Справа № 1490/6019/12 22.01.2013 22.01.2013
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/784/351/13 Головуючий у першій інстанції Дорошенко А.В.
Категорія 5 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 січня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання - Орельській Н.М.,
за участю: позивачки - ОСОБА_3,
відповідача - ОСОБА_4 та його представника - ОСОБА_5.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення
Березанського районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2012 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позивачка зазначала, що вони з відповідачем проживали в цивільному шлюбі з вересня 2011 року по січень 2012 року, разом вели сумісне господарство, купували речі за сумісні кошти. В період зазначеного часу вона перевезла до будинку відповідача за адресою: АДРЕСА_1, які придбала за власні кошти задовго до спільного проживання з відповідачем, а саме: музичний центр SAMSYNG , телефонний апарат з пристроєм для визначення номерів, тюль та порт'єри для вікон, 2 стільці офісні, люстру, годинник настінний, причіп для автомобіля, килим, відеомагнітофон, кухонний куток. Крім того, відповідач взяв у неї у тимчасове користування придбані нею за власні кошти золотий ланцюг та золотий хрест
В 2010р. вона за власні кошти в сумі 4600 грн. придбала бетонні плити та установила огорожу біля будинку відповідача, оскільки мала намір проживати з ним однією сім'єю.
Також перевезла до відповідача телицю вартістю 5000 грн.
Спільне життя з відповідачем не склалося і в січні 2012р. вони припинили спільне проживання, але привезені речі, в тому числі і телицю, відповідач їй добровільно не віддає.
Посилаючись на викладене, позивачка просила витребувати від відповідача належні їй речі, а саме: музичний центр SAMSYNG, телефонний апарат з пристроєм для визначення номерів, тюль для вікон, портьєри для вікон, стільці офісні 2 шт., люстру, годинник настінний, причеп для автомобіля, килим, відеомагнітофон, кухонний куток, бетонну огорожу, золотий ланцюг, золотий хрест та телицю.
Ухвалами суду від 22.11.2012 року та 07.12.2012 року провадження у справі щодо вимог про витребування майна, а саме: музичного центру, стільців офісних, люстри, годинника настінного, килима, відеомагнітофону, телефонного апарату з пристроєм для визначення номерів, тюлі для вікон та портьєрі для вікон закрито в зв'язку з відмовою позивачки від позовних вимог в цій частині.
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2012 року позов задоволено частково. Постановлено витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 причеп легковий-В марки ПФ 01 ФЕРМЕР, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 2500 грн. та бетонну огорожу вартістю 4600 грн. 00 коп. шляхом її демонтажу за рахунок коштів позивачки. Стягнуто з ОСОБА_4на користь ОСОБА_3 ? частину частину вартості телиці в сумі 650 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 77 грн. 50 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправомірність рішення суду, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позову.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача та його представника, позивачку, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, в частині витребування із чужого незаконного володіння бетонної огорожі, телиці, суд виходив з відсутності факту проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки має місце епізодичне сумісне проживання сторін.
Між тим, з даним висновком суду погодитися не можна.
Звертаючись до суду з даним позовом позивачка посилалася на те, що проживали з відповідачем однією сім'єю, вели спільне господарство. Зазначені обставини не спростовував у суді і відповідач.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що сторони були знайомі з 2010 року, підтримували стосунки, відвідували одне одного та купували майно.
Маючи намір створити сім'ю, у вересні 2011 року для сумісного проживання ОСОБА_3 із АДРЕСА_2 переїхала проживати до відповідача в АДРЕСА_1, та перевезла свої особисті речі.
У січні 2012 роки вони припинили спільне проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Частиною 2 ст. 74 СК України на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення гл. 8 СК України щодо права спільної сумісної власності подружжя.
Зокрема, ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином, сторони проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без шлюбу з 2010 р. по січень 2012 р., вели спільне господарство, а тому набуте ним в цей період майно відповідно до ст.74 СК України є сумісною власністю.
У 2010 році сторони, про що вони не заперечували у судовому засіданні, разом для своєї сім'ї придбали бетонну огорожу - 15 секцій довжиною 30 м., яку було встановлено по АДРЕСА_1, де мешкав відповідач.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції посилався на те, що це майно позивачки, оскільки згідно копії квитанції до прибуткового касового ордеру №112 від 15.09.2010 р. кошти сплачувала ОСОБА_3, а тому воно повинно бути витребуване із володіння відповідача.
