апеляційний суд автономної республіки крим
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2006 року колегія' суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Л оманової Л. О.,
суддів: Притуленко О.В.,
Полянської Л.О.,
при секретарі Цендра О.М.,
за участю позивача ОСОБА_1., представників відповідача Ганієва А.С., Джога Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровської районної державної адміністрації про визнання недійсним розпоряджень адміністрації та їх відміни, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 10 липня 2006 року,-
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2005 року ОСОБА_1. звернулась до суду із позовом до Кіровської районної державної адміністрації про визнання недійсним розпоряджень адміністрації №НОМЕР_1 від 01.08.2005 року та №НОМЕР_2 від 05.09.2005 року та їх відміни.
Позовні вимоги мотивувала тим, що вона працює начальником управління економіки та розвитку інфраструктури Кіровської РДА. Розпорядженням голови райдержадміністрації №НОМЕР_1 з 1 серпня 2005 року їй був знижений розмір надбавки за високі досягнення у праці до 25% з урахуванням доплати за ранг. Розпорядженням №НОМЕР_2 від 05.09.2005 року вона була позбавлена премії на 100% за серпень 2005 року. Вважає , що вказані розпорядження порушують її права на оплату праці.
Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 10 липня 2006 року у задоволенні позовних вимог позивачки було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судом норм матеріального права та на неповне з'ясування всіх обставин справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити по справі нове рішення.
В якості доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що ухвалюючи рішення, суд не вирішив частину позовних її вимог про стягнення з відповідача позбавленої надбавки та премії, що є підставою для скасування рішення суду.
Також вважає, що поза увагою суду залишився факт порушення відповідачем ст. 252 КЗпП України.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Справа розглянута судом першої інстанції за нормами ЦПК України.
Проте з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. з 1998 року є державним
службовцем, працює на посаді начальника управління економіки та розвитку
інфраструктури райдержадміністрації, має 11 ранг державного службовця 6 категорії, що
підтверджено її трудовою книжкою, наказами про призначення її на посаду, присвоєння
ранга
Справа № 22-ц-1730-Ф/06
За змістом п. 15 ст.З КАС України служба в органах влади та інша державна служба віднесені до публічної служби.
Спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, згідно з п.2 ч.І ст.17 КАС України відносяться до компетенції адміністративних судів.
Справа за вказаним позовом ОСОБА_1. є справою адміністративної юрисдикції, а не цивільно-правовим позовом, тому що виникла з захисту прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Розглянув справу по нормам Цивільного процесуального кодексу України, суд порушив процесуальний порядок її розгляду, не застосував вимоги п.1 ч.І ст.205 ЦПК України, відповідно до якого провадження по справі підлягає закриттю, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного процесуального судочинства.
Таким чином, оскаржуване рішення підлягає скасуванню на підставі ч.І ст.З 10 ЦПК України з закриттям провадження по справі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 310 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду АР Крим від 10 липня 2006 року скасувати, провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1. до Кіровської районної державної адміністрації про визнання недійсним розпоряджень адміністрації та їх відміни закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.