Номер провадження № 22-ц/785/1225/13

Головуючий у першій інстанції Ільченко

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Федорової А.Є., Процик М.В.,

при секретарях - Булгак Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Друга Одеська державна нотаріально контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2012 року,

встановила:

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24.10.12 р. у задоволенні вищевказаного позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги у повному обсязі. Посилається на те, що рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи,з порушенням норм процесуального (ст. 213 ЦПК України).

ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала доводи та вимоги, які викладені в апеляційній скарзі.

Представник ОСОБА_4 в судовому засіданні вважала необхідним апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість скарги.

Відповідно до ст. 303 ЦПК колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та

процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу треба відхилити за таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що місце проживання ОСОБА_3 з 26.04.96 р. у встановленому законом порядку зареєстроване за іншою адресою ніж адреса спірної квартири (АДРЕСА_1), а саме - АДРЕСА_2. Відсутнє рішення суду про встановлення факту проживання позивачки з померлим ОСОБА_6 в період з 15.07.86 р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 р., тобто після розірвання шлюбу між ними і до дня смерті ОСОБА_6. У даній справі позивачка такі позовні вимоги не заявляла. Отже, позивачка не довела, що має право на спадщину померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_6 (а. с. 104 зворотна сторона).

Вказані в апеляційній скарзі доводи не спростовують вказаних висновків суду.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Позивачка звернулася до суду з вимогами про визнання недійсним свідоцтва про право власності за заповітом від 27.04.04 р., виданого Другою Одеською державною нотаріальною конторою на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 02.03.04 р. (справа № 2-488/04), яким визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_6 Позов обґрунтовано тим, що після розірвання шлюбу у липні 1986 р. позивачка продовжувала проживати з ОСОБА_6 однією сім'єю як чоловік та дружина, у належній останньому квартирі, вели спільне господарство, мали взаємні прав та обов'язки. Залишилася проживати у спірній квартирі (а. с. 4 - 6).

Висновки суду першої інстанції зроблені, відповідні правовідносини між сторонами встановлені, на підставі наявних у справі і наданих сторонами доказів: свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.04.04 р. (а. с. 7); паспорту ОСОБА_4 та довідки про склад сім'ї (а. с. 43 - 44); свідоцтва від 05.10.84 р. (а. с. 73) про укладення шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_3; свідоцтва від 20.10.94 р. (а. с. 70) про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7; свідоцтва про зміну прізвища (а. с. 70) з ОСОБА_7 на ОСОБА_3; довідки (а. с. 71) щодо реєстрації ОСОБА_3 з 26.04.93 р. за адресою - АДРЕСА_2.

Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.

Оскільки ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р., то ОСОБА_8 може захищати свої права на спірну квартиру, якщо вона є спадкоємцем померлого ОСОБА_6. Заповіту, яким ОСОБА_6 заповів спірну квартиру позивачці, суду не надано. Таким чином, ОСОБА_8 може претендувати на спірну квартиру тільки якщо вона є спадкоємцем за законом. Однак, доказів про те що вона входить до складу спадкоємців за законом суду вона не надала. Позовних вимог про встановлення факту знаходження у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_6 у період з 15.07.86 р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_3 не заявляла.

Суд першої інстанції надав правильну оцінку наявним у справі доказів, правильно визначив характер спірних правовідносин між сторонами.

Апелянт не надала суду доказів, які б спростовували вищевказані висновки суду першої інстанції, як не надала апеляційному суду доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги, які не були досліджені судом першої інстанції з поважних причин. Її доводи є необґрунтованими, оскільки вони не ґрунтуються на обставинах справи та нормах чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалив рішення на підставі наданих сторонами та досліджених у судовому засіданні доказів, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, вірно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3. Рішення суду є справедливим, законним та обґрунтованим, підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: М. В. Процик

А. Є. Федорова