УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
13 лютого 2013 р. Справа № 802/470/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,
за участю:
секретаря судового засідання: Щербацької Ольги Сергіївни,
представника позивача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області (далі - Немирівська РДА) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
в с т а н о в и в :
01 лютого 2013 року ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позовом до Немирівської РДА про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 04.02.2013 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду.
В судовому засіданні, судом поставлено на розгляд питання щодо закриття провадження, у зв'язку з неналежністю розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.
Представник позивача заперечував щодо закриття провадження у справі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відповідності до вимог статті 38 КАС України, шляхом направлення копії ухвали на електронну адресу, яка міститься в Єдиній базі електронних адрес, що підтверджується електронним повідомленням про відправлення та довідкою, що містяться в матеріалах справи (а.с.20,21). Письмових заперечень на позовну заяву до суду не надано, заяв та клопотань про неможливість прибуття у судове засідання, також не надано.
Згідно з частиною 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд розглянувши питання щодо закриття провадження, вислухавши думку представника позивача, дійшов висновку про наступне.
Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною другою цієї ж визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Предметом спору у даній справі, є визнання протиправними дій відповідача, щодо відмови ОСОБА_2, у наданні в оренду земельної ділянки водного фонду, яка знаходилась в оренді ОСОБА_3 (покійний чоловік позивачки) на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області. Крім того, позивач просить зобов'язати Немирівську РДА вчинити дії щодо надання їй в оренду вище вказану земельну ділянку водного фонду, у відповідності до договору оренди землі, укладеного 22.10.2009 року між Немирівською РДА та ОСОБА_3
На обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначає, що між її покійним чоловіком та Немирівською РДА 22.10.2009 року було укладено Договір оренди землі, строком на 10 років. Відповідно до умов Договору, орендодавець - відповідач надав, а орендар - ОСОБА_3 - прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі водного фонду (став "Капицівський"), яка знаходиться на території Медвежанської сільської ради Немирівського району, загальною площею 5.3398 га. Позивач є спадкоємицею по закону покійного орендаря земельної ділянки, який одноосібно використовував її. Відповідно до пункту 40 Договору оренди від 22.10.2009 року: "перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря "є (не є)" підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду "переходить (не переходить)" до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем" (а.с.15). Проте, на письмове звернення ОСОБА_2 щодо внесення змін до Договору оренди землі від 22.10.2009 року, укладеного між її покійним чоловіком та Немирівською РДА, на її користь, як спадкоємиці за законом, відповідачем рекомендовано звернутись із даним питанням до суду (а.с.25,26).
Тобто, із змісту позовної заяви вбачається, що у цих правовідносинах фактично має місце спір про право користування землями водного фонду, визначеного договором оренди.
Разом з тим слід зазначити, що не зважаючи на те, що до суду пред'явлено адміністративний позов про визнання протиправними дій Немирівської РДА, проте предметом спору є право користування земельною ділянкою позивачем та подальше право оренди на неї, визначені Договором оренди. Вказані відносини мають приватноправовий характер, у яких орган державної влади виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як суб`єкт цивільно-правових відносин.
Визначаючись щодо підсудності даного спору, суд виходить з наступного.
Статтею 3 КАС України визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Категорії спорів, що складають предмет адміністративної юрисдикції наведені у частині першій статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, але основу правил визначення юрисдикції адміністративного суду складає категорія "публічно-правового спору".
Правовідносини, з яких виникають публічно-правові спори, завжди побудовані на принципі "влади підпорядкування". Ознакою публічно-правового спору є участь у ньому з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владну управлінську функцію, тобто, формує волевиявлення держави, яке є обов'язковим для зобов'язаної особи. Воля суб'єктів владних повноважень оформлюється в адміністративних актах (рішеннях), які є обов'язковими до виконання суб'єктами, яким вони адресовані (імперативний припис).
Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно, спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).
Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Згідно з частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до юрисдикції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України). Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Водночас суд вказує на те, що Немирівська РДА Вінницької області, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до статті 5 ЗК України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин.
З огляду на вище викладене, у даному спорі учасники земельних правовідносин не підпорядковані один одному, а отже, суб'єкт владних повноважень - районна державна адміністрація - владних управлінських функцій не здійснювала.
Таким чином, Немирівська РДА, у даному випадку виступає як суб'єкт цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин.
Захист права користування власністю здійснюється власником (користувачем) способами, визначеними Цивільним кодексом України та іншими законами, зокрема, шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної підстави заволоділа ним, вимагання усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, шляхом визнання права, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою тощо.
Захист вказаного права здійснюється шляхом пред'явлення позову в порядку, передбаченому ЦПК України або ГПК України з урахуванням суб'єктного складу сторін.
За таких обставин заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер. Зазначений спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає можливість розгляду справи у порядку адміністративного судочинства.
Суд вважає, що за таких обставин відсутній публічно-правовий спір, оскільки вимоги ОСОБА_2 не стосуються захисту її прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язані з реалізацією її заявленого права на користування земельною ділянкою.
Наведені обставини виключають можливість розгляду позовних вимог, щодо визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити відповідачем дії щодо надання земельної ділянки водного фонду у користування у відповідності до договору оренди землі від 22.10.2009 року, за правилами, передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить висновку про необхідність застосування принципу підвідомчості спору.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України у справі №21-288ф12 від 06.11.2012 року.
Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані провести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
За правилами, визначеними пунктом першим частини першої статті 157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, згідно із вимогами частини другої статті 157 КАС України, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 157, 165, 186, 254 КАС України, суд -
у х в а л и в :
Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Роз'яснити, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення з тією самою позовною заявою в адміністративному судочинстві не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Суддя Дончик Віталій Володимирович