Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-778 /24 /13 Головуючий у 1 інстанції: Лихосенко М.О.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Денисенко Т.С., Коваленко А.І.
При секретарі: Хомяк К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2010 року ПАТ „УкрСиббанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який в процесі розгляду справи уточнив.
В позові позивач зазначав, що 27.09.2007 року між АКІБ „УкрСиббанк" (правонаступником якого є ПАТ „УкрСиббанк") та ОСОБА_2 був укладений договір № 11224493000 про надання споживчого кредиту, на підставі якого ОСОБА_2 отримала грошові кошти в розмірі 55000 доларів США на строк до 26.09.2028 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 10,5 % річних. Відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, не погашає суму кредиту та відсотки, у зв'язку з чим станом на 25.12.2009 року у неї утворилась загальна заборгованість за кредитом, процентам та пені в сумі 56826, 91 доларів США, що еквівалентно 454809, 50 грн.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 27.09.2007 року був укладений договір поруки № 11224493000/П з ОСОБА_3, відповідно до якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором. З цих підстав позивач просив стягнути зазначену суму заборгованості за кредитом, процентам та пені солідарно з боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.04.2010 року було зупинено провадження в даній справі до розгляду Жовтневим районним судом м. Запоріжжя справи за позовом ОСОБА_2 до АКІБ «УкрСиббанк», треті особи: ОСОБА_3, Управління НБУ в Запорізькій області - про визнання кредитного договору недійсним.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2011 року було відновлено провадження в даній справі.
З урахуванням того, що провадження у справі було зупинено на 10 місяців, проте відповідач ОСОБА_2 не виконувала обов'язки за кредитним договором, позивач 17.02.2011 року подав уточнену позовну заяву, з якої вбачається, що розмір заборгованості за кредитним договором зросла
В уточненій позовній заяві позивач зазначав, що загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 62823,70 доларів США, що еквівалентно 499134,30 грн. Дана сума складається з наступного:
- 54054,92 доларів США (еквівалентно 429466,34 грн.) - заборгованість за простроченим кредитом;
- 6809,90 доларів США (еквівалентно 54104,66 грн.) - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом;
- 464,62 доларів США (еквівалентно 3691,40 грн.) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;
- 1494,26 доларів США (еквівалентно 11871,9 грн.) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.
Зазначене підтверджується наданою позивачем довідкою-розрахунком (а. с. 69-79).
Вищевказану суму заборгованості позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на користь банку, а також просив стягнути з відповідачів на користь банку судові витрати в сумі 1820 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2011 року позов задоволено.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ „УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором № 11224493000 від 27.09.2007 року в сумі 499134 грн. 30 коп., а також витрати по оплаті судового збору в розмірі 1700 грн. та інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 120 грн., а всього 500954 грн. 30 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду , ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, судом встановлено, що 27.09.2007 року між АКІБ „УкрСиббанк" (правонаступником якого є ПАТ „УкрСиббанк") та ОСОБА_2 укладено договір № 11224493000 про надання споживчого кредиту згідно якого остання отримала кредит в розмірі 55000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 10,5 % річних з кінцевим строком погашення 26.09.2028 року.
Відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, не погашає суму кредиту та відсотки, у зв'язку з чим станом на 25.12.2009 року у неї утворилась загальна заборгованість за кредитом, процентам та пені в сумі 56826, 91 доларів США, що еквівалентно 454809, 50 грн.
У забезпечення виконання боржником зобов'язання за кредитним договором, 27.09.2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 11224493000/П відповідно до якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.
У зв'язку з невиконанням боржником - ОСОБА_2 належним чином умов кредитного договору, остання допустила утворення заборгованості, яка на день відновлення провадження у даній справі складає: 54054,92 доларів США (еквівалентно 429466,34 грн.) - заборгованість за простроченим кредитом; 6809,90 доларів США (еквівалентно 54104,66 грн.) - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом; 464,62 доларів США (еквівалентно 3691,40 грн.) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 1494,26 доларів США (еквівалентно 11871,9 грн.) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом. Загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 62823,70 доларів США, що еквівалентно 499134,30 грн. (довідка-розрахунок - на а. с. 69-79).
При вирішенні спору суд першої інстанції вірно посилався на положення статей 1049, 1050, 1054 ЦК України якими врегульовано правовідносини позикодавця та позичальника щодо обов'язку позичальника повернути позику, наслідки порушення договору позичальником та визначено поняття кредитного договору.
