КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1226/11 Головуючий у 1-й інстанції: Литвин О.В.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 11 березня 2011 року за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та виплатити недоотримані суми,

ВСТАНОВИВ

У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області (надалі за текстом - «Управління») щодо відмови в перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити за період з 18.07.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по день ухвалення судового рішення у справі перерахунок додаткової пенсій за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі віднесеної до 4-ї категорії, в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р. № 796-XII (надалі за текстом - «Закон № 796-XII»).

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 13 лютого 2011 року позовну заяву за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 10.02.2010 року залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду.

Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 11 березня 2011 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії Управління та зобов'язано відповідача зробити з 11.02.2010 року перерахунок і виплатити позивачеві додаткову пенсію у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням проведених за цей період виплат та з послідуючим перерахунком.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши повноту встановлення місцевим загальним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 має правовий статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.

Нормами статті 49 Закону № 796-XII передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 3 статті 51 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Протягом спірного періоду позивачеві виплачувалась додаткова пенсія в розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема пунктом 28 Розділу ІІ, були внесені зміни у названу статтю Закону № 796-XII.

Відповідно до цих змін особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) положення пункту 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними.

В силу вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 51 Закону № 796-XII в їх первинній редакції.

Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права та не здійснюючи виплату додаткової пенсій у розмірі визначеному Законом № 796-XII, порушив указане право позивача.

Доводи апеляційної скарги Управління зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують, а посилання скаржника на положення постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 р. № 530 є помилковим, оскільки ними не може бути звужено зміст та обсяг прав позивача, встановлених Законом.

Твердження Управління про те, що положення статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не можуть бути використані для цілей статті 51 Закону № 796-XII судом апеляційної інстанції не приймаються як доказ.

Оскільки жодним іншим законом не передбачено механізм визначення цієї державної соціальної гарантії, та з огляду на неможливість обмеження права особи на одержання соціальних пільг, компенсацій і гарантій з мотивів з неповноти законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, застосування частини першої статті 28 названого Закону під час нарахування виплат в порядку статті 51 Закону № 796-XII слід визнати цілком обґрунтованим.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Із наведеного випливає, що в адміністративному судочинстві підлягають захисту порушені права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин.

Суд першої інстанції на зазначені положення уваги не звернув та помилково зобов'язав Управління проводити виплати з нарахуванням їх в подальшому до моменту відсутності підстав для такого підвищення, за відсутності порушеного права позивача у майбутньому.

Оскільки ухвалене у справі судове рішення не відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості, то воно підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області задовольнити частково.

Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 11 березня 2011 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 з 11.02.2010 року додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведених за цей період виплат.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.