ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" лютого 2013 р.Справа № 5017/3182/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ярош А.І.,
Суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.,
при секретарі судового засідання: Мікула К.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Колесникова А.Є., за довіреністю;
від відповідача: Кушнір М.В., за довіреністю;
від прокуратури: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Добровільного товариства рибалок-любителів „Нова Дофінівка"
на рішення господарського суду Одеської області від 19 грудня 2012 року
у справі №5017/3182/2012
за позовом Добровільного товариства рибалок-любителів „Нова Дофінівка"
до Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області
за участю прокурора Комінтернівського району Одеської області
про тлумачення змісту договору оренди,
ВСТАНОВИВ:
Добровільне товариство рибалок-любителів „Нова Дофінівка" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Новодофінівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про тлумачення змісту договору оренди від 01.01.2007 року, в якому просило розтлумачити зміст договору оренди від 01.01.2007 року наступним чином: в пункті 1 договору оренди від 01.01.2007 року (далі - договір) після слів „лову риби" вважати „і організації позаміського відпочинку протягом року рибалок любителів та членів їх сімей"; в пункті 3 договору після слів „кемпінги" вважати „будинки для позаміського відпочинку протягом року"; в пункті 4 договору після слів „в оренду разом з" вважати „житловими будинками для використання протягом року з метою позаміського відпочинку та спорудами для зберігання човнів та рибацьких приладів"; в пункті 15 договору після слів „лову риби" вважати „і організації позаміського відпочинку протягом року рибалок любителів та членів їх сімей".
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.2012р. (суддя Власова С.Г.) в задоволенні позову Добровільного товариства рибалок-любителів „Нова Дофінівка" відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що заявлені позовні вимоги, викладені як вимога розтлумачити зміст договору оренди від 01.01.2007р., за своїм змістом не є тлумаченням змісту правочину, а фактично є внесенням змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 01.01.2007 р., що змінює його умови та правовідносини сторін.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про тлумачення змісту договору оренди не базуються на законних підставах, у зв'язку з чим, у задоволенні позову Добровільного товариства рибалок-любителів "Нова Дофінівка" слід відмовити повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Добровільне товариство рибалок-любителів „Нова Дофінівка" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2012р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин справи.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірних висновків про те, що вимоги позивача фактично є внесенням змін до договору, оскільки апелянт просить лише розтлумачення умов договору, які є незрозумілими для нього. Тлумачення п.4 договору оренди обґрунтовано тим, що фактично на земельній ділянці переданій в оренду позивачу на момент укладення даного договору, знаходились і знаходяться будинки для позаміського відпочинку рибалок любителів та членів їх сімей..
Прокурор надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2007р. Добровільне товариство рибалок-любителів "Нова Дофінівка" (Орендар) та Новодофінівська сільська рада (Орендодавець, Відповідач) уклали договір-оренди, відповідно до умов п.1 якого на підставі Рішення Новодофінівської сільської ради №382-ІІІ від 22.03.2006р. Орендодавець надає, а Орендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку для експлуатації та обслуговування тимчасових будівель та споруд для зберігання човнів та рибацьких приладів та проведення любительського лову риби і організації відпочинку рибалок-любителів та членів їх сімей, розташованою за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Нова Дофінівка, вул. Котовського, 2-ж.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,00га пісків, в тому числі по угіддях: 1,1920га-57.3 під тимчасовою забудовою, 0,8080га-57.5 проїздами, проходами та площадками, що перебувають в запасі Новодофінівської сільської ради (п.2 договору).
Згідно з п. 3 договору оренди на земельній ділянці розташовані кемпінги, будинки для відпочинку, споруди для зберігання човнів та рибацьких приладів.
Відповідно до п. 4 договору оренди земельна ділянка передається в оренду разом з будівлями та спорудами для зберігання човнів та рибацьких приладів.
