УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 103/2549/2012 Головуючий суду першої інстанції:Янін І.А.

№ провадження: 22-ц/190/924/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.

"13" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Сокола В.С.,

Суддів:Болотова Є.В., Пономаренко А.В.,

При секретарі:Урденко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахчисарайська долина» про розірвання договору оренди землі, зобов'язання повернути земельну ділянку, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бахчисарайського районного суду АРК від 19 грудня 2012 р.,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 р. ОСОБА_6 звернулась до суду із вище зазначеним позовом. Посилаючись на допущені відповідачем, як орендарем, зобов'язань за укладеним договором оренди земельної ділянки, так і вимог закону, просила розірвати укладений 01 березня 2005 р. сторонами договір оренди земельної ділянки і зобов'язати відповідача повернути дану земельну ділянку.

Оскаржуваним рішенням в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на неврахування судом положень Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) щодо можливості розірвання договору оренди земельної ділянки у зв'язку з внесенням відповідачем орендної плати за землю без урахування індексів інфляції та невиконанням відповідачем свого обов'язку згідно з договором оренди землі застрахувати об'єкт оренди.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_6 ОСОБА_7 просив скаргу задовольнити за її доводами.

Заслухавши доповідача, пояснення сторони, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності визначених позивачкою правових підстав для розірвання зазначеного договору оренди земельної ділянки.

Вказані висновки суду є правильними, оскільки відповідають матеріалам справи, фактичним обставинам і вимогам закону.

Як встановлено, 01 березня 2005 р. сторони уклали договір оренди земельної ділянки (далі - Договір) загальною площею 0, 9376 га строком на 25 років із орендною платою у розмірі 1 000 грн. на рік (а.с. 5-7).

Відповідно до частин 3, 4 ст. 31 Закону договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду, зокрема, в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Права та обов'язки відповідача у справі, як орендаря, передбачені ст. 25 Закону, відповідно до положень якої такими обов'язками є приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Таким чином, враховуючи межі позовних вимог і апеляційної скарги, зазначені Законом обов'язки орендаря не включають обставини, на які посилається позивачка як на підстави розірвання Договору: внесення відповідачем орендної плати за землю без урахування індексів інфляції та невиконання ним свого обов'язку згідно з договором оренди землі застрахувати об'єкт оренди.

Суд першої інстанції обґрунтовано не врахував доводи позивачки щодо можливості дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду у зв'язку невиконанням обов'язків, передбачених умовами договору, зважаючи на таке.

Дійсно, згідно зі ст. 15 Закону істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

В той же час, умовами п. 4.5 Договору передбачений перегляд розміру орендної плати (який, як зазначалося, є істотною умовою договору оренди землі) саме внаслідок інфляції.

Відповідно ж до п. 12.1 Договору зміна його умов здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у випадку недосягнення згоди - в судовому порядку.

Тому, за змістом тексту Договору передбачено не безумовне автоматичне підвищення розміру орендної плати, пов'язане зі зміною індексу інфляції, а перегляд розміру орендної плати як умови договору шляхом обов'язкового внесення змін в письмовій формі до Договору (або вирішення спору в судовому порядку).

До того ж, виходячи з вищенаведених положень частини 1 статті 32 Закону про можливість розірвання договору оренди землі у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, слід враховувати, що таким обов'язком щодо орендної плати, згідно з п. 9.4. Договору є її своєчасне внесення.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази (та на це не посилається і позивачка, обґрунтовуючи позовні вимоги) невиконання відповідачем такого обов'язку і несвоєчасного внесення ним орендної плати.

При цьому, відсутні і докази звернення позивачки з письмовою заявою до відповідача про перерахунок орендної плати з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до положень ст. 12 Закону, п. 11.3 Договору у разі невиконання свого обов'язку стороною, яка повинна згідно з договором оренди землі застрахувати об'єкт оренди, друга сторона може застрахувати його і зажадати від іншої сторони відшкодування витрат на страхування.

Виходячи з викладеного, зазначені приписи встановлюють такі спеціальні положення щодо наслідків невиконання обов'язку застрахувати об'єкт оренди, що не передбачають розірвання у такому випадку договору.

Тому не страхування відповідачем об'єкту оренди дійсно, як правильно встановив суд першої інстанції, не тягне за собою розірвання договору оренди землі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими і спростовуються доказами у справі, з огляду на що в порядку ст. 308т ЦПК України колегія суддів оскаржуване рішення залишає без змін.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Бахчисарайського районного суду АРК від 19 грудня 2012 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: