АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/11328/12 Справа № 2-246/2011 Головуючий у 1 й інстанції - Петренко А.П. Доповідач - Кочкова Н.О.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2012 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Кочкової Н.О.,

суддів - Петешенкової М.Ю., Кіктенко Л.М.,

при секретарі - Сичевській А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростандарт" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що з вересня 2002 року працювала продавцем бакалійного відділу в магазині «Центральний-1»м. Апостолове; з 21.08.2010 по 03.10.2010 року без її згоди була переведена продавцем рибного відділу; 04.10.2010 року на підприємстві була проведена реорганізація шляхом злиття м'ясного та рибного відділу і їй було повідомлено про відсутність роботи та вивільнення працівників. Також їй було повідомлено, що з нарахованої їй заробітної плати за період роботи у рибному відділі з 21.08.2010 року по 03.10.2010 року у сумі 1465 гривень було утримано 182 гривні за рибні пресерви (товар неналежної якості, термін реалізації якого збіг). Вважаючи неможливим продовження роботи на підприємстві згідно із ч.1 ст. 40 КЗпП України, вона звернулась до керівництва ТОВ «Агростандарт»з вимогою про виплату заробітної плати, надання довідки про отриману заробітну плату, проведення повного розрахунку та вручення копії наказу про звільнення разом з трудовою книжкою з відміткою про період роботи, але їй було відмовлено. За весь період праці на підприємстві їй не надавалась щорічна відпустка (грошова компенсації за невикористану щорічну відпустку не виплачувалась). На підставі ч.1 ст. 40, 44, ч.1 ст.47, 74, 83, ч.1 ст. 116, ч.1 ст.117, ч.1 ст. 232 КЗпП України просила стягнути заробітну плату в сумі 1465 гривень за період роботи з 21.08.2010 по 03.10.2010 року, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 4396 гривень 34 копійки, вихідну допомогу при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку в сумі 2198 гривень 17 копійок та компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період 2002-2010 роки в сумі 10 990 гривень 85 копійок (а.с. 1, 9, 21).

У жовтні 2011 року ОСОБА_2 збільшила позовні вимоги і просила стягнути середній заробіток за затримку розрахунку в сумі 54237 гривень 73 копійки (а.с.37-40).

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2012 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.150-152).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду мотивуючи порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд 1 інстанції виходив з того, що позивачка не довела суду, що вона не отримала нараховану їй заробітну плату; нею не були надані докази на підтвердження позовних вимог та викладених в позовній заяві обставин.

Вказані висновки зроблені судом при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, незважаючи на те, що відповідач визнав факт наявності заборгованості по заробітній платі у сумі 873гр. 98коп., та у порушення ч.4 ст. 10, ст.. 179 ЦПК України суд не задовольнив неодноразові клопотання позивачки і не витребував у відповідача довідку про нараховану та фактично виплачену заробітну плату за період роботи з 21.08.2010 по 03.10.2010 року та довідку про проведення повного розрахунку при звільненні, тобто не з'ясував обставини, що мають значення для справи, що, згідно із п.1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом № 44 від 1 листопада 2005 року ОСОБА_2 була прийнята на роботу до ТОВ «Агростандарт»продавцем продовольчих товарів магазина Центральний-1»м. Апостолове (а.с.77), у цей же день з нею укладений договір про повну матеріальну відповідальність (а.с.57).

Відповідно до ст.. 94 КЗпП України заробітна плата -це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно із ст.. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Із наданих відповідачем апеляційному суду відомостей про нарахування заробітної плати вбачається, що у серпні 2010 року ОСОБА_2 нараховано 750гр., утримано податків та інших обов'язкових платежів 74гр. 59коп., до видачі 675гр. 41коп., у вересні 2010 року нараховано 895гр., утримано 105гр. 41 коп., до видачі 789гр. 59коп., у жовтні нараховано 88гр., утримано 3гр. 61 коп., до видачі 84гр. 39коп. Позивачка ОСОБА_2 на заперечувала, що заробітну плату на серпень 2010 року вона отримала.

У матеріалах справи маються накази про стягнення з ОСОБА_2 недостачі товаро-матеріальних цінностей: наказ № 35-О від 27 вересня 2010 року -про стягнення 131гр. 89коп., наказ № 38-О від 4 жовтня 2010 року про стягнення 453гр. (а.с.54, 55). Вказані накази позивачкою не оспорені, тому враховуються апеляційним судом при визначенні суми заробітної плати, яка підлягає стягненню: 789гр. 59коп. (за вересень 2010 року) + 84гр. 39коп. (за жовтень 2010 року) = 873гр. 98коп. - 131гр. 89коп. - 453гр. = 289гр. 09коп. (а.с.194)

Наказом № 49-к від 13 грудня 2010 року ОСОБА_2 звільнена за прогул без поважних причин -п.3 ст. 40 КЗпП України з 13 грудня 2010 року. З даним наказом позивачка не ознайомлена, про що свідчать відповідні акти, повний розрахунок при звільненні з нею не проведений, трудова книжка не вручена. Із наданих відповідачем актів від 10 жовтня 2012 року, 4 грудня 2012 року, 10 грудня 2012 року вбачається, що позивачка від отримання заробітної плати та трудової книжки -відмовилась.

Відповідно до ст.. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Апеляційним судом встановлено, і не заперечувалось сторонами, що наказом № 49-К від 13 грудня 2010 року ОСОБА_2 звільнена з 13 грудня 2010 року за прогул без поважних причин -п.5 ст. 40 КЗпП України (а.с.243), однак, розрахунок з нею не проведений, тому невиплачена заробітна плата за вересень-жовтень 2010 року у сумі 289гр. 09коп. підлягає стягненню.

Згідно із ст.. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Виходячи із того, що спір у частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає частковому задоволенню, слід частково задовольнити і позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Із довідки ТОВ «Агростандарт»від 25 жовтня 2012 року (а.с.56) вбачається, що за серпень-вересень 2010 року позивачці було нараховано 750гр. + 895гр. = 1645гр., за цей період нею відпрацьовано 28 робочих днів (а.с.195-196), тобто середньоденна зарплата становить 58гр. 75коп., а в місяць -15 робочих днів. За таких обставин середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 грудня 2010 року по 24 грудня 2012 року включно складає 21 150гр. (58гр. 75коп. х 365 робочих днів = 21 150гр.). Однак, вказана сума підлягає зменшенню на підставі ч.2 ст. 117 КЗПП України до 10 675гр.

Підлягають частковому задоволенню і позовні вимоги про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 була прийнята на роботу до ТОВ «Агростандарт»1 листопада 2005 року, але з 11 січня 2006 року по 16 травня 2006 року знаходилась на лікарняному у зв'язку із пологами (а.с.76), з 17 травня 2006 року по 12 березня 2009 року знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох років (а.с.74), з 13 березня 2009 року до 5 серпня 2010 року знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення шести років (а.с.66-69), до роботи стала 6 серпня 2010 року. Таким чином, вона фактично пропрацювала 4 місяці 9 днів.

Відповідно до ч.1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а згідно із ч.1 ст. 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається тривалістю не менше як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. За таких обставин слід стягнути на користь позивачки компенсацію у сумі 528гр. 75коп. (58гр. 75коп. х 9 днів = 528гр. 75коп.).

У той же час у стягненні компенсації за період з 2002 по 31 жовтня 2005 року слід відмовити, оскільки, як уже зазначалось, ОСОБА_2 була прийнята на роботу до ТОВ «Агростандарт»1 листопада 2005 року.

Позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати відповідно до індексу інфляції - також не підлягають задоволенню, оскільки на підставі ст. 34 Закону України "Про оплату праці" така компенсація виплачується лише працівникам, і на звільнених осіб не розповсюджується, права звільненого працівника у разі порушення строків виплати йому належних при звільненні коштів захищаються в інший спосіб, - шляхом виплати йому середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення вихідної допомоги при звільненні на підставі ст.. 44 КЗпП України, оскільки позивачка звільнена за прогул, а не за п. 6 ст. 36, п.1, 2, 6 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином, з відповідача на користь позивачки слід стягнути: 289гр. 09коп. заробітної плати, 10 675гр. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 528гр. 75коп. компенсації за невикористану щорічну відпустку, а всього 11 492гр. 84коп.

На підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір у сумі 115гр., а на підставі ч.1 ст. 367 ЦПК України рішення суду у частині стягнення заробітної плати у сумі 289гр. 09коп. підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.. 307, п.1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростандарт" (код ОКПО 25007983, місце знаходження 50088, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Подбєльського, 11) на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у сумі 289гр. 09коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10 675гр., компенсацію за невикористану щорічну відпустку у сумі 528гр. 75коп., а всього 11 492гр. 84коп., а також на користь держави судовий збір у сумі 115гр.

Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення заробітної плати у сумі 289гр. 09коп.

У задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку за період з 2002 по 31 жовтня 2005 року, стягнення компенсації втрати частини заробітної плати відповідно до індексу інфляції та стягнення вихідної допомоги при звільненні -відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді :