Справа № 22-9802/2006                                 Головуючий у 1 інстанції Карабан I.I.

Категорія 19                                                     Доповідач Стельмах Н.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С, суддів Звягінцевої О.М., Постолової В.Г., при секретарі Тимченко Г.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до відділення ФСС у м. Кіровське про відшкодування моральної шкоди.

встановив:

позивачка ОСОБА_1 в апеляційній скарзі оспорює обгрунтованість судового рішення в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, просить його змінити і стягнути на її користь з відповідача 20000 грн., оскільки вважжає, що суд не в повній мірі врахував тяжкість професійнного захворювання і характер спричинених ним моральних страждань, неможливість відновлення стану здоров'я.

В апеляційній скарзі відділення ФСС у м. Кіровське оспорює обгрунтованість зазначеного судового рішення, яким позов задоволено частково із стягненням на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 6000 грн., і ставить питання про його оскасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, оскільки є відсутнім висновок МСЕК про спричинення позивачці такої шкоди, а вона сама не надала суду доказів заподіяння їй моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.

Крім цього, за зупиненням дії статті закону, що регламентує право на відшкодування моральної шкоди, у суду не було підстав для задоволення вказаного позову.

В засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 заперечувала проти доводів скарги відповідача і просила задовольнити її скаргу, змінити рішення суду та збільшити до 20000 грн. розмір відшкодування моральної шкоди, а представник відділення ФСС за довіреністю Соболева Т.О. заперечувала проти скарги позивачки та підтримала доводи апеляційної

скарги віддліення ФСС, просила про її задоволення, скасування судового рішення із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

З серпня 2006 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначала, що працювала з 1951 року у тому числі і в підземних умовах на вугільних підприємствах за різними робочими професіями.

Висновком МСЕК від 10 січня 2002 року її визнано інвалідом 3 групи з встановленням 40% втрати працездатності безстроково внаслідок трудового каліцтва в 1981 р. - 20% і професійного захворювання пневмоконіозом з 10.01.2002 p.-20%.

Позивачка зазначала, що за таких обставин, ушкодженням здоров'я та стійкою втратою внаслідок цього працездатності їй було спричинено моральну шкоду, оскільки вона змушена внаслідок хвороби додавати багато зусиль для організації свого життя.

Тому вона просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь у відшкодування моральної шкоди 20000 грн.

Рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 7 вересня 2006 року позов задоволено частково і на користь ОСОБА_1 з відповідача стягнуто у відшкодування моральної шкоди 6000 грн.

Суд дійшов висновку, що викладені позивачкою обставини обгрунтовано наданими нею довідками та іншими відповідними матеріалами (а.с 3-21)) і тому знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що скарги не підлягають задоволенню.

При розгляді цієї справи судом було встановлено, що внаслідок шкідливих умов праці позивачці було завдано стійку втрату працездатності і її визнано інвалідом безстроково.

За вказаних обставин, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачці внаслідок професійного захворювання моральних страждань.

При вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано тяжкість професійного захворювання та характер спричинених ним моральних страждань, їх тривалість, неможливість відновлення стану здоров'я та змушеність позивачки постійно додавати зусиль для організації свого життя.

Таким чином, апеляційний суд не може погодититься з доводами апеляційної скарги позивачки про те, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано вказані наслідки професійного захворювання і є підстави для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди.

Разом з цим, апеляційний суд не знаходить підстав і для задоволення апеляційної скарги відповідача.

Зокрема, та обставина, що позивачці виплачено певну суму одноразової допомоги та сплачуються відповідачем щомісячні суми у відшкодування шкоди,   спричиненої   здоров'ю,   не   впливає   на   правильність   правових висновків суду, оскільки не мають жодного відношення до відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому втратою працездатності.

Крім цього, апеляційний суд вважає, що зупинення на час розгляду справи дії спеціальної норми закону, яка визначає порядок відшкодування позивачеві моральної шкоди, всупереч доводам апеляційної скарги, не є підставою для відмови в задоволенні позову і тому не впливає на правильність визначених правових висновків суду.

До того ж згідно з п. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Тому не можна визнати спроможним і довод апеляційної скарги щодо відсутності по цій справі взагалі доказів спричинення позивачці моральної шкоди стійким ушкодженням здоров'я на виробництві внаслідок шкідливих умов праці.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

апеляційні скарги ОСОБА_1 та відділення ФСС у м. Кіровське відхилити, рішення Кіровського міського суду Донецької області від 7 вересня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили