.34 Закону ,- висновок МСЄК про встановлення наявності чи відсутності спричиненя моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.
Згідно роз'яснень, що'містяться ви.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.95р., з наступними змінами та доповненями, розмір моральної (немайнової) шкоди , суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань... Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
При визначені розміру заподіяної позивачу моральної шкоди , суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст.. 41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, враховує характер та обсяг фізичних та душевних страждань, які зазнав та продовжує зазнавати позивач, неможливість відновлення професійної працездатності, важкість вимушених змін в житті позивача, характер додаткових зусиль для організації його життя. Апеляційний суд вважає , що визначена судом першої інстанції сума -25 000 гривень у відшкодування позивачу моральної шкоди, є надмірною і не відповідає характеру та обсягу моральних страждань позивача та встановленим обставинам по справі.
Апеляційний суд при визначенні розміру моральної шкоди виходить із розміру 40% втрати професійної працездатності повперше встановленому професійному захворюванню 2003р. і бере до уваги тяжкий стан здоров,я постраждалого , вік, та наслідки.
Суд вважає, що справедливою і достатньою буде сума-15 000 гривень.
Відповідно до ст.. 77 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік" ст..77 зупинена дія / в частині відшкодування моральної шкоди /- п.еп.1 ч. 1 ст21, ч.З ст.28 ч.З ст.34 „Закону України „Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності." Але правовідносини по даній справі виникли до вступу вказаного закону. Зміни до Закону України „Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"- не внесені.
Відповідно до ч. 1ст. 15 „Закону України „Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. №1105-ХШІ -страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасного випадку - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.
Фонд провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь - якої іншої, систему фінансування.
Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу. Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням ї зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Згідно ст..8 Конституції України - в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до вимог ст.58 Конституції України - закони та інші нормативно -правові акти не мають зворотньої дії у часі, крім випадків коли вони пом,якшують або скасовують відповідальність особи.
Розглядаючи спір , судова колегія вважає, що місцевий суд не повно дослідив і оцінив обставини по справі, неправильно застосував норми матеріального права.
Судова колегія вважає, що вказані доводи дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, і відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни судового рішення.
Керуючись ст.. 304 п.1 , 307, 309, 313 , 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Центрально -Міському районі м.Горлівки Донецької обл. - задовольнити частково.
Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької обл. від 3 серпня 2006 року - змінити і стягнути на користь ОСОБА_1 з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально - Міському районі м.Горлівки Донецької обл. у відшкодування моральної шкоди п,ятнадцять тисяч гривень, в іншій частині залишити без зміни .
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.