УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-24990/11

Справа № 2-254/11 Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22- ц/491/155/12 суддя Шумська О.В.

Категорія - 28 (ІV) Суддя - доповідач - Зубакова В.П.

РІШЕННЯ

Іменем України

01 лютого 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Зубакової В.П.,

суддів: Остапенко В.О., Грищенко Н.М.

при секретарі: Бадалян Н.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним і розірвання договору та стягнення грошових сум.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_1,

позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним і розірвання договору та стягнення грошових сум, посилаючись на те, що між ним та відповідачем 19 серпня 2010 року було укладено договір на виготовлення та встановлення металопластикових вікон у кількості 10 штук за адресою: АДРЕСА_1.

На виконання п.2.1. зазначеного договору позивач сплатив загальну вартість виробів у розмірі 15 492,00 грн., однак відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання, не оформивши виконані роботи актом приймання-передачі та встановивши дефектні та несправні металопластикові вироби.

Посилаючись на вищевикладене, просив суд визнати недійсним та розірвати договір №33 від 19 серпня 2010 року, укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1; стягнути з відповідача на користь позивача сплачену грошову суму у розмірі 15 492 грн. за договором №33 від 19 серпня 2010 року та судові витрати по справі.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Договір №33 від 19 серпня 2010 року на виготовлення та встановлення металопластикових вікон, укладений між ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Стягнуто з ПП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 15 492 грн., судовий збір в сумі 154,92 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. та витрати за оплату будівельно-технічної експертизи в сумі 900 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи. Так, суд прийшов до помилкового висновку про те, що між сторонами склалися відносини з договору-купівлі продажу, тоді як насправді сторони між сторонами виникли правовідносини побутового підряду. Оскільки, договір побутового підряду не відповідає вимогам ЦПК України та не є укладеним, суд повинен був залишити позов без задоволення.

Судом не враховано пояснення свідка ОСОБА_4, який підтвердив, що саме він підписав договір та отримав кошти від ОСОБА_2

Крім того, розриваючи договір, суд не вирішив питання щодо повернення товару.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів заявлених позовних вимог, апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Судом встановлено, що 19 серпня 2010 року між сторонами був укладений договір на виготовлення та установку металевопластикових виробів.

Зазначеним договором передбачено, що виконавець ( ПП ОСОБА_1.) зобов'язаний виготовити та установити на об'єкт замовника (ОСОБА_2.) за адресою: АДРЕСА_2 та передати йому у власність металопластикові конструкції (вікна) в строки передбачені договором, і здати виконані роботи замовнику згідно умов договору.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що гарантійний строк експлуатації виконаних робіт складає 5 років з моменту установки та не розповсюджується на комплектуючи та механічні пошкодження.

19 серпня 2010 року позивачем було оформлено замовлення №№ 605/10, 606/10, 603/10, 602/10, 599/10(а.с. 7-11), в яких вказані розміри, конфігурація та якість виробів.

19 серпня 2010 року ОСОБА_2 сплатив відповідачеві 15 492,00 грн. (а.с. 13).

04 травня 2011 року позивач звернувся до ПП ОСОБА_1 із заявою про недоліки у виконаній роботі (а.с. 14).

Згідно висновку будівельно-технічного дослідження №11/11 від 07.06.2011р. встановлені в будинку АДРЕСА_1 металопластикові конструкції не відповідають діючим стандартам і правилам, та могли виникнути під час виготовлення та в процесі встановлення цих виробів.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги заявлені як на підставі статей 673, 678, 680 ЦК України, так і на підставі статей 858, 872 ЦК України, тобто позивач не визначився з предметом позовних вимог та не конкретизував, який саме договір має бути розірвано судом - договір купівлі-продажу товарів чи договір підряду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із положень ст. 673 ЦК України щодо обов'язку продавця передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу та з вимог ст.906 ЦК України, згідно з якою збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна з таких підстав.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результатів замовникові.

Як вбачається з договору №33 від 19.08.2010р., укладеного між ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_2, сторонами укладено договір підряду, за яким ПП ОСОБА_1 зобов'язався виготовити та установити металопластикові вироби (вікна у кількості 10 штук), а ОСОБА_2 зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу, тобто між сторонами виникли правовідносини, які регулюються главою 61 ЦК України.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 858 ЦК України передбачено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Згідно з ч.ч.2,3 статті 858 ЦК України підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовнику збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.

Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

У відповідності до ч.3 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк, відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги), безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи, відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи з залученням третьої особи, реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Згідно п. 5.1. Договору №33 від 19.08.2010р. ПП ОСОБА_1 зобов'язався безоплатно усунути недоліки чи дефект виробів у період гарантійного строку, який становить 5 років з моменту установки вікон.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 04.05.2011р. ОСОБА_2, виявивши недоліки в металопластикових виробах виготовлених та встановлених відповідачем, звернувся до нього з претензією з вимогою про розірвання договору та повернення грошових коштів, не заявивши при цьому вимоги про усунення недоліків у виконаній роботі (а.с. 14), що не передбачено умовам договору та суперечить нормам діючого законодавства, а тому вимога про розірвання договору є передчасною.

На зазначені положення цивільного законодавства суд уваги не звернув, не уточнив позовні вимоги позивача, в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин, не вмотивував свого висновку про істотне порушення відповідачем вимог щодо якості металевопластикових виробів, які були встановлені відповідачем в своєму будинк, всебічно і повно не з'ясував обставини справи і застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які не поширюються на ці правовідносини, а тому рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.п. 1, 4 ч.1 ст. 309 ЦК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, п.п.1,4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним і розірвання договору та стягнення грошових сум відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)