П. 15 договору оренди передбачено умови використання земельної ділянки, а саме: земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування тимчасових будівель та споруд для зберігання човнів та рибацьких приладів та проведення любительського лову риби і організації відпочинку рибалок-любителів та членів їх сімей.
Відповідно до п.16 договору земельна ділянка має рекреаційне призначення.
Договір укладено строком на 49 років (п.8 договору).
На виконання умов договору, 01.01.2007р. сторони підписали акт приймання-передачі земельної ділянки.
10.08.2012р. Добровільне товариство рибалок-любителів "Нова Дофінівка" звернулось до Новодофінівської сільської ради з листом-пропозицією про тлумачення змісту правочину та просив в п.1 договору після слів "лову риби" вважати "і організації позаміського відпочинку протягом року рибалок любителів та членів їх сімей", в п.3 договору після слів "кемпінги" вважати "будинки для позаміського відпочинку протягом року", в п.4 після слів "в оренду разом з" вважати "житловими будинками для використання протягом року з метою позаміського відпочинку та спорудами для зберігання човнів та рибацьких приладів", в п.15 після слів "лову риби" вважати "і організації позаміського відпочинку протягом року рибалок любителів та членів їх сімей".
25.09.2012р. згідно рішення 25 сесії Новодофінівської сільської ради п'ятого скликання про розгляд листа -пропозиції щодо тлумачення змісту правочину Позивачу було відмовлено у внесені змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки, оскільки надана земельна ділянка передбачена для експлуатації та обслуговування тимчасових будівель та споруд для зберігання човнів та рибацьких приладів та проведення любительського лову риби і організації відпочинку.
Статтею 11 Цивільного кодексу України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з пунктом 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Визначальною ознакою договору є мета його укладення.
Статтею 627 цього ж Кодексу передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з приписами статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
За приписами статті 213 Цивільного кодексу України тлумачення правочину, може здійснюватися як сторонами, так і на вимогу однієї із сторін судом. Пунктами 3, 4 вказаної статті передбачені правила тлумачення правочину, які визначаються за таким принципом: при неможливості витлумачити положення договору, шляхом використання вузького кола засобів, залучаються нові критерії перевірки правильності того чи іншого трактування умов договору.
Так, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює існуючи умови угоди.
Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.
З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Відповідно, тлумачення не може створювати, натомість, тільки роз'яснювати вже існуючі умови угоди.
Отже, підставою для застосування такого правового інституту як тлумачення змісту угоди має бути наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тобто, потребує встановлення справжньої волі, вираженої при вчиненні правочину, та відповідності волі та волевиявлення.
Дослідивши усі обставини справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність в пунктах 1, 3, 4, 15 договору оренди від 01.01.2007 року незрозумілих слів, понять, термінів, які не дають змоги з'ясувати дійсні наміри сторін при підписанні договору, що є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України.
Водночас, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, заявляючи позовні вимоги про тлумачення змісту договору оренди шляхом викладення вищевказаних пунктів в іншій редакції, ніж була погоджена сторонами при укладенні договору, позивачем фактично порушено питання щодо внесення змін до договору, а не тлумачення термінів та понять, викладених в договорі.
Окрім того, судова колегія зазначає, що тлумачення змісту правочину господарським судом можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони (сторін) правочину, а в даному випадку позивач фактично має намір внести зміни до договору шляхом внесення нових понять та умов до вже існуючих.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові ВГСУ від 26 квітня 2012 р. у справі № 3/245.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а підстави, передбачені ст.104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення господарського суду Одеської області від 19 грудня 2012 року по даній справі, відсутні, відтак зазначене рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Добровільного товариства рибалок-любителів „Нова Дофінівка" - залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Добровільного товариства рибалок-любителів „Нова Дофінівка" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 19 грудня 2012 року у справі №5017/3182/2012 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.
Повний текст постанови підписаний 15.02.2013р.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя О.О. Журавльов
Суддя М.В. Михайлов