АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1620/2311/2012 Номер провадження 22-ц/786/322/2013 Головуючий у 1-й інстанції Гриб М.В. Доповідач Триголов В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Триголова В.М.,

суддів : Омельченко Л.М., Пікуля В.П.

при секретарі: Цюрі Я.В.,

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 листопада 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Управління Державної міграційної служби в Полтавській області, третя особа - ОСОБА_4, про усунення перешкод в користуванні власністю, виселення та зняття з реєстрації,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 листопада 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Управління Державної міграційної служби в Полтавській області, третя особа - ОСОБА_4, про усунення перешкод в користуванні власністю, виселення та зняття з реєстрації - відмовлено повністю.

Із рішенням суду не погодилася позивачка ОСОБА_2, яка його оскаржила, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 4 ст. 9 ЖК України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї.

Статтею 161 ЖК України визначено, що наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб за письмовою згодою власника будинку (квартири) і всіх членів сім'ї, які проживають з наймачем. Особи, що вселилися в жиле приміщення відповідно до цієї статті як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування приміщенням, якщо при їх вселенні між цими особами, наймодавцем, наймачем та членами його сім'ї, які проживають разом з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 168 ЖК України договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім'ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці. Договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо наймач або особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку, а також у разі систематичного невнесення наймачем квартирної плати і плати за комунальні послуги.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.11.2008 року є власником житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1. Вказаний будинок позивачка успадкувала після свого батька, ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

20.07.1991 року син позивачки, ОСОБА_4 та відповідачка ОСОБА_3 зареєстрували шлюб і за згодою позивачки відповідачка вселилася в згаданий будинок, де вона зареєстрована з 15.08.1991 року по теперішній час. Згідно записів в по господарській книзі з 1991 року відповідачка ОСОБА_3 значилася у вказаному господарстві дружиною голови двору, тобто членом його сім'ї. На протязі тривалого часу (понад 20 років) позивачка не заперечувала проти проживання свого сина з відповідачкою по справі в будинку власницею якого вона є, не оспорювала і не оспорює до цього часу законності реєстрації відповідачки у вказаному будинку та вірності записів у по господарській книзі.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08.12.2011 року було розірвано шлюб між ОСОБА_4 та відповідачкою ОСОБА_3

Враховуючи, що відповідачка вселилася в спірне житло, як дружина сина позивачки та із згоди останньої, тривалий час правомірно проживала в ньому, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у відповідачки виникло право користування цим будинком.

Проаналізувавши матеріали справи та беручи до уваги, що позивачка мотивує свої вимоги не потребою вказаного будинку для її проживання чи проживання членів її сім'ї, а тільки своїм бажанням його відчуження, на інші підстави передбачені ст. 168 ЖК України не посилаються, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав вірну оцінку доказам по справі, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю, виселення та до Управління Державної міграційної служби в Полтавській області про зняття відповідачки ОСОБА_3 з реєстрації.

На підставі викладеного, враховуючи що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: (підпис) В.М. Триголов

Судді: Л.М. Омельченко

(підписи)

В.П. Пікуль

ВІРНО: