СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2013 року Справа № 901/197/13-г
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Сікорської Н.І.,
Проценко О.І.,
за участю представників сторін:
позивача: Ключнік Олександр Степанович, довіреність № 1 від 09.01.13, товариство з обмеженою відповідальністю "Версія";
відповідача: Льошина Наталя Володимирівна, довіреність № 31 від 15.01.13, публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії";
відповідача: не з'явився, , Феодосійське відділення № 1 Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанка Росії";
відповідача: Названова Віта Станиславівна, довіреність № 89/1 від 01.01.13, товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторінгова компанія розвітку";
відповідача: Кіт Юлія Іванівна, довіреність № 5 від 28.01.13, товариство з обмеженою відповідальністю "Алеот";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Алеот" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 11 січня 2013 року у справі № 901/197/13-г
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Версія" (вул. Володарського/Бойко, 40/58,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)
до публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" (вул. Володимирська, 46,Київ 34,01034)
Феодосійського відділення № 1 Публічного акціонерного товариства "Дочерній банк Сбербанка Росії" (вул. Земська, 6,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)
товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторінгова компанія розвітку" (пров. Нестеровський, 7,Київ 53,04053)
товариства з обмеженою відповідальністю "Алеот" (Дарницькій бульвар, 7,Київ 192,02192)
про визнання недійсними договорів, усунення перешкод в розпорядженні та користуванні майном, спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Версія" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанк Росії" в особі Феодосійського відділення №1 публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанк Росії", до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" та до товариства з обмеженою відповідальністю "Алеот":
про визнання недійсним договору уступки права вимоги №Ф-04/12 від 18.10.2012., укладеного між ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії" та ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку";
про визнання недійсним договору уступки права вимоги по іпотечному договору від 28.12.2010., укладеного 18.10.2012. між ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії" та ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвинчук І.А., зареєстрований в реєстрі за №9354;
про визнання недійсним договору уступки права вимоги за договором застави №02-Н/10/59/ЮО-З від 06.03.2012., укладеного 18.10.2012. між ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії" та ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку";
про визнання недійсним договору уступки права вимоги №В-01/12, укладеного 05.11.2012. між ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" та ТОВ "Алеот";
про визнання недійсним договору уступки права вимоги за іпотечним договором, укладеного 05.11.2012. між ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" та ТОВ "Алеот", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №10007;
про визнання недійсним договору уступки права вимоги за договором застави, укладеного 05.11.2012. між ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" та ТОВ "Алеот";
про усунення перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю "Версія" у розпорядженні та користуванні майном, що належить ТОВ "Версія", а саме комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого табору "Родина мира", розташованих за адресою: АР Крим, м. Феодосія, с. Берегове, вул. Курська, 1-А, зобов'язавши ТОВ повернути вказаний комплекс у власність ТОВ "Версія" і не перешкоджати ТОВ "Версія" в безперешкодному доступі на територію комплексу будівель та споруд дитячого оздоровчого табору "Родина мира", розташованих за адресою: АР Крим, м. Феодосія, с. Берегове, вул. Курська, 1-А;
про зобов'язання відповідачів повернути ТОВ "Версія" оригінали документів про право власності на комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого табору "Родина мира", розташованих за адресою: АР Крим, м. Феодосія, с. Берегове, вул. Курська, 1-А.
Одночасно з позовною заявою позивач надав суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити позов шляхом заборони відділу державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Феодосійського міського управління юстиції АР Крим здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно комплексу будівель та споруд дитячого оздоровчого табору "Родина мира", розташованих за адресою: АР Крим, м. Феодосія, с. Берегове, вул. Курська, 1-А.
