ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" лютого 2013 р. справа № 809/70/13-а
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Чуприни О.В.
за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.
представника позивача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби - Токара В.І.
представника відповідача: приватного підприємства "Томметал" - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби до приватного підприємства "Томметал" про стягнення податкового боргу в сумі 374 761,28 грн., -
ВСТАНОВИВ:
04.01.2013 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі по тексту - позивач) до приватного підприємства "Томметал" (далі по тексту - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 374 761,28 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, не погашено в повному обсязі податкові зобов'язання з податку на додану вартість самостійно визначені ним за лютий - травень 2012 року і серпень - жовтень 2012 року в загальній сумі 43 195,00 грн., зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №000039220 від 29.05.2012 року на загальну суму 110 290,00 грн.; по податку на прибуток приватних підприємств за податковим повідомленням-рішенням №00003737220 від 29.05.2012 року на загальну суму 126 869,00 грн.: з орендної плати за землю з юридичних осіб самостійно визначені за січень - жовтень 2012 року в сумі 86 421,00 грн. Крім того, у відповідача у обліковій картці платника податків за несвоєчасну сплату узгоджених зобов'язань числиться заборгованість по несплаченій пені з податку на додану вартість в загальній сумі 2 565,16 грн. та по орендної плати за землю з юридичних осіб в загальній сумі 5 421,12 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача, станом на день звернення до адміністративного суду, становила 374 761,28 грн., яка ним не сплачена.
В судовому засіданні 04.02.2013 року представник позивача без зміни первинного предмета позову, за яким порушено адміністративне провадження, подав заяву про уточнення і зменшення позовних вимог із відповідним письмовим поясненням, в яких зазначив про часткову сплату відповідачем зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 183,15 грн. та уточних розмір заборгованості по пені з податку на додану вартість, яка становить 2 565,19 грн. Просив позов задовольнити в повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та стягнути з відповідача 374 578,13 грн. (а.с. 44, 55).
Представник відповідача в судове засідання призначене на 21.01.2013 року та 04.02.2013 року не з'явився, належним чином двічі повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив (а.с. 32, 41). Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.
За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33 і частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04.07.2006 року державним реєстратором Калуської районною державної адміністрації Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію приватного підприємства "Томметал", що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 45-46), та взятий на облік Калуською об'єднаною Державною податковою інспекцією Івано-Франківської області Державної податкової служби як платник податків і зборів.
Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.
Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.
Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств та плата за землю (в тому числі орендна плата за землю), які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.1., 9.1.3., 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).
Відповідач згідно пункту 133.1 статті 133, пункту 180.1 статті 180 та підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України являється платником податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та плати за землю (в тому числі орендної плати за землю).
З приводу зобов'язання відповідача із податку на додану вартість суд зазначає, що відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем подано в Калуську об'єднану державну податкову інспекцію Івано-Франківської області Державної податкової служби декларації з податку на додану вартість за лютий - травень 2012 року і серпень - жовтень 2012 року, в яких самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань в загальному розмірі 43 195,00 грн., в тому числі за лютий 2012 року - 2 761, 00 грн., березень 2012 року - 132,00 грн., квітень 2012 року - 19 521,00 грн., травень 2012 року - 7 923,00 грн., серпень 2012 року - 2 406,00 грн., вересень 2012 року - 2 639, 00 грн. і жовтень 2012 року - 7 813,00 грн. (а.с. 15-21). Таких зобов'язань відповідач не виконав та не сплатив, і на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства за вищевказаний період згідно даних декларацій становить 43 195,00 грн.
Згідно положень пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, якими встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо заборгованості по орендній платі з юридичних осіб, яка також виникла у результаті самостійного розрахунку відповідачем власних зобов'язання, суд зазначає наступне.
Згідно підпункту 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Пунктом 286.2. статті 286 коментованого Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем у відповідності до вимог пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України подано податкову декларацію з орендної плати за земельну ділянку з юридичних осіб за 2012 рік №9002016792, в якій відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань помісячно, а саме: за січень 2012 року - 8 642,10 грн., лютий 2012 року - 8 642,10 грн., березень 2012 року - 8 642,10 грн., квітень 2012 року - 8 642,10 грн., травень 2012 року - 8 642,10 грн., червень 2012 року - 8 642,10 грн., липень 2012 року - 8 642,10 грн., серпень 2012 року - 8 642,10 грн., вересень 2012 року - 8 642,10 грн. і жовтень 2012 року - 8 642,10 грн. (а.с. 12-13). Самостійно визначені зобов'язання відповідач за вказаний вище період не виконав та не сплатив до бюджету і на момент розгляду справи податковий борг з орендної плати за земельні ділянки з юридичних осіб становить за січень - жовтень 2012 року в загальному розмірі 86 421,00 грн.
