Справа № 2515/10294/2012 Провадження № 22-ц/795/109/2013 Головуючий у I інстанції - Мороз К. В. Доповідач - Горобець Т. В.
Категорія - цивільна
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 лютого 2013 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого судді Горобець Т.В.
суддів Хромець Н.С.,Страшного М.М.
при секретарі Лучик Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ „Альфа-Банк", третя особа ОСОБА_2 про визнання третейської угоди недійсної та скасування рішення третейського суду,
В С Т А Н О В И В :
16 серпня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ „Альфа-Банк" про визнання недійсною третейської угоди, викладеної у п.6.5 кредитного договору від 21.01.2008 року № SME007804 та скасування рішення третейського суду.
Свої вимоги обґрунтував тим, що на підставі ст. 5 Закону України „ Про третейські суди" та відповідно до оскаржуваної третейської угоди, рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнській Фінансовий союз" (далі Третейський суд) від 10 червня 2009 року у справі № 2201 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором. Проте, третейська угода, викладена у п.6.5 кредитного договору, є недійсною, оскільки являючись різновидом цивільно-правового правочину, не відповідає вимогам, встановленим ч.2 ст.207 ЦК України для правочину, зокрема, Кредитний договір, а відповідно, і Третейська угода, не містять інформації про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 які підписали договір від імені Банку, уповноважені укладати такий договір від імені юридичної особи.
Недійсність третейської угоди є підставою для скасування рішення Третейського суду, оскільки воно вважається постановленим у справі , не підвідомчій Третейському суду.
Як підставу для визнання третейської угоди нікчемною та для скасування рішення третейського суду від 10.06.2009 року, апелянт наводить також положення Закону України від 03.02.2011 року № 2983-УІ , яким були внесені зміни до ст.6 Закону України „ Про третейські суди" зокрема, до пункту 14 ст.6 цього Закону, відповідно до якого , третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів. Апелянт вважає, що на підставі ст. 58 Конституції України, зазначений Закон має зворотну дію у часі, так як звільняє від відповідальності.
Також, третейське застереження, на думку позивача , має бути визнане недійсним, з тих підстав, що воно суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод, якою гарантовано право кожної людини на розгляд його справи справедливим і неупередженим судом, а Третейський суд не є судовим органом, який здійснює судочинство в Україні, отже, визначення в п.6.5 кредитного договору порядку розгляду спорів лише у Третейському суді, суперечить статті 8 Закону України „ Про судоустрій і статус суддів", якою передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Зважаючи на вищенаведене, на ст. 55,64,124 Конституції України, та посилаючись на ч.4 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України, Карпів просив пункт 6.5 Кредитного договору , у якому викладено третейське застереження, визнати недійсним.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним п.6.5 Кредитного договору № SME007804 від 21 січня 2008 року та скасовано повністю рішення Третейського суду від 10 червня 2009 року.
В апеляційній скарзі ПАТ „Альфа-Банк" просить рішення суду першої інстанції скасувати в зв"язку з його незаконністю через порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт зазначає, що чинне законодавство України гарантує право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань. Одним зі способів реалізації права захищати свої права та свободи від порушень в сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду. Третейська угода з ОСОБА_1 була укладена відповідно до положень ч.1 ст. 207 ЦК України в письмовій формі. Відсутність у тексті кредитного договору посилання на довіреність , якою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були уповноваження на укладання та підписання від імені ПАТ " Альфа Банку" даний договір , на думку апелянта, не може бути підставою для визнання недійсною третейської угоди у вигляді застереження, виходячи з положень ст. 12 ЗУ „Про третейські суди", якою визначено обов"язкові вимоги, яким має відповідати третейська угода.
Крім того, пунктом 7 ст. 12 ЗУ „Про третейські суди" передбачено, що третейська угода є недійсною у разі недодержання правил, передбачених ст. 12 вказаного закону, проте такого судом не було встановлено.
Доводами апеляційної скарги є також посилання на те, що звернення до суду позивачем з вимогою про скасування рішення третейського суду відбулось усупереч вимогам ст. ст. 389-1,389-2 ЦПК України ОСОБА_1 не заявою, а шляхом подання позовної зачви з одночасною вимогою про визнання третейської угоди недійсною.
У судове засідання сторони не з"явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяви про поважні причини неявки та відкладення розгляду справи не надходило. ОСОБА_2 також вважається повідомленим належним чином, враховуючи положення ст. 77 ЦПК УКраїни (а.с.96,106-111).
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали цивільної справи і справи третейського провадження № 2201, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним і обґрунтованим. Законним, є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічного з"ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір від 21 січня 2008 року № SME007804, пункт 6.5 якого містить третейське застереження " не містить ідентифікуючих даних довіреності уповноважених осіб - юридичної особи ЗАТ „ Альфа Банк" і на вимогу суду відповідач доказів наявності у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 довіреностей на вказаних осіб не надав. Зазначені обставини, суд визнав достатніми для визнання недійсним третейського застереження, викладеного у п.6.5 кредитного договору на підставі частин 4,5 та 7 ст. 12 Закону України „ Про третейські суди", ч.1 ст.215,ч.4 ст. 203 ЦК України. Також, пославшись на п.1 ч.3 ст. 51 Закону України" Про третейські суди" та п.1 ч.2 ст.389-5 ЦПК України, визнав встановленим , що ця справа не була підвідомча третейському суду відповідно до закону.
З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 21 січня 2008 року між ЗАТ „Альфа-Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № SME007804, згідно умов якого ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 10000,00 доларів США зі сплатою 20% річних та строком повернення до 21.01.2010 року, цільове призначення кредиту - задоволення неспоживчих потреб.
21.01.2009 року ПАТ „ Альфа Банк" умови договору виконано - видано ОСОБА_1 10 000,00 доларів США( а.с.27).
Пунктом 6.5 кредитного договору між сторонами погоджено, що розгляд спорів, які виникають у зв"язку з договором чи його виконанням здійснюється в Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській Громадській організації „Всеукраїнській фінансовий союз" у відповідності до його регламенту. Угода ЗАТ „Альфа-Банк" з ОСОБА_1 укладена та підписана ОСОБА_4 та ОСОБА_3 які , згідно пункту 1 Кредитного договору, діяли за довіреністю. Договір скріплено печаткою ЗАТ " Альфа Банк"( а.с.10) .
Відповідно до ст. 5 Закону України „Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди.
Статтею 12 Закону України „Про третейські суди" за № 1701-17 від 11.05.2004 року, у редакції, що діяла на час укладення кредитного договору, та яка є спеціальною нормою, якою регулюються спірні правовідносини, у пунктах 1-4 закріплено види та форма третейської угоди і цим вимогам кредитний договір, до якого у п.6.5 включено третейське застереження, повністю відповідає.
Вимога щодо обов"язкового зазначення у договорі документу, який підтверджує повноваження особи підписувати від імені юридичної особи - сторони правочину, зокрема, в частині третейського застереження, наведеною нормою закону не передбачено, як і не передбачено ст. 207 ЦК України, якою закріплюються загальні вимоги до письмових правочинів.
Частиною 5 ст. 12 цього Закону, визначено, що у разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.
Частиною 4 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Частиною 1 ст. 215 ЦК України, на яку послався суд першої інстанції, не передбачено, як підставу для визнання правочину недійсним, недодержання сторонами в момент укладення договору вимог, визначених частиною 4 ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ст.241 ЦК України ,правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов"язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного його схвалення особою, яку представляє. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття правочину до виконання.
Виходячи з системного аналізу ст.12 Закону України „ Про третейські суди", ч.1 ст.215 , ч.4 ст.203, ст.207 та ст.241 ЦК України, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутність у кредитному договорі посилання на документ, який свідчить про наявність у осіб, що його підписали, повноважень на укладення та підписання договору, зокрема, і третейського застереження, при тому, що правочин вцілому не оскаржується, що юридична особа ПАТ „ Альфа Банк" визнали цей правочин, прийняли його до виконання і виконали повністю свої зобов"язання перед позичальником, а також враховуючи, що всі передбачені частинами 1-4 ст.12 Закону України „ Про третейські суди" щодо форми і виду третейської угоди дотримані, не може бути підставою для визнання п.6.5 кредитного договору недійсним.
На вказані обставини та вимоги закону, суд першої уваги не звернув та ухвалив помилкове рішення , яке не може бути визнане законним.
За вказаних обставин позовна вимога ОСОБА_1 про скасування рішення Третейського суду, є також не обґрунтованою.
Інші доводи недійсності п.6.5 Кредитного договору, викладені в позовній заяві, судом першої інстанції не аналізувались, рішення в частині таких доводів не ухвалювалось , апеляційна скарга на зазначений недолік судового рішення не подана, у зв"язку з чим апеляційним судом не аналізуються.
Доводи апеляційної скарги щодо процесуального порушення у вигляді одночасного розгляду в позовному провадженні вимог, які є позовними, а також вимог, які підлягають розгляду в порядку , передбаченому , ст.389-5 ЦПК України, на думку апеляційного суду у конкретному випадку не можуть бути підставою для правового реагування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст. 12 Закону України „ Про третейські суди" апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" задовольнити .
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 жовтня скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання третейського застереження, викладеного у п.6 5 кредитного договору від 21 січня 2009 року недійсним та про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації " Всеукраїнський фінансовий союз" від 10 червня 2009 року - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення ,але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів .
Головуючий:Судді: