Господарський суд міста Севастополя
Іменем України
РІШЕННЯ
|
"03" липня 2006 р. |
справа № 20-4/107 |
За позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (99001, м.Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 74) про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1,
Суддя Остапова К.А.
представники сторін:
позивач -ОСОБА_1, паспорт;
відповідач -Савельєва В.В., довіреність № 422/10-0 від 25.01.2006;
відповідач -Вараксін Д.А., довіреність № 14969/10-0 від 18.10.2004.
с у т ь с п о р у:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1.
Позивач вважає безпідставним застосування до нього штрафних санкції за порушення строків подання податкових декларацій за січень та лютий 2003 року з таких підстав:
- Державною податковою інспекцією безпідставно застосовані штрафні санкції, які передбачені підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в редакції статті, яка діяла на момент порушення, в той час, коли на момент застосування штрафних санкції діяла інша редакція вказаної статті Закону;
- Відповідно до пункту 2.2 Порядку заповнення та подачі податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 1666 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054 (із змінами та доповненнями) у випадку, якщо особа зареєстрована платником податку з іншого дня, ніж перший місяць календарного місяця, то першим звітним періодом є період, який починається від дня реєстрації та закінчується останнім днем першого календарного повного місяця, а, оскільки позивач зареєструвався 15.01.2003, перша декларація повинна подаватися за період 15.01.2003-29.02.2003;
- відповідач своєчасно не видав позивачеві свідоцтво платника податку на додану вартість, та свідоцтво про сплату єдиного податку;
- висновки робітників Державної податкової інспекції відносно неправомірності внесення до податкового кредиту за 2004 рік суми податку на додану вартість при придбанні кондиціонера не обґрунтовані, оскільки вказаний товар був придбаний в рамках підприємницької діяльності.
Відповідач у судовому засіданні та відзиві на позов проти позову заперечує у зв'язку з тим, що при проведенні перевірки позивачем не представлено перевіряючим відомостей про продаж чи місцезнаходження кондиціонера, який був придбаний ним відповідно до виписаного рахунку та податкової накладної, а тому перевіряючими зроблений висновок про безпідставне включення до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням цього кондиціонеру. Також відповідач наполягає на тому, що позивачем порушений термін подачі податкової декларації за січень та лютий 2003 року, оскільки вважає, що останній день повного календарного місяця в розумінні пункту 2.2 Порядку заповнення та подачі податкової декларації з податку на додану вартість, в даному випадку -31.01.2003, а тому позивач зобов'язаний був подати податкову декларацію у встановлений строк за два періоди -січень та лютий 2003 року.
Розгляд справи відкладався з 15.06.2006 на 26.06.2006, в судовому засіданні з 26.06.2006 до 03.07.2006 оголошувалась перерва, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні представникам сторін роз'яснені їх права та обов'язки згідно зі статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення по справі надавалися ними російською мовою.
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані позивачем докази, суд, -
в с т а н о в и в :
20.09.2005 Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя (далі -ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя) була проведена планова перевірка дотримання та виконання вимог податкового законодавства України суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 01.01.2002 по 31.12.2004, за результатами якої складений акт НОМЕР_2.
В ході перевірки виявлені порушення податкового законодавства України:
- підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями) (далі -Закон), яке виразилось у несвоєчасному надані податкових декларацій за січень та лютий 2003 року, які представлені тільки у квітні 2003 року;
- підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, яке виразилось в завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість, яке спричинило заниження податку на додану вартість к оплаті в сумі 347,00 грн.
Щодо завищення податкового кредиту перевіряючими в акті перевірки зазначено, що в грудні 2004 року позивачем віднесено до податкового кредиту за 2004 рік 346,50 грн. податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбанням кондиціонеру.
Акт НОМЕР_2 підписаний позивачем без зауважень.
На підставі акту перевірки НОМЕР_2 податковим повідомленням-рішенням НОМЕР_1 позивачеві донарахований податок на додану вартість в сумі 347,00 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 513,50 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у встановленому порядку та за результатами розглядів залишено без змін. На адресу позивач були направлені податкові повідомлення-рішення НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_1 відповідно.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрований як платник податку на додану вартість з 15.01.2003, свідоцтво НОМЕР_5.
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 (в редакції Закону від 21.12.2000) у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.
Згідно з підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 N 2181-III (із змінами та доповненнями) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
В пункті 2.2 Порядку заповнення та подачі податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 1666 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054 (із змінами та доповненнями) звітним (податковим) періодом є один календарний місяць (за винятком випадків, указаних у пункті 2.3 цього Порядку). У разі, якщо особа зареєстрована платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.
Таким чином, враховуючі, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрований як платник податку на додану вартість 15.01.2003, першим звітним періодом є період з 15.01.2003 по 29.02.2003. Наступним податковим періодом є, відповідно, березень 2003 року.
Податкову декларацію за перший звітний період позивач повинен був подати протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарнім днем звітного періоду, тобто до 20 березня 2003 року.
Суб'єкт підприємницької діяльності подав податкові декларації за січень та лютий 2003 року 11 квітня 2003 року.
