УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

м. Київ, Солом»янська площа , 2-а

Справа № 22- 1823/2013 Головуючий у 1-й інстанції - Миколаєць І.Ю.

Доповідач - Кабанченко О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Андрієнко А.М.,

Рубан С.М.

при секретарі - Дубик Ю.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві про зняття арешту з майна та закриття виконавчого провадження за давністю скоєння правопорушення.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2012 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві про зняття арешту з майна та закриття виконавчого провадження за давністю скоєння правопорушення.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду, закрити виконавче провадження у зв'язку з неможливістю його виконання та у зв'язку з пропущенням строків, винести постанову про зняття арешту з майна позивача, що був накладений ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві, обтяження №7336176, постанова №701/4 від 02.06.2008 р. Зобов'язати ДВС Святошинського РУЮ в м. Києві зняти арешт та внести відповідну інформацію до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна Вважає, що вирішуючи спір, суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_2 ніколи не ухилявся від виконання своїх зобов'язань, не змінював за останні 10 років місця прописки, не покидав м. Київ на довгий період часу з 2005 року є адвокатом та працює за професією протягом усього цього часу. Окрім арешту майна, ДВС ніяким чином не проінформував особу про заборгованість і чим позбавила позивача можливості вирішити це питання поза судом.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис про арешт на все майно, що належить ОСОБА_2, зазначено підставу обтяження - постанова 701/4 від 02.06.2008 року ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві.

17 серпня 2012 року ОСОБА_2 звернувся із запитом до начальника відділу ДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, в якому просив встановити особу, якій ОСОБА_2 повинен сплатити борг, суму боргу та надати реквізити для його сплати.

На даний запит ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві була дана відповідь позивачу про те, що 02.06.2008 року ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № обтяження 7336176 та направлено до іншого районного ВДВС м. Києва, проте матеріали архіву відповідно до Інструкції про ведення діловодства в органах ДВС знищені за закінченням терміну зберігання.

У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом. Посилаючись на положення ст. 319 ч. 1 ЦК України, Закону України «Про державну виконавчу службу», ст. ст. 25, 60 Закону України «Про виконавче провадження», якими визначено строки проведення виконавчих дій та порядок зняття арешту з майна, ст. 303 КпАП України щодо строків виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, а також на положення ЦПК України про порядок оскарження дій та рішень державного виконавця, просив закрити провадження у справі у зв'язку з неможливістю його виконання та у зв'язку із пропущенням строків, винести постанову про зняття арешту з майна, що був накладений ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві постановою 701/4 від 2 червня 2008 року, зобов'язавши відповідача внести відповідну інформацію до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_2, суд виходив з їх необґрунтованості та безпідставності.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, вважає, що вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Так, відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» питання відкриття та закриття виконавчого провадження вирішується державним виконавцем, у провадженні якого знаходиться виконавчий документ. Діючим законодавством не надано право суду вирішувати питання щодо відкриття та закриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. ст. 383, 387 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право оскаржити до суду дії, бездіяльність та рішення державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення в цивільній справі. У разі обгрунтованості такої скарги суд визнає оскаржувані рішення або дії державного виконавця неправомірними і зобов'язує останнього задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Проте ОСОБА_2 такі вимоги не були заявлені, а обраний ним спосіб захисту порушеного права - вимога закрити рішенням суду виконавче провадження законом не передбачений.

Також не передбачено Законом України «Про виконавче провадження» та положеннями ЦК України зняття в судовому порядку арешту, що був накладений державним виконавцем, з майна боржника у виконавчому провадженні. Посилання боржника на ст. 60 вказаного Закону, якою встановлений порядок зняття арешту з майна, є помилковим, оскільки даною нормою передбачене право на звернення до суду з таким позовом не боржника, а іншої особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй.

Апеляційна скарга представника позивача аналогічна за змістом позовній заяві та не містить доводів щодо порушень судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст.. ст.. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня

проголошення шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий Судді