Заява мотивована тим, що 27.12.2012. відбулись збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Версія", на якому у склад учасників товариства були прийняті спадкоємці померлого учасника товариства (який був директором та мав долю у статутному капіталі товариства у розмірі 67%), відбувся перерозподіл часток у статутному фонді товариства, призначено директора ТОВ "Версія" та затверджена нова редакція Статуту. 28.12.2012. здійснено реєстрацію змін в установчих документах ТОВ "Версія".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Версія" отримавши 01.12.2012. від товариства з обмеженою відповідальністю "Алеот" вимогу про усунення порушень (лист-повідомлення про звернення стягнення) вих. 34 від 12.11.2012., згідно з яким ТОВ "Алеот" вимагало від позивача в строк протягом 30 днів усунути порушення, шляхом сплати на користь ТОВ "Алеот" заборгованості в розмірі 1254538,42грн. та попередило позивача, що в разі невиконання вимоги про погашення заборгованості в розмірі 1254538,42грн., яка виникла за договором №02-Н/10/59/ЮО від 28.12.2010., ТОВ "Алеот" зверне стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового урегулювання у відповідності з п. 6.4.1 іпотечного договору від 28.12.2010, за яким сторони обумовили, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність, іпотекодержатель повідомляє іпотекодавця в письмовій формі у вигляді листа-повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність. До іпотеко держателя переходить право власності на предмет іпотеки на 31 календарний день з дати, яка підтверджує вручення іпотекодавцю повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, за умови, що до цього терміну іпотекодержателю не буде сплачена заборгованість за всіма зобов'язаннями.
29.12.2012. позивач надіслав на адресу ТОВ "Алеот" лист з проханням відстрочити виконання грошового зобов'язання по кредитному договору та надати відповідні копії договорів уступки права вимоги, у підтвердження того, що ТОВ "Алеот" дійсно має право на одержання коштів від позивача за кредитним договором.
Таким чином, оскільки строк, встановлений ТОВ "Алеот" сплив, заявник вважає, що на даний час існує реальна загроза того, що ТОВ "Алеот" може зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки - комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого табору "Родина мира", які розташовані за адресою: АР Крим, м. Феодосія, с. Берегове, вул. Курська, 1-А, а у випадку визнання у судовому порядку укладених 18.10.2012. між ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії" та ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" договору уступки права вимоги №Ф-04/12 по договору №02-Н/10/59/ЮО від 28.12.2010; договору уступки права вимоги по іпотечному договору від 28.12.2010. та договору уступки права вимоги за договором застави №02-Н/10/59/ЮО-З від 06.03.2012., за якими ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії" уступило право вимог за даними договорами ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку", та укладених 05.11.2012. між ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" та товариством з обмеженою відповідальністю "Алеот" договору уступки права вимоги №В-01/12, договору уступки права вимоги за іпотечним договором, договору уступки права вимоги за договором застави, за якими ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" уступила права вимог за вищевказаними договорами ТОВ "Алеот", недійсними, значно утруднить виконання рішення суду у справі.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 січня 2013 року (суддя Башилашвілі О.І.) у справі №901/197/13-г заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Версія" про забезпечення позову задоволено.
Заборонено відділу державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Феодосійського міського управління юстиції АР Крим здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно комплексу будівель та споруд дитячого оздоровчого табору "Родина мира", розташованих за адресою: АР Крим, м. Феодосія, с. Берегове, вул. Курська, 1-А.
Не погодившись з ухвалою суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Алеот"
звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, які виражаються у безпідставному забезпеченні позову, оскільки ані позивачем, ані судом першої інстанції не доведено того, що на момент виконання рішення, якщо припустити задоволення позовних вимог позивача, спірне майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 січня 2013 року, відновлено товариству з обмеженою відповідальністю "Алеот" строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 січня 2013 року у справі №901/197/13-г., прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Алеот" до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду та призначено справу до розгляду на 11 лютого 2013 року, у складі колегії суддів: Головуючий суддя: Латинін О.А., судді: Проценко О.І., Сікорської Н.І.
В судовому засіданні 11 лютого 2013 року представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, представник публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії", представник товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторінгова компанія розвітку" та представник товариства з обмеженою відповідальністю "Алеот" підтримали доводи апеляційної скарги та просили скасувати ухвалу суду першої інстанції з підстав викладених в скарзі, представник Феодосійського відділення №1 публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанка Росії" у судове засідіння не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується:
- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві
- забороною відповідачеві вчиняти певні дії
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку
- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що вона містить в собі вичерпний перелік заходів забезпечення позову. Отже обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосувати у конкретному випадку, суд повинен виходити з вищезазначеного переліку заходів забезпечення позову.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.06 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Як вбачається з матеріалів справи мають місце договірні відносини.
Судовою колегією встановлено, що 28.12.2010. між ТОВ "Версія" і ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії" укладено договір №02-Н/10/59/ЮО про відкриття кредитної лінії з наступними додатковими угодами та змінами, за яким ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії" відкрив ТОВ "Версія" не відновлювану кредитну лінію.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №02-Н/10/59/ЮО, 28.12.2010. між ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії" та позивачем був укладений іпотечний договір з наступними змінами, згідно якого позивач передав в іпотеку ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії", комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого табору "Родина мира", розташованих за адресою: АР Крим, м. Феодосія, с. Берегове, вул. Курська, 1-А.
