31.01.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-444/2013р. Головуючий у першій
Категорія: 37 інстанції Кукурекін К.В.
Доповідач у апеляційній
інстанції Зотов В.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Зотова В.С.,
суддів: Колбіної Т.П., Водяхіної Л.М.,
при секретарі: Марушевській Т.В.,
пр.-ка позивачів ОСОБА_3,
пр.-ка відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 30 листопада 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_8 до ОСОБА_6 в інтересах малолітньої ОСОБА_7 про часткове визнання недійсним свідоцтва про права власності на спадщину, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_5 та ОСОБА_8 звернулися з позовом до суду до ОСОБА_6 в інтересах малолітньої ОСОБА_7, в якому просять визнати запис в свідоцтві про право на спадщину за заповітом відносно 1/5 частки, ОСОБА_9 недійсною. Вимоги позову мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер їх дідусь - ОСОБА_9. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/5 частки в квартирі АДРЕСА_1. Заповіт він на 1/5 частку вказаної квартирі після своєї смерті не складав, спадщину після його смерті ніхто не приймав. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер їх батько - ОСОБА_10, спадкоємцем за заповітом після його смерті є відповідач - ОСОБА_7 В свідоцтві про право на спадщину, яке видано на ім'я ОСОБА_7, 19.03.2011р. Першою Севастопольською державною нотаріальною конторою у спадкову масу включена 1/5 частка, яка належала ОСОБА_9, у зв'язку з чим вважає, що порушуються його права на спадщину за законом.
Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 08 грудня 2011 року позов прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради залишено без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить на праві сумісної часткової власності ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_5.
Відповідно до свідоцтва про смерть (серія НОМЕР_2), вбачаться, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_9. Згідно з свідоцтвом про смерть (серія НОМЕР_1) ІНФОРМАЦІЯ_2 р. помер ОСОБА_10.
Відповідно до заповіту від 22 травня 2010р., посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_14 та зареєстрованого в реєстрі за №1987, вбачається, що ОСОБА_10 заповів все своє майно, де б воно не було та з чого воно б не складалось, що йому буде належати на день смерті своїй дочці - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно до заяви до державної нотаріальної контори від 22 травня 2010р., посвідченої приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_14 та зареєстрованої в реєстрі за № 1988 вбачається, що ОСОБА_10 прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 вбачається, що позивачі є дітьми, ОСОБА_10.
Згідно з свідоцтвом про спадщину за заповітом від 12 березня 2011р., посвідченого державним нотаріусом Першої Севастопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_15 та зареєстрованого в реєстрі за №2-257, вбачається, що ОСОБА_7, яка є спадкоємцем після смерті ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 видано свідоцтво на спадщину у вигляді 2/5 часток квартири АДРЕСА_1, що належало спадкодавцю: 1/5 частка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 22 липня 1997 року Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації, зареєстрованого в БТІ 02 серпня 1997 року за №310, 1/5 частка належала на підставі вищевказаного свідоцтва батьку спадкодавця ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, спадкоємцем якого був його син ОСОБА_10, який прийняв спадщину та не оформив своїх спадкових прав.
Згідно ст. ст. 1216,1217,1220,1222, 1258, 1261 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття, спадщини є день смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті з життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, які його пережив, та батьки.
Частиною 1 ст. 1276 ЦК України, встановлено, якщо спадкоємець з_ заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
Згідно ст. 1301 Цивільного , кодексу України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб.
Згідно ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Як встановлено судом, ОСОБА_5 на законних підставах мав право на спадок після смерті свого батька і після цього склав заповіт на все своє майно на свою доньку ОСОБА_7.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на норми ст. 1276 ЦК України, якою прямо передбачено право відповідача на прийняття спадщини, яка у даній справі є спадщиною після смерті ОСОБА_5 у вигляді 1/5 частки квартири АДРЕСА_1, що належала батьку спадкодавця ОСОБА_9, після смерті якого ОСОБА_5 єдиний прийняв спадщину, але не встиг її оформити.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, так як і не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, слід визнати, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись статтями 303 - 317 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_8 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 30 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: Зотов В.С.
Судді: Колбіна Т.П.
Водяхіна Л.М.