Справа № 22-ц-7101/12 Головуючий у І інстанції Бончев І.В.

Провадження № 22-ц/780/673/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С.

Категорія 44 08.02.2013

_______________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

Іменем України

07 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі Баліну П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2012 року у справі за позовом Заступника Фастівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Дмитрівської сільської ради Фастівського району, Управління Держкомзему у Фастівському районі Київської області до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року Заступник Фастівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Дмитрівської сільської ради Фастівського району, Управління Держкомзему у Фастівському районі Київської області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 27.08.2009 року на підставі рішення Дмитрівської сільської ради Фастівського району Київської області № 10-16-а-V від 04.04.2008 року на ім'я ОСОБА_2 було видано державний акт серії ЯЖ № 925473 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га та державний акт серії ЯЖ № 925474 на право власності на земельну ділянку площею 0,3551 га. , які розташовані по АДРЕСА_1 Під час проведеної Фастівського міжрайонною прокуратурою перевірки встановлено, шо зазначені вище державні акти на право власності на земельні ділянки видані на ім'я ОСОБА_2 підписані секретарем Дмитрівської сільської ради Фастіського району, до повноважень якого не входить підписання зазначених актів.

Позивач просив суд визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки видані на ім'я ОСОБА_2, серії ЯЖ № 925473, ЯЖ № 925474; повернути ці земельні ділянки у комунальну власність Дмитрівської сільської ради Фастівського району, зобов'язати відповідача повернути до архіву Управління Держкомзему у Фастівському районі Київської області державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2012 року позов задоволено: визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки видані на ім'я ОСОБА_2, серії ЯЖ № 925473, ЯЖ № 925474; зобов'язано відповідача повернути земельні ділянки у комунальну власність Дмитрівської сільської ради Фастівського району, зобов'язано відповідача повернути до архіву Управління Держкомзему у Фастівському районі Київської області державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки та стягнуто з відповідача судові витрати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.08.2009 року на підставі рішення Дмитрівської сільської ради Фастівського району Київської області № 10-16-а-V від 04.04.2008 року (а.с. 22-23) на ім'я ОСОБА_2 було видано державний акт серії ЯЖ № 925473 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га та державний акт серії ЯЖ № 92547 4 на право власності на земельну ділянку площею 0,3551 га. , які розташовані по АДРЕСА_1 (а.с.5,6).

Під час проведеної Фастівського міжрайонною прокуратурою перевірки щодо законності надання ОСОБА_2 у власність вказаних земельних ділянок встановлено, шо зазначені вище державні акти на право власності на земельні ділянки видані на ім'я ОСОБА_2 підписані секретарем Дмитрівської сільської ради Фастівського району.

Як вбачається з довідки № 02-20/53 від 01.02.2012 року секретарем Дмитрівської сільської ради Фастівського району з 2002 року і по теперішній час є ОСОБА_3 (а.с.11-13).

Згідно довідки № 509 від 19.11.2012 року, виданої Дмитрівською сільською радою Фастівського району на момент підписання державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 925473 та серії ЯЖ № 925474 від 27.08.2009 року, секретар сільської ради ОСОБА_3 не виконувала обов'язки голови сільської ради. Головою Дмитрівської сільської ради Фастівського району на той час був ОСОБА_2 (а.с.84).

В ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міститься вичерпний перелік повноважень секретаря сільської, селищної, міської ради серед яких зокрема відсутнє таке повноваження як підписання державних власності на землю.

Згідно ст. 328 ЦК' України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.125 ЗК в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності на земельну ділянку та право постійного користування нею виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із ч.1 ст.126 ЗК право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно положень ч. 3 ст. 393 ЦК України та п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», правовий акт органу місцевого самоврядування, що не відповідає Закону визнається незаконним та скасовується судом.

Згідно ст. 145 ЗК якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 149 ЗК України у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Однак, поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт. А отже, документи, які посвідчують право на земельну ділянку (право власності на земельну ділянку або право користування нею), не можуть виступати предметом спору, оскільки вони не мають статусу актів державного чи іншого органу, а видаються на підставі та на виконання рішень уповноважених на це органів про надання земельних ділянок відповідно у власність або у постійне користування.

Зазначені обставини і відповідні норми закону залишились поза увагою суду першої інстанцій, та з'ясування цих обставин і врахування відповідних вимог законодавства має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Отже, враховуючи все вище зазначене, визнати законним та обґрунтованим вказане рішення суду першої інстанції колегія суддів не може та вважає, що воно повинно бути скасоване, відповідно до ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Заступника Фастівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Дмитрівської сільської ради Фастівського району, Управління Держкомзему у Фастівському районі Київської області до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: