ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"05" липня 2006 р.                                                              Справа №  11/136

За позовом               Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії

                          «Нафтогаз України» м.Київ

до відповідача       Комунального теплопостачаючого підприємства «Комуненергія»м.Рівне

про стягнення           12 353 876 грн. 42 коп. заборгованості по розрахунках, пені,

                                    штрафу, збитків, завданих внаслідок інфляції та річних

Суддя Грязнов В.В.

Представники сторін:
від позивача-                               Бойко Д.Д., головний юрисконсульт (довір.№118/102 від 30.05.2006р.);   

від відповідача-      Сухомлин А.А., начальник юрвідділу (довір.№02-02/97 від 10.01.2006р.).

Представники позивача та відповідача не заявили клопотань про технічну фіксацію судового процесу. Суд-дею роз’яснено сторонам статті 20, 22, 91, 107 ГПК України. Відводу судді не заявлено.

Суть спору: Позивач звернувся до суду з заявою про стягнення з відповідача 7 532 537 грн. 30 коп. заборгованості по розрахунках за отриманий природний газ, 1 674 880 грн. 57 коп. пені та 527 277 грн. 61 коп. штрафу згідно укладеного договору, а також 2 076 857 грн. 28 коп. інфляційних втрат та 542 323 грн. 66 коп. річних за користування коштами.

Відповідач не заперечив проти стягнення основного боргу в сумі 7 532 537 грн. 30 коп., несплату яких пояснив важким фінансовим становищем, яке утворилось внаслідок великої дебіторської заборгованості в сумі 14 883 100 грн. Повідомив, що КТП «Комуненергія»віднесено до підприємств паливно-енергетичного комплек-су, що зумовлює запобігання банкрутству підприємства відповідно до Закону України від 23.02.2005р. “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”. Дані обставини ствердив додатково поданими доказами. Решту вимог вважає такими, що не підлягають задоволенню, зокрема вважає, що в частині нарахування штрафних санкцій порушено строки позовної давності, а в частині нарахування інфляційних –допущено подвійне індексування суми заборгованості. Крім того інфля-ційні та річні нараховано з порушенням прикінцевих положеннь Закону України “Про внесення змін до ст.214 ЦК УРСР” –закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов’язання, пов’язаного з оплатою населенням комунальних послуг. Просив відмовити в задоволен-ні пені, штрафу, інфляційних та річних, а також надати відстрочку виконання рішення на три місяці.

В судовому засіданні 05.07.2006р. позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, відповідач заперечив позов частково, крім того, звернув увагу суду на те, що при обчисленні інфляційних позивач проіндек-сував вже проіндексовані суми боргу, що на його думку безпідставно збільшує суму фактичних інфляційних втрат.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ДчК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»-постачальник та КТП «Комуненергія»-покупець 31 груд-ня 2003р. уклали договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій №284/ЗП-06/03-3494ТЕ-28 (надалі в тексті Договір). Згідно пп. 1.1, 1.3, 2.1, 2.3, 3.1, 4, 5.1, 6.1 Договору постачальник зобов’язувався передати у власність покупцю в 2004 році природний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а покупець зобов’язувався прийняти природний газ та щомісячно оплачувати його вартість до 10 числа наступного за звітним місяця. Договором передбачено поставку 64 млн.м3 газу протягом 01.01.2004р.-30.04.2004р. Строк дії договору в частині поставки газу з 01.01.2004р. до 30.04.2004р., а в частині розрахунків –до повного виконання.(п.11.1 Договору). Договір з протоколом розбіжностей підписано уповноваженим представником ДчК «Газ України»НАК «Нафтогаз України» та керівником КТП «Комуненергія», скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 15-20).

Сторони внесли зміни та доповнення до Договору шляхом укладення 28.04.2004р. Додаткової угоди №1 та 17.05.2004р. –Додаткової угоди №2. Першою додатковою угодою сторони уточнили, що в міжопалювальний період для забезпечення населення, бюджетних установ та організацій гарячою водою протягом травня-липня 2004р. необхідно додатково поставити 2,25 млн.м3 газу, продовживши строк дії Договору до 30.09.2004р. Дру-гою додатковою угодою сторони погодили умови і порядок оплати газу та вартості його транспортування.(арк. справи 21-22).

Додатковою угодою №3 до Договору від 30.09.2004р. сторони узгодили поставку додатково 46 млн.м3 газу протягом жовтня-грудня 2004р., продовживши строк дії Договору до 31.12.2004р.; доповнили розділ “4”, який регулює порядок обліку газу та змінили умови оплати газу та вартості його транспортування.

Всі додаткові угоди підписано уповноваженим представником ДчК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та керівником КТП «Комуненергія», скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 21-25).

На момент вирішення спору –сторони продовжують керуватись умовами Договору.