За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
З огляду на вказане самостійно визначені відповідачем зобов'язання із податку на додану вартість і орендної плати за землю з юридичних осіб на загальну суму 129 616,00 грн. та несплачені ним у строки встановлені Кодексом, являються узгодженою заборгованістю приватного підприємства "Томметал".
З приводу визначення позивачем грошового зобов'язання відповідачу з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, суд зазначає наступне.
Статтею 75 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.
Із матеріалів справи у судовому засіданні встановлено, що 14.05.2012 року Калуською об'єднаною Державною податковою інспекцією Івано-Франківської області Державної податкової служби за наслідками проведеної позапланової виїзної документальної перевірки з питань правильності нарахування та повноти сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.09.2009 року по 30.04.2010 року складено акт за №273/222/34465329, яким встановлено порушення відповідачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1. пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2, пункту 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що призвело до заниження податку на прибуток за 2009 рік в сумі 31 445,00 грн. та за перший квартал 2010 року в сумі 70 050,00 грн. Щодо зобов'язань по податку на додану вартість встановлено порушення відповідачем підпунктів 7.2.3., 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, всього в сумі 88 232,00 грн. в точності по періодах: грудень 2009 року в сумі - 24 477,00 грн., січень 2010 року в сумі - 1 331,00 грн., березень 2010 року в сумі - 62 424,00 грн.
За змістом вимог підпункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України).
Позивач відповідно до вимог підпункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України за виявлене порушення податковими повідомленнями-рішеннями за №000039220 та №000037220 від 29.05.2012 року відповідачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 88 232,00 грн. та по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 101 495,00 грн. А також, на підставі пункту 123.1 статті 123 коментованого Кодексу до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції по податку на додану вартість в сумі 22 058,00 грн. та податку на прибуток приватних підприємств в сумі 25 374,00 грн. (25% суми визначеного податкового зобов'язання). Вказані повідомлення-рішення отримані відповідачем 11.06.2012 року, про що свідчить запис уповноваженої особи відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 26, 28).
У судовому засіданні з'ясовано, що відповідач частково сплатив суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств по повідомленню-рішенню №000037220 від 29.05.2012 року в розмірі 183,15 грн. Отже, заборгованість відповідача по податку на прибуток підприємств складає 126 685,85 грн.
На час судового розгляду грошове зобов'язання з урахуванням часткової сплати з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 236 975,85 грн., застосоване податковими повідомленнями-рішеннями від 29.05.2012 року, відповідачем до бюджету не сплачене.
Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 29.05.2012 року, суд приходить до переконання, що сума грошового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 236 975,85 грн., є узгодженим та являється податковим боргом.
Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Із зворотного боку облікової картки платника податків відповідача з податку на додану вартість та з орендної плати за землю з юридичних осіб станом на 31.12.2012 року судом встановлено, що за відповідачем рахується пеня, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з орендної плати за землю з юридичних осіб в розмірі 2 565,19 грн. та 5 421,12 грн., відповідно (а.с. 47-51, 54).
Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як вбачається з матеріалів справи Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області Державної податкової служби, відповідно до статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), надсилалися відповідачу податкові вимоги форми "Ю1" за №1/49429485/10/240 від 08.12.2008 року та "Ю2" за №2/30267/10/240 від 10.01.2009 року, які отримані відповідачем 08.12.2008 року та 10.01.2010 року, про що свідчить запис уповноваженої особи відповідача на корінцях податкових вимог (а.с. 11). Відповідач податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом.
Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за лютий - травень 2012 року і серпень - жовтень 2012 року, з орендної плати за земельні ділянки з юридичних осіб за січень-жовтень 2012 року, податковим повідомленням-рішенням за №000039220 та №000037220 від 29.05.2012 року, податковими вимогами форми "Ю1" за №1/49429485/10/240 від 08.12.2008 року та "Ю2" за №2/30267/10/240 від 10.01.2009 року, а також зворотнім боком облікової картки платника податків, які містяться в матеріалах справи, (а.с. 15-21, 12, 26, 27, 11, 47-48, 49-51, 52-53).
Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача, визначені ним в податкових деклараціях з податку на додану вартість та орендної плати з юридичних осіб, а також визначені позивачем податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, нарахована позивачем пеня в загальному розмірі 374 578,13 грн., в тому числі по податку на додану вартість - 156 050,16 грн., податку на прибуток підприємств - 126 685,85 грн. і орендної плати за землю - 91 842,12 грн., являються податковим боргом відповідача.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.
Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 374 578,13 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З огляду на вказане суд дійшов переконання про те, що позовні вимоги про стягнення з приватного підприємства "Томметал" податкового боргу в сумі 374 578,13 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного підприємства "Томметал" (ідентифікаційний код 34465329, с. Сівка-Калуська, Калуський район, Івано-Франківська область, 77346) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить приватному підприємству "Томметал" в дохід бюджету податковий борг в сумі 374 578 (триста сімдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят вісім) гривень 13 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Чуприна О.В.
Постанова в повному обсязі складена 08.02.2013 року.