Справа № 2607/4280/12
Категорія 26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(ЗАОЧНЕ)
21 січня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді -Зарицької Ю. Л. ,
при секретарі - Лупіній Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про визнання недійсною додатковою угоди до договору
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 21.03.06 р. він уклав кредитний договір з ПАТ «Енергобанк», згідно якого отримав споживчий кредит в сумі 82000 доларів США строком до 20.063.11 р. В літку 2011 р. відповідач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором. При розгляді справи відповідач надав суду копію додаткової угоди до вищезазначеного договору, яка була підписана головою правління АБ «Енергобанк», погоджено невідомою особою від ТОВ «Чернігівський завод будівельних матеріалів» та було поставлено підпис схожий на підпис позивача. Тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та визнання додаткової угоди недійсною.
До початку судового засідання позивач надав суду заяву в якій позов підтримує в повному обсязі з підстав зазначених вище та просив справу розглядати у його відсутність. Відповідач своє право на участь в судовому засіданні не використав, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.
У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 4 ст. 169 та ст. 224 ЦПК України). З урахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку про можливість розгляду позову у відсутності сторін та постановлення заочного рішення по справі.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 21.03.06 р. між позивачем та АБ «Енергобанк» було укладено кредитний договір № 20608-В про надання споживчого кредиту в сумі 82000 доларів США терміном по 20.03.11 р., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 14 % річних (а.с. 5-7).
Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» є правонаступником майна, всіх прав та обов'язків Акціонерного товариства «Енергобанк».
Позивач в повному обсязі своїх обов'язків за кредитним договором не виконав, тому у 2011 р. ПАТ «Енергобанк» звернувся до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором.
В позовній заяві позивач зазначив, що в процесі розгляду справи щодо стягнення з нього заборгованості, ПАТ «Енергобанк» надав суду копію додаткової угоди від 21.03.06 р. (а.с. 8).
Однак підпис поставлений у додатковій угоді від 21.03.06 р. схожий на його підпис, але має відмінності від його підпису.
Оскільки визнання недійсним додаткової угоди не призведе до визнання недійсним договору, а лише визнає недійсним всі зміни внесені в договорі шляхом укладення додаткової угоди, тому позивач звернувся до суду про визнання додаткової угоди недійсною.
Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибори контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, укладання додаткової угоди є правочином спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 204 ЦК України, встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно висновку КНДІСЕ № 9070/9071/12-32 кладеного 30.11.12 р. судовим експертом ОСОБА_2, який провів почеркознавче дослідження підпису додаткової угоди від 23.03.09 р. від імені ОСОБА_1, у висновку зазначив, що підпис від імені ОСОБА_1 який містяться у графі «Позичальник» виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з деяким наслідуванням підпису ОСОБА_1
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Енергобанк» про визнання додаткової угоди недійсною підлягають задоволенню, оскільки висновки експертизи представником ПАТ «Енергобанк» не спростовані, сумнівів у суду не викликають.
З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на чинному законодавстві, знайшли своє доведення, та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ПАТ «Енергобанк» на користь позивача судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп.
На підставі ст.ст. 16, 202, 204, 215 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 214, 215, 218 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов задоволити.
Визнати додаткову угоду до договору про надання споживчого кредиту № 20608-В від 21.03.06 р., укладеною між Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» та ОСОБА_1 недійсною.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56; ЄДРПОУ: 19357762; МФО: 300272) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1)судовий збір в сумі 107 (сто сім) гривень 30 (тридцять копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення
Суддя Ю. Л. Зарицька