Також суд вірно посилався на приписи статей 526, 536, 546, 553 ЦК України якими визначені загальні умови виконання зобов'язання, підстави нарахування процентів за користування кредитними коштами, види забезпечення виконання зобов'язання, зокрема, в разі укладення договору поруки.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Задовольнивши позов, суд виходив з того, що 27.09.2007 року між АКІБ „УкрСиббанк" (правонаступником якого є ПАТ „УкрСиббанк") та ОСОБА_2 укладено кредитний договір на суму 55000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 10,5 % річних з кінцевим строком погашення 26.09.2028 року. В цей же день з метою забезпечення виконання основного зобов'язання з ОСОБА_3 укладено договір поруки. Позичальник ОСОБА_2 умови кредитного договору порушила, оскільки з довідки-рахунку, наданого позивачем, видно, що вона погашала заборгованість лише з жовтня 2007 року по листопад 2008 року.
Оскільки відповідач понад трьох років не сплачує платежі, визначені графіком щомісячних платежів (графік нею отриманий в день укладення кредитного договору - а. с. 14-18), виникла заборгованість зі сплати щомісячних платежів, процентів та пені, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення в солідарному порядку з боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 суми заборгованості за кредитним договором в розмірі, зазначеному в уточненій позовній заяві і який підтверджується розрахунком, наданим позивачем (а. с. 68; 69-79).
Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, належним чином оціненим доказам, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Основний довід апеляційної скарги полягає в тому, що відповідач ОСОБА_2 не згодна з позовом, оскільки вважає, що розмір заборгованості має бути меншим - в зв'язку з тим, що вона під час розгляду справи в суді частково погашала заборгованість за кредитом.
Такі доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження при апеляційному розгляді, оскільки всупереч вимогам статей 10, 60 ЦПК України, якими передбачений обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач ОСОБА_2 не надала суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження часткового погашення нею заборгованості за кредитним договором.
До того ж, в матеріалах справи є завірена належним чином копія заяви ОСОБА_2 на ім'я керівника позивача (оригінал заяви знаходиться в її кредитній справі) від 22.06.2011 року, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 визнає суму боргу на дату 22.06.2011 року - у розмірі 62304,44 доларів США: по основному боргу 54054, 92 долара США, по нарахованим процентам 8249, 52 доларів США та просить надати дозвіл на участь в Акції банку, що спрямована на погашення довгострокової простроченої заборгованості (а. с. 95).
Інший довід апеляційної скарги полягає в тому, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач ОСОБА_2 не одержувала від банку вимогу про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі та сплати процентів, обов'язок надіслання якого передбачений як ч. 2 ст. 1050 ЦК України, так і умовами кредитного договору. Тобто, апелянт вважає, що вона не була проінформована про намір позивача вимагати від неї дострокового погашення кредиту.
Судова колегія вважає, що з огляду на довготривалий розгляд цієї справи, пов'язаний з зупиненням провадження у справі за клопотанням відповідача ОСОБА_2, такі доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Дійсно, умовами розділу 12 кредитного договору сторони погодили, що відповідно до ст. ст. 525, 611 ЦК України у випадку настання обставин, визначених у п.п. 2.3, 4.9, 5.3, 5.5., 5.6, 5.8, 5.10, 8.4, 10.2, 10.14 цього Договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим Договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) - (а. с. 13).
Законодавством та умовами кредитного договору обов'язковість направлення такої вимоги має на меті надання боржнику можливості врегулювання спірного питання в позасудовому порядку, уникаючи в подальшому додаткових витрат на відшкодування судового збору, виконавчого збору тощо.
Проте, з огляду на обставини справи та з урахуванням того, що провадження в цій справі за клопотанням ОСОБА_2 26.04.2010 року було зупинено майже на 10 місяців (відновлено провадження лише 17.02.2011 року) судова колегія вважає, що відповідач ОСОБА_2 з дня ознайомлення з позовною заявою була фактично ознайомлена і з вимогою банка про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі та сплати процентів. Оскільки позовні вимоги банку про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі та сплати процентів, пені не були розглянуті судом протягом 41 дня (в підрозділі 12.1 Кредитного договору зазначено, що в разі неотримання позичальником вимоги вважати термін повернення кредиту таки, що настав на 41 календарний день з дати відправлення вимоги), відповідач в період зупинення провадження у справі мала достатній строк для вирішення цього питання в позасудовому порядку.
Як вже зазначалося раніше, в ході розгляду справи ОСОБА_2 визнавала суму боргу на дату 22.06.2011 року - у розмірі 62304,44 доларів США: по основному боргу 54054, 92 долара США, по нарахованим процентам 8249, 52 доларів США, та не заперечувала проти дострокового терміну повернення кредиту, що вбачається зі змісту її заяви на ім'я керівника позивача про надання дозволу на участь в Акції банку, що спрямована на погашення довгострокової простроченої заборгованості (а. с. 95).
Інші доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію відповідача та його представника, висловлену в ході розгляду справи і полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.
За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, судова колегія
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: