ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
|
"04" липня 2006 р. |
справа № 20-8/483-2/320 |
|
За позовом |
суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1) |
|
до відповідача |
суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2(АДРЕСА_2) |
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
|
|
Ялтинська КЕЧ району (м.Ялта, вул. Кірова, 69) |
|
про |
звільнення незаконно зайнятих приміщень |
|
та за зустрічним позовом |
суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 |
|
до відповідача |
суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 |
|
про |
визнання договору судоренди НОМЕР_1 недійсним та стягнення 17479 грн. 22 коп. |
Суддя Шевчук Н.Г.
За участю представників:
позивача: - ОСОБА_1, свідоцтво НОМЕР_2;
- ОСОБА_3. довіреність НОМЕР_3;
відповідача -ОСОБА_4. довіреністьНОМЕР_4.
СУТЬ СПОРУ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1) звернулась з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2(далі -СПД ОСОБА_2) про звільнення незаконно зайнятих приміщень павільйону кафе “ІНФОРМАЦІЯ_1” і адміністративної будівлі з об'єктами соцкультпобуту, розташованих за адресою: АДРЕСА_3.
У процесі розгляду спору у передбаченому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України порядку позивач уточняв, доповняв та змінював позовні вимоги (т. 1 арк. с. 78-80, т. 2 арк. с. 43, 70-72, т. 3 арк. с. 68-70, т. 4 арк. с. 39-40), відповідно з останнім варіантом яких просить стягнути з відповідача збитки, в тому числі упущену вигоду, у сумі 11177 грн. 70 коп., моральну шкоду у сумі 30000 грн., незаконно отриманий відповідачем прибуток у сумі 40950 грн. та зобов'язати СПД ОСОБА_2 звільнити незаконно зайнятий павільйон кафе “ІНФОРМАЦІЯ_1”, розташований на території військового містечка АДРЕСА_4, як такий, що перебуває у позивача у суборенді за Договором суборенди НОМЕР_1 (т. 4 арк. с. 51-52).
В обґрунтування позовних вимог СПД ОСОБА_1 посилається на норми статей 22, 320, 321, 390, частини 1 статті 1166, статті 1167, частини 2 статті 1213, частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України.
СПД ОСОБА_2 з позовними вимогами не погоджується посилаючись на те, що приміщення павільйону кафе “ІНФОРМАЦІЯ_1” в суборенду СПД ОСОБА_1 не передавалось, Договір суборенди НОМЕР_1 з не укладався, підпис на договорі виконаний не СПД ОСОБА_2, а позивач заволоділа цим приміщенням шляхом обману і використовувала його для власної підприємницької діяльності безпідставно (т. 1 арк. с. 64-65).
Відповідач звернувся із зустрічним позовом про визнання недійсним на підставі частини 1 статті 215 та частин 1-3 статті 203 Цивільного кодексу України Договору суборенди НОМЕР_1 між СПД ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_1 і повернення майна, незаконно отриманого позивачем по недійсному договору суборенди, а також про відшкодування витрат по оплаті орендної плати і у сумі 648 грн., електроенергії у сумі 2221 грн. 22 коп., єдиного податку у сумі 7200 грн., упущеної вигоди у сумі 4410 грн., моральної шкоди у сумі 3000 грн.. витрат по оплаті судової експертизи у сумі 610 грн. 40 коп. і за послуги адвоката у сумі 2000 грн. з посиланням на статті 216, 232, 387, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, статті 48, 50 Закону України “Про власність” (т. 3, арк. с. 75-77).
Позивач проти зустрічного позову заперечує (т. 4 арк. с. 4-5).
У передбаченому статтею 41 Господарського процесуального кодексу України порядку ухвалою господарського суду від 17.03.2005 призначалась судово-почеркознавча експертиза, яка була проведена Судово-медичною лабораторією ВМС України (т. 2 арк. с. 15-24).
За клопотанням представника відповідача з урахуванням пояснень у судовому засіданні 18.10.2005 експерта-криміналіста Судово-медичної лабораторії ВМС України ОСОБА_5, який проводив судово-почеркознавчу експертизу по справі, призначену ухвалою від 17.03.2005, господарський суд ухвалою від 08.11.2005 з урахуванням виправленої ухвалою від 22.03.2005 описки призначив додаткову судово-почеркознавчу експертизу, оскільки при проведенні першого експертного дослідження у зв'язку з невизначеністю переліку документів, які достовірно містять виконані ОСОБА_2 підписи, у якості таких зразків були взяті документи, підписи на яких за заявою СПД ОСОБА_2 виконані не нею (т. 2 арк. с. 118-119, т. 3 арк. с. 3, 18-19, 67).
Додаткова судово-почеркознавча експертиза у відповідності з ухвалою господарського суду була проведена Севастопольським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл.проф. Н.С.Бокаріуса (т. 3 арк. с. 34-50).
