№ 11-617/ 2006 р Головуючий у 1 інстанції Барчук В.М
стст.307 ч2, 317ч.2 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Опейда В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Луцьк 28 листопада 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинського
області в складі: головуючого - судді Опейди В.О.
суддів Олексюка ЯМ., Пазюка ОС.
з участю прокурора Редька П.П.
захисників засудженого ОСОБА_1, ОСОБА_2
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та помічника прокурора м. Луцька на вирок Луцького міськраионного суду від 28 вересня 2006 року, яким ОСОБА_4, уродженку м.Луцька, українку, громадянку України, без освіти, одруженої, на утриманні двоє малолітніх дітей, інваліда 3-ї групи, проживаючої АДРЕСА_1, згідно ст.89 КК України не судимої;-
засудженої за ч.2 ст. 307 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
за ч.2 ст.317 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбування ОСОБА_4 призначено покарання 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України постановлено звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_4 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в ці органи.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишено - підписку про невиїзд.
ОСОБА_3, уроженця м.Любомля, українця, громадянина України, з початковою освітою, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, проживаючого АДРЕСА_1, згідно ст.89 КК України не суди мого;-
· засудженого за ч.2 ст.307 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві приватної власності.
· за ч2 ст.317 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві приватної власності.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно до відбування ОСОБА_3 призначено покарання 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві приватної власності.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено - тримання під вартою. Строк відбування покарання вирішено рахувати з 18 квітня 2006 року.
Вироком вирішено питання речових доказів у справі.
Стягнуто судові витрати у справі за проведення експертиз з засуджених.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати,-
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнані винними в тому, що 06 квітня 2006 року в ранковий час, за попередньою змовою між собою, на «Центральному ринку» м.Луцька у невстановленої досудовим слідством особи, незаконно придбали наркотичні засоби - опій ацетильований, вагою 0,54 гр та опій екстракційний вагою 0,09 гр, які віднесені до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонений, які зберігаючи при собі перевезли АДРЕСА_1.
6 квітня 2006 р. близько 12 год. 30 хв. ОСОБА_3 знаходячись за адресою АДРЕСА_1 частину наркотичного засобу - опію ацетильованого масою в перерахунку на суху речовину 0,06 гр збув ОСОБА_5, за що отримав винагороду в сумі 15 грн..
7 квітня 2006 року близько 17 год. 30 хв., ОСОБА_4 знаходячись за адресою АДРЕСА_1 частину наркотичного засобу - опію екстракційного масою в перерахунку на суху речовину 0,09 гр збула ОСОБА_5, за що отримала винагороду в сумі 20 грн..
14 квітня 2006 року близько 11 години, ОСОБА_4, повторно, знаходячись за адресою АДРЕСА_1 частину наркотичного засобу - опію ацетильованого масою в перерахунку на суху речовину 0,08 гр збула ОСОБА_5, за що отримала винагороду в сумі 40 грн..
14 квітня 2006 року близько 18 години, ОСОБА_4, повторно, знаходячись за адресою АДРЕСА_1 частину наркотичного засобу - опію ацетильованого масою в перерахунку на суху речовину 0,13 гр збула ОСОБА_5, за що отримала винагороду в сумі 40 грн..
15 квітня 2006 року близько 11 години, ОСОБА_4, повторно, знаходячись за адресою АДРЕСА_1 частину наркотичного засобу - опію ацетильованого масою в перерахунку на суху речовину 0,06 гр збула ОСОБА_5, за що отримала винагороду в сумі 20 грн..
17 квітня 2006 року близько 16 години 10 хвилин, ОСОБА_3, повторно, знаходячись за адресою АДРЕСА_1 частину наркотичного засобу - опію ацетильованого масою в перерахунку на суху речовину 0,21 гр збув ОСОБА_5, за що отримав винагороду в сумі 40 грн..
18 квітня 2006 року близько 11 години 30 хвилин, ОСОБА_3, повторно, знаходячись за адресою АДРЕСА_1 частину наркотичного засобу - опію ацетильованого масою в перерахунку на суху речовину 0,21 гр збув ОСОБА_5, за що отримав винагороду в сумі 20 грн..
Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протягом квітня місяця 2006 року неодноразово надавали власну квартиру АДРЕСА_1 для незаконного вживання наркотичних засобів ОСОБА_5 та іншим невстановленим особам.
Засуджений ОСОБА_3 в поданій ним апеляції не оспорюючи обставин інкримінованих злочинів вважає, вирок суду незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особи засудженого.
У поданій на вирок апеляції помічник прокурора м. Луцька, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій засудженого, вважає, що не в повній мірі враховано характер, ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину та інші обставини справи. Вважає, що суд обрав надто м'яке покарання в частині засудження ОСОБА_3 і ОСОБА_4, просить вирок скасувати та постановити новий вирок.
Засудженою ОСОБА_4 вирок не оскаржувався.
В запереченні на апеляцію засудженого ОСОБА_3 помічник прокурора м.Луцька
вважає її безпідставною і такою що не підлягає до задоволення. Разом з тим вважає, що ОСОБА_3 судом призначене покарання необхідне і достатнє для його виправлення.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляцій, міркування прокурора, який підтримав апеляцію помічника прокурора м. Луцька і просив вирок щодо засуджених скасувати із-за м'якості призначеного покарання та постановити свій вирок. Засуджений ОСОБА_3 і його захисники апеляцію прокурора заперечили, разом з тим просили задовольнити апеляцію подану ОСОБА_3 з зазначених там підстав. Розглянувши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів судової палати знаходить, що апеляції засудженого ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення, а апеляція помічника прокурора м. Луцька не підлягають до задоволення.
Обставини скоєння інкримінованих засудженим злочинів учасниками судового розгляду не оспорюються.
Визнавши ОСОБА_3 і ОСОБА_4 винними у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.307 та ч2 ст.317 КК України, суд при призначенні їм покарання врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особи засуджених та конкретні обставини справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є не судимими особами, характеризуються позитивно, вину у скоєнні інкримінованих злочинів визнали повністю. Разом з тим ОСОБА_4 є інвалідом третьої групи з дитинства, на утриманні засуджених двоє малолітніх дітей, одна з яких є грудною.
З урахуванням наведених обставин суд обґрунтовано призначив ОСОБА_4 покарання, врахувавши як обставини скоєних злочинів в частині кількості в обігу наркотичного засобу так і особи засудженої. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що покарання щодо ОСОБА_4 обрано як з врахуванням обставин справи, так і даних, що характеризують особу засудженої її стану здоров'я і сімейних обставин. Прийняте рішення узгоджується з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» з встановленням щодо неї максимального іспитового строку.
Разом з тим, при розгляді справи суд першої інстанції при визначенні покарання щодо ОСОБА_3 зазначив ряд пом'якшуючих його вину обставин і відсутність обставин які б обтяжували її, однак не навів мотивів прийнятого рішення. У відповідності до викладеного, зважаючи, що ОСОБА_3 щиро розкаявся у скоєному, сприяв розслідуванню кримінальної справи, на його утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, а також враховуючи кількість інкримінованого наркотичного засобу, колегія суддів вважає за можливе змінити вирок в частині щодо призначення покарання ОСОБА_3, визнавши сукупність вказаних обставин, як таких, що істотно знижують тяжкість вчиненого злочину з урахуванням особи винного, обравши його нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин. Однак з врахуванням суспільної небезпечності вчинених дій, слід призначити реальне покарання щодо ОСОБА_3 і звільнення його від відбування покарання з випробуванням є не можливим.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково, апеляцію помічника прокурора м. Луцька залишити без задоволення.
Вирок Луцького міськрайонного суду від 28 вересня 2006 року щодо ОСОБА_3 змінити.
Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст. 307 КК України з застосуванням ст.69 КК України у виді 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна належного йому на праві приватної власності.
- за ч.2 ст.317 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна належного йому на праві приватної власності.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно до відбування ОСОБА_3 призначити покарання 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна належного йому на праві приватної власності.
В решті вирок залишити без змін.
Головуючий Судді