ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2013 р. Справа № 166131/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Клюби В. В.
суддів: Онишкевича Т. В., Попка Я. С.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області на постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2012 року у справі №2а - 285/12 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області про визнання неправомірними дій щодо непризначення пенсії на пільгових умовах та зобов'язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області і просив визнати за ним право на пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
На обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що протягом періоду із 17 квітня 1979 року по 02 червня 1982 року працював трактористом і був зайнятий на протязі польового сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві в Копичинецькому відділенні «Сільгосптехніка». Із 23 серпня 1984 року по 09 березня 1995 року - працював трактористом і також був зайнятий на вказаних роботах в Гусятинському відділенні «Райсільгоспхімія». Загальний стаж роботи трактористом складає 20 років. Крім цього, 24 вересня 2011 року йому виповнилося 55 років і він, вважаючи, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, звернувся до відповідача з відповідною заявою. Проте, йому відмовили з тих мотивів, що для підтвердження спеціального стажу роботи , він повинен представити уточнюючі довідки. Проте, щодо його роботи у вказані періоди і за вказаною спеціальністю, є відповідні записи у трудовій книжці, яка в свою чергу є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2012 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України у Гусятинському районі Тернопільської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення з часу звернення - із 04 січня 2012 року. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, подавши документи про його роботу трактористом у колективному сільськогосподарському підприємстві «Світанок» та приватному агропромисловому підприємстві «Старт», які відповідно 05 червня 2007 року та 19 липня 2010 року припинили свою діяльність у зв'язку з визнання їх банкрутом. Довідку про стаж роботи, що дає право на пільгову пенсію за віком, видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа, а у випадку знаходження такого підприємства в стані ліквідації - ліквідаційна комісія на підставі первинних документів. Такі уточнюючі довідки за встановленою формою повинні містити відомості про стаж роботи тракториста - машиніста і безпосередню зайнятість на виробництві сільськогосподарської продукції на протязі польового періоду в рослинництві. Проте, згідно поданих документів, стаж роботи позивача трактористом - машиністом становить вісім років дев'ять місяців 14 днів, що не відповідає стажу (тривалості) роботи за вказаною професією, який давав би право при досягненні відповідного віку на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 13 ч. 1 п. «в» Закону України «Про пенсійне забезпечення» За таких обставин позивачу було відмовлено у призначенні пенсії. У зв'язку з вищевикладеним вважає, що суду першої інстанції ухвалив незаконне рішення.
Позивач в судове засідання не з'явився, а також та не направив в судове засідання представника відповідач, хоча сторони повідомлялися належним чином та у встановленому законом порядку про дату, час та місце судового засідання. В зв'язку з цим та у відповідності до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом для підтвердження стажу роботи є трудова книжка. Записи у трудовій книжці позивача підтверджують стаж його роботи трактористом, який відповідно до ст. 13 ч. 1 п. «в» Закону України «Про пенсійне забезпечення», за умови досягнення 55 - річного віку дає право на призначення пільгової пенсії за віком. При цьому, як зазначає суд першої інстанції, трудова книжка оформлена відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а також неможливість представлення позивачем уточнюючих довідок спричинене об'єктивними, незалежними від його волі, обставинами.
Колегія суддів апеляційної суду погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 04 січня 2012 року позивач звернувся із заявою до відповідача про призначення йому пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 13 ч. 1 п. «в» Закону України «Про пенсійне забезпечення». Своїм листом від 13 січня 2012 року за №301/09 відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з тих підстав, що позивачем для підтвердження наявності необхідного стажу роботи за відповідними професіями не було представлено уточнюючих довідок про стаж роботи трактористом - машиністом на виробництві сільськогосподарської продукції, зокрема: із 17 квітня 1979 року по 01 грудня 1982 року - трактористом - машиністом в Копичинецькому відділенні «Сільгосптехніка» та із 01 грудня 1982 року по 09 березня 1995 року - трактористом - машиністом Гусятинського відділення «Райсільгоспхімія».
Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають, незалежно від останнього місця роботи трактористи - машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи на менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Окрім положень ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також і ст. 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Статтею 100 вищевказаного Закону України передбачено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12 цього ж Закону України, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону України, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Як вбачається із записів у трудовій книжці, позивач був зайнятий на виконання роботи за професією, що відповідно до ст. 13 ч. 1 п. «в» Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: із 17 квітня 1979 року по 02 червня 1982 року - трактористом Копиченського відділення «Сільгосптехніки» (після реорганізації - Гусятинська «Райсільгоспхімія»); із 23 серпня 1984 року по 09 березня 1995 року - трактористом Гусятинського райоб'єднання «Сільгоспхімія»; із 02 січня 1995 року по 25 вересня 1995 року та із 01червня 1998 року по 31 березня 2000 року - трактористом колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок»; із 01 квітня 2000 року по 31 грудня 2003 року - трактористом приватного агропідприємства «Старт».
В загальному стаж роботи позивача становить понад 25 років в тому числі і за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах - понад 20 років.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи, акти, листи, телеграми, будь - які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки робота, яку виконував позивач протягом періодів, зазначених у трудовій книжці, законодавством віднесена до робіт, виконання яких пов'язане з виробництвом сільськогосподарської продукції при умові виробництва сільськогосподарської продукції і дає право на пільгову пенсію, стаж його роботи становить понад 25 років в тому числі на вищевказаній роботі - понад 20 років шість місяців, на день звернення із заявою позивач досяг віку 55 років і подав відповідачу відповідні документи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на пільгову пенсію відповідно до вимог ст. ст. 13, 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а відмова відповідача у призначенні такої з часу звернення - 04 січня 2012 року є неправомірною. При цьому, відповідачем не було враховано, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і відповідно до вимог ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, які призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та установ.
В контексті вказаних процесуальних норм, колегія суддів апеляційного суду вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в підтвердження правомірності вчинених дій по відмові у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду першої інстанції є безпідставними, оскільки на підтвердження викладених доводів відповідач не послався на відповідні обставин та не представив доказів на їх підтвердження. Також, не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо невиконання позивачем вимог Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року про подання уточнюючої довідки для підтвердження наявності відповідного стажу, так як зазначений Порядок підлягає застосування у випадку відсутності трудової книжки чи записів у ній. Проте, в даному випадку трудова книжка позивача містить записи щодо трудового стажу за відповідною професією, яка дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Крім цього, суду не було представлено доказів, що позивач працював на умовах неповного робочого дня, а також, що характер роботи, яку виконував позивач, не відповідає роботі за професією, на яку був прийнятий позивач згідно записам у трудовій книжці.
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Тому, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів безпосередньої зайнятості позивача на зазначених роботах по виробництву сільськогосподарської продукції понад 20 років не заслуговують на увагу та не спростовують викладених у судовому рішенні висновків.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалює рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими доказами.
Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2012 року у справі № 2а - 285/12 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області про визнання неправомірними дій щодо непризначення пенсії на пільгових умовах та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Клюба
Судді: Т. В. Онишкевич
Я. С. Попко