З викладеного слід, що позивач повинен був за період з 15.01.2003 по 29.02.2003 подати одну податкову декларацію до 20.03.2003, тобто ним порушений термін подачі однієї податкової декларації.
Відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 N 2181-III (із змінами та доповненнями) платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Відповідачем до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 застосовані фінансові санкції за затримку подання двох податкових декларацій в сумі 340,00 грн. (170,00 х 2).
Виходячи з викладеного спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним в частині застосування штрафних санкцій в сумі 170,00 грн.
В акті перевірки НОМЕР_2 від 20.09.2005 перевіряючими встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 у грудні 2004 року до складу податкового кредиту включив суму податку на додану вартість по податкової накладної НОМЕР_6, яка виписана Приватним підприємством “Кауф” на придбання кондиціонеру на суму 2079,00 грн. (у тому числі ПДВ 346,50 грн.).
Як слід з акту перевірки видом діяльності, яку здійснює позивач є оптово-роздрібна торгівля товарами технічного призначення за готівковий та безготівковий розрахунок по спрощеній системі оподаткування. Місце здійснення діяльності -за адресою мешкання: АДРЕСА_1.
Відповідно до рахункуНОМЕР_7 та накладної НОМЕР_8 позивач придбав у ПП “Кауф” кондиціонер на суму 2079,00 грн. (у тому числи ПДВ 346,50 грн.).
В ході перевірки будь-яких інших документів, підтверджуючих придбання кондиціонеру для його подальшого використання у власній господарській діяльності, позивачем працівникам ДПІ не представлено.
Крім того, позивач підписав акт перевірки НОМЕР_2 без зауважень, із зазначенням, що первісні документи, яки використані при перевірці є достовірними, надані в повному обсязі і додаткових (інших) документів, які свідчать про діяльність суб'єкта підприємницької діяльності за період, що перевіряється, немає.
З наданих відповідачем письмових пояснень головного державного податкового інспектора по організаційно-розпорядчий роботі ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя Зоріна М.М., який проводив перевірку позивача 20.09.2005, слід, що відповідно до первинних документів бухгалтерського обліку, які були надані позивачем в ході перевірки, позивач здійснює оптово-роздрібну торгівлю лампочками, розетками та іншими предметами, що не є предметами побутової техніки, при здійсненні оптово-роздрібної торгівлі визначеного торгового місця підприємець ОСОБА_1 не має.
В судовому засіданні позивач проти фактів, викладених у цих поясненнях, не заперечував, але наполягав на тому, що кондиціонер був придбаний ним для здійснення підприємницької діяльності.
Надані позивачем документи, а саме -рахунок, накладна та податкова накладна, не підтверджують придбання кондиціонеру для використання у власній господарській діяльності.
Інших документів на зазначений кондиціонер, або його реалізацію в підтвердження того, що кондиціонер використовується при здійсненні підприємницької діяльності позивачем в ході перевірки не надано.
В судовому засіданні 26.06.2006 позивач надав суду рахунок та накладну, відповідно до яких суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 продав кондиціонер фізичній особі ОСОБА_2 , тобто через півтора року з моменту придбання, сума продажу - 2100,00 грн. (у тому числі ПДВ 350,00 грн.). Позивачем покупцеві була виписана податкова накладна НОМЕР_9 на вищевказану суму. Однак, суд вважає ці документи є неналежними доказами продажу кондиціонера, оскільки не надано документів, підтверджуючих отримання грошових коштів за кондиціонер.
Крім того, з наданих документів неможливо встановити, кондиціонер якої марки був придбаний позивачем, та який був проданий фізичній особі, оскільки у накладних та рахунках марка кондиціонеру не вказана, відповідних документів, які дозволяють ідентифікувати товар, ні в ході перевірки на в ході судового розгляду не надано.
Державною податковою інспекцією за скаргою позивача було здійснено обстеження з питання наявності кондиціонеру у позивача, та направлений запит до магазину, в якому кондиціонер був придбаний. За результатами обстеження та із отриманої відповідачем відповіді магазину слід, що кондиціонер, який придбаний у ПП “Кауф”, та тої, що знаходився за адресою місцезнаходження позивача мають різні марки.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла на момент порушення) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 вказаної статті Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону “Про податок на додану вартість” у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 N 2181-III (із змінами та доповненнями) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Виходячи з викладеного, суд вважає доводи позивача щодо необґрунтованості визначення податкового зобов'язання в сумі 347,00 грн. та застосування до нього штрафних санкції в сумі 173,50 грн. безпідставними.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
в и р і ш и в :
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя НОМЕР_1 недійсним в частині застосування до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 170,00 грн.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя,74, ідентифікаційний код 24691463) на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/рахунок НОМЕР_10 у Севастопольському відділенні КБ “Промінвестбанк”, МФО 324515, ідентифікаційний код НОМЕР_11) 42,50 грн. -державне мито, 59,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Примирники рішення надіслати на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.
Суддя К.А. Остапова
Рішення оформлено згідно з вимогами
ст. 84 Господарського процесуального
кодексу України та підписано 06.07.2006
розсилка:
1. позивачу - СПД ОСОБА_1 (АДРЕСА_1);
2. відповідачу - ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя (99001, м.Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 74);
3. справа
4. наряд.