Номер провадження № 22-ц/785/713/13

Головуючий у першій інстанції Грубіян

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.,

суддів -Комаровської Н.В.,Короткова В.Д.

з участю секретаря - Стадніченко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Ізмаїльської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа КП «Житсервіс» про виселення , за апеляційною скаргою Ізмаїльської міської ради на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 жовтня 2011 року, -

встановила:

У грудні 2010 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом і в обґрунтування позовних вимог посилався на те ,що відповідно до рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 155 від 22.02.2002 року гуртожиток розташований за адресою АДРЕСА_1 є комунальною власністю.

В зазначеному гуртожитку в кімнаті НОМЕР_1 зареєстровані відповідачі ,які з 2007 року не вносять плату за житло , посилаючись на вимоги п.1 п.2 ст. 825 ЦК України , позивач просив розірвати договір найму жилого приміщення та виселити відповідачів з кімнати НОМЕР_1 гуртожитку в зв'язку невнесенням наймачами плати за житло більш ніж 6 місяців.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала , посилалася на те ,що договір найму жилого приміщення ніколи не укладала , позов є необґрунтованим ,вважає необхідним в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.10.2011 року в задоволенні позову позивача відмовлено.

В апеляційній скарзі Ізмаїльська міська рада посилаючись на порушення судом норм матеріального ,процесуального права ,неповним з'ясуванням обставин справи ,що мають значення для справи , мотивуючи тим,що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню ,а рішення суду першої інстанції скасуванню ,з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову з інших підстав виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено , що на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету плавскладу ВАТ «УДП», протокол № 50 від 25.11.1992 року , ОСОБА_3 14.01.1993 року було видано ордер на житлову площу у будинку для малосімейних для заселення сім'єю із чотирьох осіб по АДРЕСА_1.

За вказаною адресою на законних підставах були вселені ОСОБА_3 дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_2 ,що є відповідачами по справі та підтверджується ордером (а.с.18).

Факт правомірного вселення до кімнати НОМЕР_1 гуртожитку підтверджено довідкою виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № К-68 від 18.10.2010 року (а.с.19).

24 жовтня 2005 року на підставі постанови спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету плавскладу ВАТ «УДП» , протокол № 61 від 24.10.2005 року відповідач ОСОБА_3 була знята з квартирного обліку ВАТ «УДП» ,залишившись проживати в гуртожитку АДРЕСА_1 кім.НОМЕР_1, що являється її єдиним місцем проживання.

Балансоутримувачем спірного житла на даний час є позивач ,що підтверджується рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 155 від 22.02.2002 року. (а.с.5).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того,що оскільки між сторонами договір найму житла не укладався та не визначався розмір плати за житло ,тому позов є необґрунтованим.

Проте повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна .

Колегія суддів вважає,що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню ,а в задоволенні позову необхідно відмовити з інших підстав.

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законом.

Згідно ст.1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» № 500-VI від 04.09.2008 року ,зі змінами, (далі-Закон), цей закон поширюється на громадян, які на законних підставах тривалий час (не менше п'яти років) зареєстровані та фактично проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, та не мають іншого власного житла.

Статтею 19 Закону передбачено,що забороняється виселення ,переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону ,без попереднього надання їм (їх сім'ям) іншого житла,придбаного для постійного проживання людей.

Виселення ,переселення чи відселення громадян із гуртожитків відповідно до цього Закону допускається лише у разі визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або в стані ,непридатному для проживання людей.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі з 2005 року, тобто з моменту вселення, і по цей час зареєстровані та проживають в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1. Іншого житла не мають.

Що стосується відсутності письмового договору на надання послуг ,то слід зазначити наступне.

Стаття 20 Закону України «Про житлово комунальні послуги « встановлює обов'язок саме споживача укласти договір про забезпечення житлово-комунальними послугами.

Відповідно до ст.11 ЦК України однією з підстав цивільних прав і обов'язків є правочин.

Пунктом 3 ст. 202 ЦК України визначено поняття одностороннього правочину .

У відповідності з нормами п.5 ст.202 ЦК України до прав та обов'язків ,які випливають з одностороннього правочину ,застосовуються норми як до договору.

Отже ,незважаючи на те,що між відповідачами та КП «Житсервіс-2» не має письмового договору ,боржник здійснює споживання житлово-комунальних послуг,чим фактично проявляє добровільне волевиявлення ,через що у нього в зв'язку з фактичним споживанням житлово-комунальних послуг ,тобто одностороннім правочином ,виникає зобов'язання з оплати спожитих послуг на користь виконавця цих послуг- КП «Житсервыс-2».

До цього зобов'язання застосовуються норми як до договору.

Обов'язок споживача житлового приміщення щодо своєчасної оплати житлово-комунальних послуг закріплений в статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,а також в пункті 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ № 572 від 08.101.1992 року (у редакції ПКМУ № 45 від 24.01.2006 року).

Суд першої інстанції не звернув уваги на вищезазначене та помилково визначив одну із підстав у відмові в задоволені позову як відсутність договору найму житла.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно ототожнення судом першої інстанції понять комунальних платежів та платежів ,які справляються до КП «Житсервіс -2» за утримання будинків та прибудинкової території , проте зазначена підстава не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24.10.2012 року стягнуто з ОСОБА_3,

ОСОБА_2 солідарно на користь КП «Житсервіс-2» заборгованість по житлово-комунальним послугам в сумі 2119 грн. 94 коп.

Відповідачем ОСОБА_3 на час апеляційного розгляду справи заборгованість погашена повністю ,про що сторони не заперечують та підтверджується квитанцією про сплату від 2.11.2012 року № 516027 та довідкою КП «Житсервіс-2».

За таких підстав , апеляційна скарга Ізмаїльської міської ради, відповідно до п.п.3,4 ст. 309 ЦПК України , підлягає частковому задоволенню, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.10.2011 року скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову з інших підстав.

Керуючись ст. 303, п.4 ч.1. ст. 309, ст.316,319 ЦПК України , колегія суддів

вирішила :

Апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.10.2011 року скасувати.

В задоволені позову Ізмаїльської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа КП «Житсервіс» про виселення відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.А. Калараш

Судді: В.Д.Коротков

Н.В.Комаровська