N° 11-611 / 2006 p.                                                                                              Головуюча у 1 інстанції Логвинюк І.М.

ст. 185 ч.З КК України                                                                    Доповідач в апеляційній інстанції Опейда ВО.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

м. Луцьк                                                                                                        28 листопада 2006 р.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської

області в складі: головуючого - судді                               Опейди В.О.

суддів                                                                      ОксентюкаВ.Н., ПазюкаОС.

з участю прокурора                                                           Редька П.П.

захисника засудженого                                                     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 і його захисника на вирок Ковельського міськрайонного суду від 22 вересня 2006 року, яким ОСОБА_2, уроженця та жителя АДРЕСА_1 гр. України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, судимого 09.04.2002 р. Ковельським міськрайонним судом за ст.185 ч.З КК України до 3 років позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням на 2 роки;

- 25.08.2004 р. Ковельським міськрайонним судом за ст.185 ч.З КК України до 3 років позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням на 3 роки, засудженого за ч.З ст. 185 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за вказаним вироком, невідбутої частини покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду від 25.08.2004 p., остаточно визначено до відбування засудженому покарання у виді - 4 (чотирьох) років 6 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_3 залишено попередній - підписку про невиїзд, щодо ОСОБА_2 - тримання під вартою.

ОСОБА_3, уроженця м.Ковеля, гр. України, українця, з середньо-спеціальною освітою, розлученого, не працюючого, жителя АДРЕСА_2, судимого 01.12.1994 р. Ковельським міським судом за ч.2 ст.17-ч.2 ст.140, ч.2 ст.17-ч.2 ст.141, ч.2 ст.81, ч.2 ст.140, ч.З ст.140, ч. 1 ст.193, ст.42 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

1999                       р. Ковельським районним судом за ч. 1 ст. 196-1 КК України до 8 місяців позбавлення волі,

2000                       р. Ковельським районним судом за ч.2 ст.215-3, ч.І ст. 145, ч.2 ст.140, ст.42 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

05.03.2003 р. Ковельським міським судом за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням на 2 роки, засудженого за ч.З ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України постановлено звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_3 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в ці органи.

Постановлено запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до набранням вироком законної сили залишити попередній - підписку про невиїзд.

Судом вирішено цивільний позов у справі, а також питання стягнення судових витрат і вирішено долю речового доказу.

 Розглянувши     справу     в     апеляційному порядку, колегія суддів судової палати,-

ВСТАНОВИЛА:

Засуджені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнані винними в тому, що 20 листопада 2005 року в період з 11 годин 30 хв. до 11 годин 45 хв., вони за попередньою змовою між собою, шляхом злому замка вхідних дверей, проникли в будинок потерпілого ОСОБА_3 розташованого АДРЕСА_3, звідки таємно викрали, а ОСОБА_2 і повторно - жіночу єнотову шубу, вартістю 1500 грн., вироби з золота: кольє, вартістю 600 грн., ланцюжок, вартістю 200 грн., два хрестики, вартістю 70 та 80 грн., кільце з аплікацією білих камінців, вартістю 300 грн., дитячі сережки, вартістю 250 грн., чоловічу печатку, вартістю 400 грн., а всього на загальну суму 3700 грн..

Засуджений ОСОБА_2 і його захисник в поданій ними апеляції, не оспорюючи обставин інкримінованого засудженому злочину вважають, що призначене судом покарання надто суворе. Просили пом'якшити його змінивши вирок, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особи засудженого.

Засудженим ОСОБА_3 вирок не оскаржувався. Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, доводи апеляції, думку захисника про підтримання поданої апеляції, міркування прокурора про залишення апеляцій без задоволення, а вироку без змін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила,  що апеляції засудженого та його захисника до задоволення не підлягають.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 у викраденні чужого майна вчиненого за попередньою змовою групою осіб, повторно з проникненням у житло ґрунтується на доказах зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні. Таким чином, кваліфікація злочинних дій засудженого за ст.185 ч.З КК України є правильною.

Сам ОСОБА_2 не оспорює фактичних обставин інкримінованого йому у вину злочину.

У відповідності до положень ст.65 КК України при призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та конкретні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 раніше неодноразово засуджувався за вчинення корисливих злочинів до позбавлення волі і щодо нього застосовувалось звільнення від покарання з випробуванням. Однак, належних висновків він не зробив і в період іспитового строку знову вчинив злочин, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.

При таких обставинах суд прийшов до обгрунтованого висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_2 не можливе без ізоляції його від суспільства.

За вироком вбачається, що суд першої інстанції правильно врахував всі обставини, в тому числі і ті, на які посилається в апеляції засуджений і призначив йому покарання в межах санкції статей за якими він притягнутий до відповідальності і лише частково приєднав не відбуте покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду від 25.08.2004 року.

Вивченням матеріалів справи порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування постановленого у справі судового рішення, не встановлено.

Разом з тим, колегія суддів в порядку ст.365 КПК України вважає за необхідне виключити засудженому ОСОБА_2 обтяжуючу обставину покарання - вчинення злочину повторно, оскільки вона є кваліфікуючою ознакою інкримінованого злочину. Однак виключення даної обставини не є підставою для пом'якшення покарання.

Окрім того, судом не дотримано вимог ст.338 КПК України щодо обчислення строку відбування покарання у вигляді позбавлення волі засудженого ОСОБА_2, а тому слід запропонувати суду першої інстанції в порядку ст.ст.409, 411 КПК України вирішити зазначене питання.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів судової палати не вбачає підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_2.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.365, 366 КШС України, колегія суддів судової палати -

УХВАЛИЛА:

Апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника залишити без задоволення.

Вирок Ковельського міськраионного суду від 22 вересня 2006 року в частині призначеного ОСОБА_2 покарання залишити без змін.

В порядку ст.365 КПК України виключити з обвинувачення засудженого ОСОБА_2 обтяжуючу обставину покарання - вчинення злочину повторно.

Запропонувати суду першої інстанції в порядку ст.ст.409, 411 КПК України вирішити питання про початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_2.