Справа № 1310/1553/12 Головуючий у 1 інстанції: Б.А. Постигач
Провадження № 11/783/54/13 Доповідач : Ревер В. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2013 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді Ревера В.В.
суддів Тенюха В.П., Волинця М.М.
за участю прокурора Малиш Н.С.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглядаючи у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляцію засудженого ОСОБА_2 на вирок Золочівського районного суду Львівської області від 16 листопада 2012 року, -
встановила:
цим вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Городок Львівської області, проживаючого АДРЕСА_2, раніше судимого 23.11.2011 року Золочівським районним судом за ч.1 ст.186 КК України з застосуванням ст.ст.71, 72 КК України до 4 місяців 14 днів арешту,
визнано винним та засуджено за ч.2 ст.186 КК України на чотири роки позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_2 залишено -взяття під варту.
Початок терміну відбуття покарання рахується з 2.09.2012 року.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с.Тростянець Золочівського району Львівської області, проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого,
визнано винним та засуджено за ч.2 ст.186 КК України на чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк три роки.
У відповідності до ст.76 КК України ОСОБА_3 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися на реєстрацію в інспекцію.
Запобіжний захід ОСОБА_3 залишено - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Вирішено питання з речовими доказами.
Згідно вироку суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, 28 травня 2012 року, біля 19 год., обидва перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в м.Золочів Львівської області в саду біля будинку № 92 по вул. Шашкевича, який межує з територією міського кладовища, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, відкрито викрали чотири частини металевої огорожі, якою було обгороджене міське кладовище вартістю 488,98 грн. і яку за власні кошти придбав і встановив ОСОБА_4, який працює в Золочівському МВЖКП ритуальним агентом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати такий вирок та закрити провадження по справі.
Вважає даний вирок незаконним і необґрунтованим.
В мотивах апеляції зазначає, що не вчиняв злочину та був засуджений незаконно, оскільки досудове та судове слідство по справі проведено неповно та однобічно. Так залишились недослідженими обставини які могли мати істотне значення для правильного вирішення справи.
Крім цього в ході розслідування справи отримано дані, які викликають сумніви у його вині, а сукупність зібраних доказів, не дозволяє їх спростувати та зробити беззаперечний та однозначний висновок про доведеність вчиненого ним грабежу, на який не мав наміру.
Звертає увагу суду на те, що привласнив знайдене чуже майно, яке не має ніякої цінності, не має власника, тобто таке майно яке вибуло з фактичного володіння поза волею власника. Вважає, що це знахідка викинутої чи зрізаної або викопаної загородки могили із залишками бетону на стовпцях, яка служила огорожею цвинтаря, про що йому відомо не було, а тому в його діях відсутній склад будь якого злочину.
Засуджений ОСОБА_3 вирок суду не оскаржив.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 та виступ захисника ОСОБА_1 на підтримання поданої апеляції, думку прокурора Малиш Н.С. про безпідставність апеляції та залишення вироку суду без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши наведені доводи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Як достовірно встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, відкрито викрали чотири частини металевої огорожі вартістю 488,98 грн., якою було обгороджене Золочівське міське кладовище.
На досудовому слідстві ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, в суді ж першої інстанції, заперечив факт вчинення злочину та пояснив, що вважав знайдену ним металеву огорожу нічийною, а тому зрізав таку з ОСОБА_3, незважаючи на заперечення двох жінок, та мав намір здати таку на металолом.
У сукупності з іншими зібраними у справі доказами суд дав належну оцінку таким показанням ОСОБА_2, ґрунтуючись на повному і всебічному розгляді всіх обставин справи, визнавши їх неправдивими, та взяв за основу вироку показання потерпілого, свідків, які підтверджуються іншими доказами.
Так потерпілий ОСОБА_4 ствердив, що викрадена засудженими огорожа відділяла територію кладовища в м.Золочеві і таку встановив за власні кошти у 2011 році.
Відповідно до висновку експертного дослідження №6/14 (а.с.71-92), вартість викраденої огорожі становить 488,98 грн.
Як вбачається з протоколів огляду місця події і фото таблиць до них, металева огорожа була викрадена з території Золочівського міського кладовища,
Таким чином доводи апеляції засудженого про те, що огорожа, яку він мав намір здати на металолом була нічийною та нікому його діями не заподіяно збитків, є надуманими та спростовуються наведеними доказами.
Поряд з цим свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 показали, що засуджені не звертали уваги на їх вимогу припинити розрізання огорожі та продовжили свої дії по викраденню частини металевої огорожі. Тобто відкрито заволоділи майном ОСОБА_4
На підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів, яким дана належна оцінка відповідно до вимог ст.67 КПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабежу), повторно, за попередньою змовою групою осіб і правильно кваліфікував їх дії за ч.2 ст.186 КК України.
Як видно із матеріалів досудового слідства і протоколу судового засідання, органи слідства і суд дослідили у справі всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, а тому наведені засудженим в апеляції доводи про неповноту та однобічність досудового та судового слідства є необґрунтованими.
При перевірці справи колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування чи зміну вироку.
Покарання засудженим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України, яке відповідає характеру тяжкості вчиненого злочину і даним про їх особу. Чотири роки позбавлення волі є мінімальним покаранням передбаченим ч.2 ст.186 КК України і, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім покаранням для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що постановлений по справі вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляція засудженого ОСОБА_2 не підлягає до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів, -
ухвалила:
Вирок Золочівського районного суду Львівської області від 16 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_2 -без задоволення.
Судді:
Ревер В.В. Тенюх В.П. Волинець М.М.