В подальшому листом від 19.10.2012., який одержаний позивачем 02.11.2012. ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії" повідомив ТОВ "Версія", що 18.10.2012. між ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії" та ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" укладено договір уступки права вимоги №Ф-04/12 по договору №02-Н/10/59/ЮО від 28.12.2010; договір уступки права вимоги по іпотечному договору від 28.12.2010. та договір уступки права вимоги за договором застави №02-Н/10/59/ЮО-З від 06.03.2012., за якими ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії" уступило право вимог за даними договорами ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку".
09.11.2012. позивач одержав від ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" лист, яким був повідомлений, що 05.11.2012. між ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" та товариством з обмеженою відповідальністю "Алеот" укладено договір уступки права вимоги №В-01/12, договір уступки права вимоги за іпотечним договором, договір уступки права вимоги за договором застави, за якими ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" уступила права вимог за вищевказаними договорами ТОВ "Алеот".
Вважаючи укладені 18.10.2012. між ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії" та ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" договір уступки права вимоги №Ф-04/12 по договору №02-Н/10/59/ЮО від 28.12.2010; договір уступки права вимоги по іпотечному договору від 28.12.2010. та договір уступки права вимоги за договором застави №02-Н/10/59/ЮО-З від 06.03.2012., за якими ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії" уступило право вимог за даними договорами ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку", та укладені 05.11.2012. між ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алеот" договір уступки права вимоги №В-01/12, договір уступки права вимоги за іпотечним договором, договір уступки права вимоги за договором застави, за якими ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" уступила права вимог за вищевказаними договорами ТОВ "Алеот" такими, що укладені в порушення норм чинного законодавства, та в порушення прав позивача, останній звернувся з позовом до суду про визнання цих договорів недійсними.
29.12.2012. позивач надіслав на адресу ТОВ "Алеот" лист з проханням відстрочити виконання грошового зобов'язання по кредитному договору та надати відповідні копії договорів уступки права вимоги, у підтвердження того, що ТОВ "Алеот" дійсно має право на одержання коштів від позивача за кредитним договором.
При цьому, пунктом 6.4.1 іпотечного договору від 28.12.2010 сторони обумовили, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність, іпотекодержатель повідомляє іпотекодавця в письмовій формі у вигляді листа-повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність. До іпотекодержателя переходить право власності на предмет іпотеки на 31 календарний день з дати, яка підтверджує вручення іпотекодавцю повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, за умови, що до цього терміну іпотекодержателю не буде сплачена заборгованість за всіма зобов'язаннями.
На думку позивача, оскільки строк, встановлений ТОВ "Алеот" сплив, заявник вважає, що на даний час існує реальна загроза того, що ТОВ "Алеот" може зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки - комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого табору "Родина мира", а у випадку визнання у судовому порядку укладених договорів недійсними, значно утруднить виконання рішення суду у справі, у зв'язку з чим останній звернувся до суду із відповідною заявою про забезпечення позову.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсними договорів, зокрема договору уступки права вимоги за іпотечним договором укладеним 05.11.2012. між ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" та ТОВ "Алеот", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №10007, де предметом іпотеки є комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого табору "Родина мира", розташованих за адресою: АР Крим, м. Феодосія, с. Берегове, вул. Курська, 1-А.
Так, обґрунтовуючи заяву про необхідність вжиття заходів щодо забезпечення позову, позивач зокрема звертає увагу на те, що оскільки пунктом 6.4.1 іпотечного договору від 28.12.2010 сторони обумовили, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність, іпотекодержатель повідомляє іпотекодавця в письмовій формі у вигляді листа-повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність. До Іпотекодержателя переходить право власності на предмет іпотеки на 31 календарний день з дати, яка підтверджує вручення іпотекодавцю повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, за умови, що до цього терміну іпотекодержателю не буде сплачена заборгованість за всіма зобов'язаннями. Отже, оскільки строк, встановлений ТОВ "Алеот" сплив, заявник вважає, що на даний час існує реальна загроза того, що ТОВ "Алеот" може зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки - комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого табору "Родина мира".
Проте, колегія суддів не може погодитися із таким твердження позивача, оскільки вони ґрунтуються на суб'єктивному припущенні останнього, у зв'язку із наступним.
Частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
В силу частини 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як вказувалось вище, пунктом 6.4.1 іпотечного договору від 28.12.2010 сторони обумовили, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність, іпотекодержатель повідомляє іпотекодавця в письмовій формі у вигляді листа-повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність. До іпотекодержателя переходить право власності на предмет іпотеки на 31 календарний день з дати, яка підтверджує вручення іпотекодавцю повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, за умови, що до цього терміну іпотекодержателю не буде сплачена заборгованість за всіма зобов'язаннями.
Тобто вищезазначені норми Закону України «Про іпотеку» та фактичні обставини справи свідчать про те, що у ТОВ "Алеот" у зв'язку із невиконанням позивачем умов договору іпотеки, вже виникає право на спірне майно.
Отже, заборона відділу державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Феодосійського міського управління юстиції АР Крим здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно комплексу будівель та споруд дитячого оздоровчого табору "Родина мира" фактично суперечить діючому законодавству, оскільки останнім чітко передбачено право іпотекодавця, якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору на звернення стягнення на предмет іпотеки, також аналогічні умови викладені у іпотечному договорі.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року №9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Отже такий захід забезпечення позову значно порушує права та інтереси ТОВ "Алеот", оскільки позбавляє останнього права на звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором іпотеки.
Більш того, відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України за № 16 від 26 грудня 2011 року, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
Відповідно до умов пункту 3 зазначеної постанови касаційної інстанції, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року №9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" встановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Проте, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом не були враховані наведене вище рекомендації та взагалі не було надано правової оцінки адекватності заходу до забезпечення позову, що заявлявся позивачем.
Оцінка, такої відповідності мала здійснюватися господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Також судом першої інстанції при винесенні ухвали не було обґрунтовано та не встановлено, яким чином невжиття заходів щодо забезпечення позову, може вплинути на неможливість (утруднення) виконання рішення суду у даній справі, оскільки відповідно до діючого законодавства, у випадку задоволення позовних вимог, позивач не позбавлений права звернутись до суду із відповідним позовом витребування майна із чужого незаконного володіння.
Крім того, судова колегія вважає за доцільне звернути увагу на те, що судом першої інстанції було прийнято до провадження позов товариства з обмеженою відповідальністю "Версія" з порушенням територіальної підсудності, яка передбачена статтею 15 Господарського процесуального кодексу України.
Так, статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.
Зазначена стаття встановлює загальні правила територіальної підсудності, тобто розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих господарським судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий господарський суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.
При цьому, відповідно до п. 20.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", згідно з частиною першою статті 15 ГПК справи зі спорів, зокрема, про визнання договорів недійсними, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. При цьому стороною, зобов'язаною здійснити певні дії, може бути будь-яка із сторін, у якої з огляду на умови договору та з урахуванням фактичних обставин справи відповідний обов'язок існує на момент подання позову.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсними договорів, зокрема договору уступки права вимоги за іпотечним договором укладеним 05.11.2012. між ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" та ТОВ "Алеот", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №10007.
Зі змісту оскаржуваних договорів вбачається, що позивач просив суд визнати їх недійсними, які в свою чергу кладені із відповідачами, місцезнаходження яких є місто Київ, отже всі процесуальні дії, починаючі з порушення провадження по здійснені із порушенням процесуального законодавства, а тому не можуть вважатись такими, що відповідають процесуальному законодавству.
Проте, судова колегія не бере до уваги ці порушення, оскільки вони були виправлені судом першої інстанції, що підтверджується ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2013 року, відповідно до якої, останнім було передано справу №901/197/13-г за підсудністю до господарського суду міста Києва.
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку щодо безпідставності задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Версія" про забезпечення позову, а як наслідок наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, статтями 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Алеот" задовольнити. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 січня 2013 року у справі №901/197/13-г скасувати.
Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Версія" в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді Н.І. Сікорська
О.І. Проценко
Розсилка:
1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Версія" (вул. Володарського/Бойко, 40/58,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)
2.Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" (вул. Володимирська, 46,Київ 34,01034)
3.Феодосійське відділення № 1 Публічного акціонерного товариства "Дочерній банк Сбербанка Росії" (вул. Земська, 6,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)
4.Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторінгова компанія розвітку" (пров. Нестеровський, 7,Київ 53,04053)
5.Товариство з обмеженою відповідальністю "Алеот" (Дарницькій бульвар, 7,Київ 192,02192)