Господарський суд міста Севастополя
Іменем України
РІШЕННЯ
|
"03" липня 2006 р. |
справа № 20-4/106 |
За позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (99011, м.Севастополь, вул. Кулакова, 37) про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення НОМЕР_2,
Суддя Остапова К.А.
представники сторін:
позивач -ОСОБА_1, довіреність НОМЕР_1;
відповідач -Гінтер К.Ф., довіреність № 10-004/213 від 08.06.2006;
с у т ь с п о р у:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_2 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4753,00 грн. та застосуванні штрафних (фінансових) санкцій з зазначеного податку у розмірі 2376,50 грн.
Відповідач позовні вимоги не визнав, заперечення виклав згідно відзиву на позов (вх.НОМЕР_3), пояснив, що податкова накладна, що видана Приватним підприємством “Морт” (далі -ПП “Морт”), рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 22.02.2005 визнана недійсною і тому не надає права позивачу відносити зазначені в них суми податку на додану вартість до податкового кредиту. Враховуючи те, що позивачем віднесено без встановлених законом підстав до податкового кредиту суму 4753,00 грн. згідно з податковою накладною, отриманою від ПП “Морт”, визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7129,50 грн. є правомірним.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався, у судовому засіданні оголошувалась перерва.
Згідно зі ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
За клопотанням представників сторін, відповідно до ст. 10 Конституції України, ст. 10 Закону України „Про судоустрій України”, пояснення по справі надавалися сторонами російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представників сторін, суд -
В с т а н о в и в:
Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя актом перевірки НОМЕР_4 суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, встановлено порушення статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” -заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2003 року на 4753,00 грн.
На підставі вищевказаного акту, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя 21.09.2005 було винесено податкове повідомлення-рішення НОМЕР_2 про визначення суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання в розмірі 7129,50 грн. відповідно до статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”.
В обґрунтування позовних вимог суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зазначає, що на підставі накладної НОМЕР_5 ПП “Морт” відвантажило на його адресу пісок річковий на суму 28520,00 грн. (податкова накладна НОМЕР_5 на суму 28520,00 грн., у тому числі ПДВ -4753,00 грн.) та запису в книжці отримання товару (робіт, послуг) НОМЕР_6 на суму 28520,00 грн., у тому числі ПДВ -4753,00 грн., оплату здійснено на підставі відповідного платіжного доручення НОМЕР_7.
При цьому позивач стверджує, що його контрагентом на момент проведення господарської операції та складання податкових накладних була надана податкова накладна, яка оформлена належним чином та має всі необхідні реквізити, оскільки ПП “Морт” було зареєстровано як платник податку на додану вартість, а визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів і свідоцтва про реєстрацію як платника податку на додану вартість не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними. На думку позивача, податкова накладна НОМЕР_5 на суму 28520,00 грн., у тому числі ПДВ -4753,00 грн., оформлена ПП “Морт” належним чином, а віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість за такою накладною є обґрунтованим та відповідає вимогам діючого законодавства України.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), та підтверджений відповідно податковими накладними. Підпункт 7.5 ст. 7 зазначеного Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій:
- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
- дата отримання податкової накладної.
Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 22.02.2005 по справі № 2-3193/05 визнані недійсними установчі, реєстраційні документи ПП “Морт” з моменту державної реєстрації; свідоцтво про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість № 39850242, яке видане ПП “Морт” - з моменту реєстрації; фінансово-господарські документи, видані від імені ПП “Морт” і підписані від імені ОСОБА_2 з моменту державної реєстрації підприємства.
Дане рішення суду набрало законної сили та є чинним.
Відповідно до пункту 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Гагарінським районним судом м. Севастополя від 22.02.2005 встановлено, що реєстрація ПП “Морт” здійснена на підставну особу, тобто ОСОБА_3, так як матеріалами справи №2-3193/05 підтверджується, що він зареєстрував підприємство за проханням не встановлених осіб, однак намірів і можливості здійснювати підприємницьку діяльність не мав, фінансово-господарська діяльність велась не від імені ОСОБА_3, а від імені підставних осіб.
Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка повинна містити назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, що кореспондується з пунктом 2 Порядку “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення”, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 (далі-Порядок), згідно якому податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.
Згідно з пунктом 18 Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.
Податкова накладна НОМЕР_5 не містить прізвища особи, що Ії підписала.
У відповідності зі статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, податкова накладна, що видана ПП “Морт”, є недійсною і відповідно не надає права позивачу відносити зазначені в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
За такими обставинами, суд вважає, що позивачем віднесено без встановлених законом підстав до податкового кредиту суму 4753,00 грн., згідно податкової накладної, отриманої від ПП “Морт”, а тому визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4753,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з зазначеного податку у розмірі 2376,50 грн. є правомірним.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, ст.ст. 20, 22, 77, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Примирники рішення надіслати на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.
Суддя К.А. Остапова
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
06.07.2006
розсилка:
1. позивачу - СПД ОСОБА_1 (АДРЕСА_1);
2. відповідачу - ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя (99011, м.Севастополь, вул. Кулакова, 37);
3. справа
4. наряд