УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«15» листопада 2006 р.
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Коваленка Є.П.
суддів - Татарчука В.Г., Максимовича Ю.Ф.
з участю прокурора - Сліворської Г.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_5 на вирок Чортківського районного суду від 14 вересня 2006 року, яким
ОСОБА_1, уродженець і житель ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, гр. України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, судимий 01.09.2005 року Чортківським районним судом за ст.ст. 19 ч.1 ст. 186, 75, 76 КК України до 3-х років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,-
засуджений: - за ст. 119 ч.1 КК України на 5 років позбавлення волі; - за ст. 125 ч. КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 призначено 5 років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.
Відповідно до ст.71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 частково приєднано 2 роки позбавлення волі невідбуту частину покарання за вироком Чортківського районного суду від 01.09.2005 року за ст.ст.15, ч.1 ст.186 КК України і остаточно до відбування ОСОБА_1 призначено покарання 7 років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 залишено попередню-тримання під вартою і час відбування покарання рахується з 13 червня 2006 року.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 в користь Чортківської центральної комунальної лікарні 463 грн. 47 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2, в користь НДЕКЦ при УМВС в Тернопільській області 94 грн. 15 коп. за проведення експертизи та в користь ОСОБА_3 1600 грн. матеріальної шкоди, 10.000 грн. моральної шкоди і 6000 грн. моральної шкоди в рахунок задоволення позову неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2
Справа №11-355 Головуючий у 1 інстанції - Квятковська Л.Й.
Категорія ст.119 ч.1, ст.125 ч.2 КК України Доповідач - Татарчук В.Г.
ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 11 червня 2006 року біля 17 год. 30 хв. перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння на вулиці поблизу господарства ОСОБА_2, під час суперечки з ОСОБА_4 наніс йому удар кулаком руки в обличчя та повторний удар рукою в груди, від якого потерпілий впав спиною на дорогу, вдарившись головою об покриття дороги, отримавши тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, що проявилось забоєм речовини головного мозку з переломом основи черепа та крововиливами під оболонками головного мозку від яких настала смерть ОСОБА_4, тобто вчинив вбивство останнього через необережність внаслідок злочинної недбалості.
Крім того, під час даного конфлікту, в цей же день, ОСОБА_1 знаходячись в стані алкогольного сп"яніння, умисно наніс ногою в правий бік неповнолітньому потерпілому ОСОБА_2, який намагався розборонити ОСОБА_1 та свого батька ОСОБА_4, від чого неповнолітній впав на землю, а засуджений, використовуючи його безпорадний стан продовжував наносити йому удари кулаками рук та ногами в голову та по тілу, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров"я.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_1 не оспорюючи кваліфікації своїх злочинних дій, просить вирок суду змінити та пом"якшити покарання, поскільки, на його думку, судом призначено йому надто суворе покарання без врахування того, що він не перешкоджав досудовому слідству, є особою молодого віку, не перебував в місцях позбавлення волі, має батьків пенсійного віку.
В апеляції захисника ОСОБА_5 ставиться питання про зміну вироку відносно засудженого ОСОБА_1, пом"якшивши останньому міру покарання згідно ст.71 КК України в межах санкції ч.1 ст. 119 КК України, а також зменшити розмір моральної шкоди, яка стягнута в користь потерпілих, поскільки на його думку, судом не враховано те, що засуджений свою вину визнав повністю, сприяв розкриттю злочину та слідству, має батьків пенсійного віку, а також те, що потерпілий розпивав із засудженим спиртні напої і також перебував в тяжкому сп"янінні. А щодо стягнення моральної шкоди, то захисник виходить з того, що злочин вчинений засудженим до тяжких не відноситься, а тому сума стягнення повинна бути на багато в меншому розмірі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав доводи своєї апеляції, міркування прокурора про обгрунтованість і законність вироку й залишення його без змін, перевіривши матеріали справи і доводи апеляції, колегія судців вважає, що апеляції задоволенню не підлягають виходячи із слідуючих міркувань.
Доведеність та кваліфікація злочину в апеляціях засудженого і його захисника не оспорюється.
Що стосується призначеної міри покарання ОСОБА_1, то суд її призначив правильно у відповідності до вимог ст.65 КК України врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом"якшують та обтяжують покарання, й призначив засудженому покарання у межах санкції ч.1 ст. 119 КК України необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. Судом враховано всі пом"якшуючі обставини покарання, а також і обтяжуючі: вчинення злочину в стані алкогольного сп"яніння.
Голослівним і безпідставним є твердження засудженого в своїх апеляції про те, що він раніше не перебував в місцях позбавлення волі.
Як слідує з матеріалів справи - ОСОБА_1 злочин вчинив під час іспитового строку за злочин вчинений ним у 2005 році, за яким він засуджений за ст.ст. 15, ч.1 ст. 186 КК України до 3-х років позбавлення волі, а тому судом першої інстанції вірно в порядку ст.71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 частково приєднано 2 роки позбавлення волі невідбутої частини покарання.
Позовні вимоги моральної ( немайнової) шкоди судом вирішено вірно у відповідності з чинним законодавством, та правильно з"ясовано, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння потерпілим кожному зокрема моральних страждань, за яких обставин і якими діями вони заподіяні, а також з чого суд виходив щодо суми стягнення, інші обставини, що мали значення для вирішення спору.
Отже, вирок щодо ОСОБА_1 є обгрунтованим і законним, будь-яких передбачених ст. З67 КПК України підстав для його скасування чи зміни не виявлено при перевірці в апеляційному порядку, а тому відповідно не підлягають задоволенню апеляційні скарги засудженого і його захисника.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Чортківського районного суду від 14 вересня 2006 року відносно ОСОБА_1 - без змін.