Фактично протягом січня-грудня 2004р. позивач поставив 106 327,904 тис.м3 природного газу на загальну суму 22 328 859 грн. 87 коп., а відповідач прийняв, спожив, однак лише частково оплатив його вартість сплативши 14 796 322 грн. 57 коп., що стверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2004р., 29.02.2004р., 31.03.2004р., 30.04.2004р., 31.05.2004р, 30.06.2004р., 31.07.2004р., 31.08.2004р., 30.09.2004р., 31.10.2004р.,  30.11.2004р. та  31.12.2004р.(арк. справи 26-37), іншими матеріалами справи.

Таким чином, на час зверення з позовом заборгованість відповідача складала 7 532 537 грн. 30 коп., що стверджується матеріалами справи.

На підставі ст.231 ГК України та п.7.2 Договору позивач нарахував на вказану суму 7% штрафу за прострочку оплати понад 30 днів, а посилаючись на пп.7.2, 7.5 Договору за невиконання грошового зобов’-язання нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України за кожен день прострочення платежу. Сума штрафу складає 527 277 грн. 61 коп., а пені –1 674 880 грн. 57 коп., яку нараховано за період з 17.05.2005р. по 17.05.2006р.

Посилаючись на ст.625 ЦК України позивач нарахував 3% річних за користування коштами протягом 11.02.2004р.–17.05.2006р., що складає суму 542 323 грн. 66 коп. та 2 076 857 грн. 28 коп. втрат, завданих знеціненням коштів внаслідок інфляції за лютий 2004р.–березень 2006р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Крім того, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.509 ЦК України –зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’-язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші  ресурси,  передбачені договором,  а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

З огляду на обставини справи, вбачається, що вимога позивача в частині стягнення основного боргу стверджується Договором, Додатковими угодами, Актами передачі-приймання природного газу, доказами част-кової оплати і підлягає задоволенню на підставі стст. 509, 526, 655, 714, ч.1. ст.692 Цивільного кодексу України та стст. 173, 193 Господарського кодексу України.

Вбачається, що несвоєчасною сплатою 7 532 537 грн. 30 коп. боргу за спожитий природний газ, відпо-відач завдав позивачу майнових збитків. Обгрунтованою з підстав ст.625 ЦК України вбачається також вимога про стягнення 3% річних за користування коштами позивача, сума яких складає 542 323 грн. 66 коп.    

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Проте з вимогами стягнення 527 277 грн. 61 коп. –7% штрафу та 1 674 880 грн. 57 коп. пені –погоди-тись неможливо з наступних мотивів.

У разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом, що належить до державного сектора економіки…, штрафні санкції застосовуються, у таких розмірах: … за прострочення виконання понад 30 днів стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.(ч.2 п.2 ст.231 ГК України). Вказана норма також закріплена сторонами в п.7.2 Договору.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, –є грошова сума або інше майно, які боржник пови-нен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Згідно умов п.6.1 Договору, відповідач зобов’язаний оплачувати вартість отриманого газу до 10 числа наступного місяця. Матеріалами справи стверджено, що про порушення строку оплати позивачу було відомо кожного 10 числа місяця, починаючи з лютого 2004р.

Зобов’язання по оплаті отриманого згідно Договору газу відповідач порушив вже в лютому 2004р. –тобто про прострочення виконання оплати спожитого в січні 2004р. газу на суму 2 724 828 грн. 70 коп. – позива-чу стало відомо 10 лютого 2004р. і з цього моменту виникло право нарахування пені. Відповідно, прострочення оплати зазначеної суми понад 30 днів –настало 13 березня 2004р. Однак, при обчисленні суми 7% штрафу позивач застосував втричі більшу суму 7 532 537 грн. 30 коп., яка є загальною сумою боргу за Договором станом на 17 травня 2006р., а позов подав через 2 роки і 2 місяці з моменту прострочення оплати.

Як вказувалось вище – 1 674 880 грн. 57 коп. пені нараховано за період з 17.05.2005р. по 17.05.2006р., хоч поставку природного газу згідно Договору закінчено в грудні 2004р. Нарахування пені проведено виходячи із загальної суми заборгованості за Договором –9 666 970 грн. 49 коп., яка існувала станом на 17.05.2005р., –тобто через 5 місяців з моменту прострочення оплати, а позов подано через півтора року з моменту прострочення оплати.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, відповідач надав заяву про застосування строків позовної давності при вирішенні даного спору.(арк.справи 66).

Відповідно до стст. 256, 258 ЦК України, позовна давність –це строк, у межах якого особа може зверну-тися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність в один рік застосо-вується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про пору-шення свого права або про особу, яка його порушила.( ч.1 ст. 261 ЦК України).

