Справа № 22-2740-2006р.                   Головуючий у 1-й інстанції : Усатенко Ю.Ю.

Категорія: 29                                         Доповідач: Белінська І.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

8 листопада 2006 року     Колегія суддів судової палати в цивільних

справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого  -  Полежая В.Д.,

суддів                             - Спірідонової Л.С., Белінської І.М.,

при секретарі- Шевченко Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мало-висківського районного суду від 5 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3, від імені яких діє їх представник ОСОБА_4, до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним, про визнання за ними права власності на цю квартиру та про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 звернулись з цим позовом до ОСОБА_5. та ОСОБА_1.

Посилались на те, що у листопаді 2003 року вони домовились із ОСОБА_5., яка діяла на підставі доручення від ОСОБА_7, власниці квартири №АДРЕСА_1 у смт. Смоліне, про купів­лю зазначеної квартири за 500 гривень.

У тому ж місяці вони, на виконання умов договору, передали ОСОБА_5. 500 гривень, вселилися з її згоди у цю квартиру, почали ремонт. Проте, ОСОБА_5. постійно ухилялась від нотаріального посвідчення договору. У травні 2005 року ОСОБА_8., яка є матір"ю відповідачок, померла, а ОСОБА_1. отримала свідоцтво про право спадщину, до складу якої входить і спірна квартира, погрожує їм виселенням.

Посилаючись на ці обставини, просили задовольнити позов. Рішенням Маловисківського районного суду від 5 вересня 2006 року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. ставить питання про скасування рішення через порушення норм процесуального та матеріального права і про ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_6. відмовити.

Зокрема, вказує на те, що суд 1-ї інстанції неправильно встановив обставини справи, визнав факт купівлі-продажу квартири, грунтуючись на

2. неналежних та недопустимих доказах. Не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_5. на час укладання договору, зазначений позивачами, не мала ніяких повноважень від власниці квартири на вчинення дій по продажу спірної квартири. Довіреність їй була видана лише у 2004 році, коли стан здоров"я матері значно погіршився.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1., її представника ОСОБА_9., які просили задовольнити апеляційну скаргу, заперечення позивачів та їх представника ОСОБА_4, пояснення представника ОСОБА_5. ОСОБА_10., який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, коле­гія суддів вирішила, що рішення суду 1-ї інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд 1-ї інстанції дійшов висновку про те, що у листопаді 2003 року між позивачами, як покупцями, та ОСОБА_5., яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_7., як продавцем, був укладений договір купівлі-продажу однокімнатної квартири №АДРЕСА_1 в смт.Смоліне, власником якої була ОСОБА_7. Суд також встановив, що позивачі зі своєї сторони виконали всі умови зазначеного договору, а саме: передали ОСОБА_5. обумовлену угодою суму грошей за придбання квартири, вселились у спірну квартиру, почали ремонт,- в той час як остання ухиляється від нотаріального посвідче­ння договору.

Проте, з таки висновком не можна погодитись, оскільки він ґрунтується на неправильній оцінці доказів при встановленні обставин, що мають значення для справи.

При встановленні факту укладання між сторонами договору купівлі-продажу квартири у листопаді 2003 року суд взяв до уваги пояснення пози­вачів з цього приводу, розписку ОСОБА_5. про отримання від позивачів 500 гривень за квартиру, яку вона видала їм пізніше, а також те, що хоча на час укладання договору ОСОБА_5. не мала на це належних повноважень, проте такі повноваження вона отримала від ОСОБА_1., яка діяла як опікун ОСОБА_8., у 2004 році. Крім того, суд послався на низку непрямих доказів, які підтверджують пояснення позивачів щодо наявності факту договору.

Відповідно до вимог ст.ст.227,47 ЦК України 1963р., недодержання вимоги щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири між громадянами тягне недійсність такого договору. Але, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.

з.

Статтею 153 ЦК України визначено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорі даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно із положеннями ст..ст.224, 225 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_5. на час укладання договору купівлі-продажу квартири, що нібито мало місце у листопаді 2003 року, не мала належних повноважень від її власника на вчинення продажу.

Позивачами не надано належних доказів щодо грошової суми, за яку вони домовились купити спірну квартиру. Розписка про отримання ОСОБА_5. від ОСОБА_2 500 гривень за квартиру у листопаді 2003 року (а.с.8) не свідчить беззаперечно про те, за яку ж суму грошей сторони домо­вились купити-продати квартиру, оскільки ОСОБА_5. заперечує факт про­дажу квартири позивачам за 500 гривень, пояснюючи, що вони вселилися в спірну квартиру як наймачі (будучи її родичами), сплативши за прожи­вання зазначену суму. Фактичне проживання позивачів у квартирі також не є беззаперечним фактом передачі відповідачкою їм її у власність.

Наведене свідчить про те, що позивачі не довели факт укладання з ОСОБА_5. договору купівлі-продажу квартири на зазначених ними в позовній заяві умовах. Крім того, такий договір не міг бути укладений, оскільки у відповідачки не було на це повноважень від власника квартири. Та обставина, що у 2004 році ОСОБА_5. набула повноважень щодо продажу спірної квартири, все одно не доводить факту про домовленість між сторонами щодо грошової суми, за яку вчиняється купівля-продаж, оскільки ця обставина є істотною умовою договорів купівлі-продажу.

Норми матеріального права, чинні на час звернення позивачів до суду (ст..220, 657, 658 ЦК України 2003р.) вимагають у разі спору наявності лише письмових доказів щодо укладення договору, який за законом підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню як гарантії його дійсності.

За таких обставин, колегія судців приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

Порушення судом 1-ї інстанції норм цивільно-процесуального та мате ріального права є підставою для скасування рішення і для ухвалення нового

рішення апеляційним судом.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.303,304, 307-309, 311, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Рішення Маловисківського районного суду від 5 вересня 2006 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в задоволенні позову до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним, визнання частко­во недійсним свідоцтва про спадщину, визнання за ними права власності на квартиру № АДРЕСА_1 у смт.Смоліне -відмовити.

Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на про­тязі двох місяців з дня набрання ним"?аконної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: