ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"05" липня 2006 р.                                                              Справа №  11/156

За позовом           Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 м.Рівне

до відповідача:    Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 м.Рівне

про стягнення       871 грн. 62 коп. заборгованості по розрахунках

Суддя Грязнов В.В.

Представники:

від позивача-             ОСОБА_1;

від відповідача-          не з'явився.

В судове засідання 05 липня 2006р. відповідач не з'явився, хоч про час та місце слухання справи  був повідомлений у встановленому порядку. Отримання відповідачем ухвали суду стверджено повідомленням відділення підприємства зв'язку.

Представник позивача не заявив клопотання про технічну фіксацію судового процесу. Суддею роз'яснено стороні статті 20, 22, 91, 107 ГПК України. Відводу судді не заявлено.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду з заявою про стягнення з відповідача 871 грн. 62 коп. заборгованості по розрахунках за отриманий товар.

Відповідач не подав суду витребуваного ухвалою від 19.06.2006р. відзиву на позов та доказів сплати боргу, вимог не заперечив.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви без участі відповідача.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактично, приватний підприємець ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності НОМЕР_1, згідно накладних НОМЕР_2 та НОМЕР_3 отримав від приватного підприємця ОСОБА_1 комп'ютерні носії інформації та аксесуари на загальну суму 871 грн. 62 коп., що стверджується матеріалами справи.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався. 

Вимога оплати 871 грн. 62 коп., яка вбачається з претензії НОМЕР_4 - залишена відповідачем без відоповіді та задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Так, при розгляді відносин щодо поставки приватним підприємцем ОСОБА_1 приватному підприємцю ОСОБА_2 комп'ютерних носіїів інформації та аксесуарів та керуючись нормами матеріального права, зокрема нормами ЦК України, господарський суд вважає, що між сторонами існують договірні правовідносини в силу наступних підстав.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Отже, приватний підприємець ОСОБА_2 згідно з накладними НОМЕР_2 та НОМЕР_3 прийняв товар і між сторонами існують договірні правовідносини поставки в силу закону.

За договором поставки (ст.712 ЦК України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч.1 ст.692 ЦК України).

Вбачається, що вимоги позивача стверджуються довіреністю, накладними, претензією і підлягають задоволенню на підставі стст. 509, 526, 625, 639, 692, 712 Цивільного кодексу України та стст. 193, 232 Господарського кодексу України.

Несплатою 871 грн.62 коп. вартості отриманого товару відповідач завдав позивачу майнових збитків.

Доказів сплати боргу відповідач суду не подав.

Позов обгрунтований і підлягає задоволенню в сумі 871 грн. 62 коп. боргу. На відповідача покладаються витрати по сплаті держмита та судові витрати на підставі частини другої ст. 49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Керуючись стст. 33, 43, 46-49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, який проживає в АДРЕСА_1 на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, який проживає в АДРЕСА_2  871 грн. 62 коп. заборгованості по розрахунках за отриманий товар, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                   В.В.Грязнов

Рішення  підписане суддею  "06" липня 2006 р..