При цьому, ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, встановлено, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Проте, відхиляючи заперечення відповідача в цій частині, –позивач покликається на умови п.7.5 Дого-вору: “штраф та пеня нараховуються постачальником протягом 1 року, що передує моменту звернення з вимо-гою, претензією, позовом.”.

Відповідно до принципів розумності і справедливості на кредитора покладається обов’язок вживати необхід-них заходів щодо зменшення розміру збитків, завданих йому порушенням зобов’язання, але, у всякому разі –не сприяти їх збільшенню.

Вбачається, що штрафні санкції позивачем нараховано з порушенням строку їх нарахування, який є при-січним, а вимогу про їх стягнення заявлено з порушенням строку позовної давності. При цьому, суд не приймає до уваги положення наведеного вище п.7.5 Договору, оскільки він викладений некоректно, надає постачальнику можливість нарахування штрафної санкції всупереч загальним правилам незалежно від моменту порушення зобов’язання і суперечить стст. 256, 258, 261 ЦК України, стст. 231, 232 ГК України.  

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для  відмови у позові. До винесення рішення у справі, заяви про поновлення пропущеного строку позивач не подавав.

Враховуючи викладене, на підставі ст.33 ГПК України в частині стягнення 7% штрафу та пені в позові необхідно відмовити в повному обсязі з мотиву необгрунтованості нарахування штрафних санкцій та порушення строку спеціальної позовної давності.

Щодо вимоги стягнення інфляційних втрат суд вважає, що позивач під час розрахунку реалізував своє право на позов цій частині, –правильно визначивши момент, коли зобов’язання по оплаті отриманого газу мало бути виконане відповідачем –10 лютого 2004р.

Проте, з наведеного в позовній заяві розрахунку інфляційних втрат не вбачається, яка саме сума індексу-ється в наступному місяці –суму не розшифровано. При цьому, вбачається, що починаючи з березня 2004р. позивач індексував суму боргу до якої додавав проіндексовану за попередній місяць суму боргу. Всуперч вимог ухвали від 21 червня 2006р.(арк.справи 60) –позивач не надав суду розширеного розрахунку інфляційних втрат та доказів, які обгрунтовують застосовані індекси інфляції. Подані в судовому засіданні 05.07.2006р. пояснення з обгрунтуванням розрахунку інфляційних втрат, який міститься в позовній заяві –не вартий уваги суду, оскільки грунтується на припущеннях позивача.

Враховуючи викладене вище, вбачається, що в частині стягнення 2 076 857 грн. 28 коп. інфляційних втрат за лютий 2004р.–березень 2006р. позов належить залишити без розгляду з підстав п.5 ст.81 ГПК України, – оскільки позивач не надав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору в цій частині.

Доказів сплати боргу відповідач суду не надав.

Міркування відповідача щодо безпідставності стягнення інфляційних втрат та 3% річних з покликанням на прикінцеві положення Закону України від 08 жовтня 1999р “Про внесення змін до ст.214 ЦК УРСР” –суд відхиляє як надумані, оскільки право кредитора нараховувати інфляційні втрати та 3% річних – не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов’язання, пов’язаного з оплатою комунальних послуг, де боржниками є громадяни (населення).

Користуючись наданим п.6 ст.83 ГПК України правом, –господарський суд застосовує відстрочку вико-нання рішення до 01 вересня 2006р.

Позов підлягає частковому задоволенню в сумі 8 074 860 грн. 96 коп. боргу. В частині стягнення пені та 7% штрафу в позові відмовити. В частині стягнення інфляційних втрат –позов залишити без розгляду. На відповідача покладаються витрати по сплаті держмита та судові витрати на підставі частини другої ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог, внаслідок його неправильних дій –доведення спору до госпо-дарського суду.

Оскільки, заявлені вимоги задоволені лише на 65,36% - тому понесені позивачем судові витрати нале-жить покласти на відповідача в пропорційному співвідношенні.

Керуючись стст. 33, 36, 43, 46-49, 81, 82-84 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального теплопостачаючого підприємства «Комуненергія», яке знаходить-ся в м.Рівне, вул.Дгалицького,27 на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціо-нерної компанії «Нафтогаз України», яка знаходиться в м.Київ, вул.Шолуденка,1  7 532 537грн. 30коп. заборгованості по розрахунках за спожитий природний газ, 542 323грн. 66коп.3% річних за період з 11.02.2004р. по 31.03.2006р., 16 666грн. 80коп. витрат по сплаті державного мита та 77грн. 12коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Застосувати відстрочку виконання рішення до 01 вересня 2006р.

4. В частині стягнення 1 674 880 грн. 57 коп. пені та 527 277 грн. 61 коп. 7% штрафу в позові відмовити.

5. В частині стягнення 2 076 857 грн. 28 коп. інфляційних втрат – позов залишити без розгляду.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                   В.В.Грязнов

Рішення  підписане суддею  "06" липня 2006 р..