За клопотанням позивача судом відповідно зі статтями 66, 67 Цивільного кодексу України були вжиті заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на адміністративну будівлю з об'єктами соцкультпобуту, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, а також на майно, яке в ній знаходиться (т. 2 арк. с. 55).
16.09.2005 ухвалою в.о. голови господарського суду міста Севастополя справа була передана із провадження судді Ткаченка М.І. у провадження судді Шевчук Н.Г., у зв'язку з чим справі присвоєний № 20-8/483-2/320 (т. 2 арк. с. 99).
Клопотання позивача про накладення у порядку забезпечення позову арешту на належні відповідачу квартиру і земельну ділянку з урахуванням норми статті 66 Господарського процесуального кодексу України судом залишене без задоволення як необґрунтоване і безпідставне, оскільки вказаний позивачем спосіб забезпечення позову не пов'язаний з предметом спору (т. 2 арк. с. 142).
Залишені без задоволення як необґрунтовані і клопотання СПД ОСОБА_1 про накладення в порядку забезпечення позову арешту на павільйон кафе “ІНФОРМАЦІЯ_1” та про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи (т. 3 арк. с. 2, 62-64).
У передбаченому статтею 27 Господарського процесуального кодексу України порядку ухвалою суду від 18.10.2005 до участі у справі була залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Ялтинська КЕЧ району (т. 3 арк. с. 4).
У передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України порядку розгляд справи відкладався, у судових засіданнях оголошувались перерви.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін суд
ВСТАНОВИВ:
Цивільні права та обов'язки відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
В підтвердження заявлених позовних вимог про звільнення відповідачем приміщення павільйону кафе “ІНФОРМАЦІЯ_1” СПД ОСОБА_1 посилається на Договір суборенди НОМЕР_1 між СПД ОСОБА_2 і СПД ОСОБА_1, відповідно до якого вона вважає себе орендарем приміщення павільйону кафе “ІНФОРМАЦІЯ_1”, розташованого на території військового містечка АДРЕСА_4.
Предметом названого Договору є нежитлове приміщення загальною площею 85,8 м2 будівлі інв № 60а військового містечка АДРЕСА_4, павільйон, яке відповідно до акту приймання-передачі передане відповідачем позивачу (т. 1 арк.с. 15-21).
Дійсність вказаного Договору суборенди заперечується відповідачем, який вважає, що цей договір СПД ОСОБА_2 не підписувала.
Відповідно до висновків додаткової судово-почеркознавчої експертизи НОМЕР_5, проведеної Севастопольським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл.проф.. Н.С.Бокаріуса, підпис від імені ОСОБА_2 у Договорі суборенди НОМЕР_1 та у акті приймання-передачі не житлових приміщень в суборенду від 13.03.2003 виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням якого-небудь справжнього підпису ОСОБА_2(т. 3 арк. с. 34-50).
Для порівняльного дослідження по цій експертизі використовувались документи, виконання підписів на яких особисто ОСОБА_2 підтверджена нотаріально, або особисто ОСОБА_2, або виконані нею безпосередньо у судовому засіданні по цій справі у присутності позивача, відповідача та їх уповноважених представників, зокрема, паспорт ОСОБА_2, нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу квартири та довіреність.
Що стосується висновків НОМЕР_6 експерта-криміналіста Судово-медичної лабораторії ВМС України, то вони не можуть бути прийняті судом як докази по справі, оскільки відповідно до названого висновку у зв'язку з невизначеністю переліку документів, достовірність виконання на яких підпису особисто ОСОБА_2 не викликає сумніву, при експертному дослідженні за зразок підписів Алаликівної Н.Д. були використані підписи, виконання яких ОСОБА_2 заперечується, зокрема, підписи в асортиментному переліку продуктів і напоїв по буфету офіцерського клубу “ІНФОРМАЦІЯ_1”, в акті приймання-передачі нежитлового приміщення, в розрахунку комунальних послуг (т. 2 арк. с. 21-24).
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Такими вимогами, зокрема, є те, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавствіа, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно вимоги частини 2 статті 44 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладення спірного Договору, письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.
Та обставина, що Договір суборенди НОМЕР_1 підписаний не стороною по цьому договору СПД ОСОБА_2, а іншою особою, є свідченням того, що цей договір вчинений у формі, яка не відповідає встановленій законом, що відповідно до статті 215 та частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.
Підписання Договору суборенди НОМЕР_1 особою, яка не є стороною по цьому договору і повноваження якої на вчинення такої дії відсутні, є обставиною, яка свідчить про відсутність вільного волевиявлення СПД ОСОБА_2 як орендодавця на укладення такого договору, що в силу норм статті 215 та частини 3 статті 203 названого Кодексу також є підставою для визнання цього договору недійсним.
Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За таких обставин зустрічні вимоги СПД ОСОБА_2 про визнання недійсним Договору суборенди НОМЕР_1 і повернення майна - павільйону кафе “ІНФОРМАЦІЯ_1” є обґрунтованим і підлягають задоволенню.
З обставин справи вбачається, що Договір суборенди НОМЕР_1 виконувався (позивач володіла і користувалась спірним майном, сплачувала орендну плату), і повернути сторони у первісне становище неможливо, а тому спірний договір має бути визнаний недійсним на майбутнє. Такої ж позиції притримується і судова практика Вищого господарського суду України.
Вимоги СПД ОСОБА_1 про звільнення відповідачем незаконно зайнятого павільйон кафе “ІНФОРМАЦІЯ_1” слід вважати безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки обставини, які свідчили б про наявність у СПД ОСОБА_1 будь-яких прав на це майно, відсутні.
Не підлягають задоволенню і вимоги СПД ОСОБА_1 про стягнення з відповідача збитків, в тому числі упущену вигоду, у сумі 11177 грн. 70 коп., моральну шкоду у сумі 30000 грн., незаконно отриманий відповідачем прибуток у сумі 40950 грн.
У позивача відсутні будь-які права на павільйон кафе “ІНФОРМАЦІЯ_1”, відсутні обставини, які підтверджували б, що у павільйоні кафе “ІНФОРМАЦІЯ_1” і в адміністративно-господарській будівлі з об'єктами соцкультпобуту знаходилось належне позивачу майно і йому відповідачем СПД ОСОБА_2 була спричинена шкода, як відсутні і обставини щодо спричинення позивачу відповідачем збитків неналежним виконанням останнім недійсного Договору суборенди НОМЕР_1.
Відсутні також підстави і для задоволення зустрічних позовних вимог про відшкодування витрат по оплаті орендної плати і у сумі 648 грн., електроенергії у сумі 2221 грн. 22 коп., єдиного податку у сумі 7200 грн., упущеної вигоди у сумі 4410 грн., моральної шкоди у сумі 3000 грн.
Орендна плата повинна сплачуватись СПД ОСОБА_2 на рахунок Ялтинської КЕЧ району на підставі Договору НОМЕР_7 оренди не житлових приміщень, розташованих на території військового містечка АДРЕСА_4, яким і є спірний павільйон кафе “ІНФОРМАЦІЯ_1” (т. 1 арк. с. 8-14).
Відсутні також докази того, що СПД ОСОБА_2 були понесені витрати по оплаті електроенергії у сумі 2221 грн. 22 коп., використаної СПД ОСОБА_1 у своїй підприємницькій діяльності на спірному об'єкті., а також упущена вигода у сумі 4410 грн.
Єдиний податок у сумі 7200 грн. та штраф у пенсійний фонд були сплачені ОСОБА_2 як суб'єктом підприємницької діяльності, і підстави для їх відшкодування, в тому числі і як моральної шкоди, з позивача відсутні.
Відповідно до норм статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок позивача відповідачу відшкодовуються витрати по оплаті експертизи у сумі 610 грн. 40 коп., оплаті послуг адвоката у сумі 2000 грн., оплаті державного мита 85,00 грн., і інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.
У передбаченому статтею 68 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню забезпечення позову, що було вжито ухвалою по справі № 20-8/483 від 01.08.2005.
Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 44, 49, 68, 77, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд
В И Р І Ш И В :
1. В задоволенні первісного позову відмовити.
2. Зустрічний позов задовольнити частково.
3. Визнати недійсним на майбутнє Договір суборенди НОМЕР_1 нежитлових приміщень, розташованих на території військового містечка АДРЕСА_4, між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 і суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1.
4. Зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 повернути суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 нежитлове приміщення загальною площею 85,8 м2 будівлі інв № 60а військового містечка АДРЕСА_4, павільйон.
5. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_8, відомостей про розрахункові рахунки не має) на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2(АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_9,відомостей про розрахункові рахунки не має) витрати по оплаті судово-почеркознавчої експертизи у сумі 610 грн. 40 коп. (шістсот десять грн. 40 коп.), витрати по оплаті послуг адвоката у сумі 2000 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.), витрати по оплаті державного мита у сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.), витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.)
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. В іншій частині зустрічного позову відмовити.
7. Скасувати забезпечення позову у вигляді накладення арешту на адміністративну будівлю з об'єктами соцкультпобуту, розташовану за адресою: АДРЕСА_4, а також майно, яке знаходиться в цій будівлі, вжите ухвалою господарського суду міста Севастополя від 01.08.2005 у справі № 20-8/483.
Суддя Н.Г.Шевчук
Рішення оформлено відповідно
до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 06.07.2006.