Але з даним висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки це майно придбано в період спільного проживання, а тому відповідач має право на частину цієї огорожі.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в цій частині слід змінити, зобов'язавши відповідача повернути позивачці ? бетонної огорожі довжиною 15 м., вартістю 2300 грн. шляхом її демонтажу за рахунок позивачки.
У 2010 році сторонам, як сім'ї, невістка позивачки подарувала 2-місячну теличку, яка була привезена також за місцем проживання відповідача в АДРЕСА_1, і вони спільно здійснювали за нею догляд.
Зазначені обставини сторони підтвердили і в суді апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції, врахувавши всі обставини щодо придбання сторонами телиці прийшов до вірного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації вартості телиці у розмірі 650 грн. Більш того, відповідач не заперечував, що позивачка має право на отримання такої компенсації, оскільки також доглядала худобу, забезпечувала кормами.
За такого підстав для скасування рішення суду в цій частині не має.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка просила витребувати у відповідача автомобільний причеп, посилаючись на те, що вона є його власником, оскільки купила його у ОСОБА_6 за 2500 грн.
Враховуючи дані обставини, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивачки у цій частині.
Між тим з даним висновком суду погодитися не можна.
Як вбачається із матеріалів справи власником автомобільного причепу легковий-В марки ПФ 01 ФЕРМЕР, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 18.06.2005 р. є ОСОБА_7( а.с.55).
05 червня 2009 року власником причепу було оформлено довіреність на розпорядження ним на ім'я ОСОБА_6( а.с.54)
Маючи повноваження від ОСОБА_7 щодо розпорядження даним майном, ОСОБА_6 02 березня 2010 року надав відповідачеві довіреність на право представлення інтересів власника в органах ДАІ, нотаріату та інших органах, пов'язаних з експлуатації та продажем даного транспортного засобу ( а.с.55).
Із тексту розписки від 02 березня 2010 р., виданої ОСОБА_6, вбачається, що він спірний причеп продав ОСОБА_3 за 2500 грн.( а.с.49).
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець) передає або зобов'язується передати майно(товар) у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно до положень ст.ст. 237, 244, 245 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами, ґрунтується на договорі та визначає правовідношення, в якому одна сторона ( представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
При оформлені довіреності перехід права власності не відбувається, оскільки повірений отримує лише тимчасове право на здійснення від імені й на користь іншої особи сторони ( власника майна) тих дій, які передбачені довіреністю. Такою дією може бути і продаж самого майна.
Як встановлено судом, договір купівлі-продажу транспортного засобу ні між ОСОБА_6 та позивачкою, ні між ОСОБА_6 та відповідачем у встановленому діючим законодавством порядку не укладався.
Довіреність таким договором вважатися не може, оскільки вона не вказана серед переліку документів, що підтверджують правомірність придбання транспортного засобу, зазначених у п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. «Про затвердження порядку державної реєстрації( перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.
Згідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до положень зазначеної норми, правом на подання віндикаційного позову наділені саме власники майна, які на час подання позову не володіють цим майном
Суд першої інстанції при вирішені спору, не визначився з характером спірних правовідносин, а тому висновок суду про те, що позивачка набула права власності на спірний причеп та має право вимоги із чужого незаконного володіння є безпідставним.
Більш того відповідач згідно повноважень, наданих довіреністю, є правомірним володільцем спірного причепу.
За такого на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволені цих вимог.
З врахуванням викладеного, рішення суду в частині судових витрат підлягає зміні. Згідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки відповідно до частини задоволених вимог належить стягнути судовий збір у розмірі 29 грн.50 коп.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалося, а тому підстав для його перегляду в апеляційному порядку не має.
Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2012 року в частині витребування автомобільного причепу скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.
У задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування із чужого незаконного володіння автомобільного причепу - відмовити.
Рішення суду в частині повернення бетонної огорожі змінити.
Зобов'язати ОСОБА_4 повернути 15 м. бетонної огорожі вартістю 2300 грн., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.
Рішення суду в частині стягнення судового збору змінити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 29 грн. 50 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: