Справа № 0909/6601/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2013 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Калинюка О.П.

з участю секретаря Чернової О.А.

позивачки ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коломиї цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування,-

в с т а н о в и в:

позивачка ОСОБА_1 звернулася до Коломийського міськрайонного суду із вказаним позовом.

В обгрунтування позовних вимог вона зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Коломиї помер її чоловік - ОСОБА_3. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частини садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та 1/2 частини земельної ділянки площею 0, 0971 га, яка знаходиться за вказаною адресою і передана у приватну власність її чоловіку для ведення садівництва. Право власності померлого на вказане майно стверджується відповідними документами.

Позивачка також зазначає, що їй як дружині спадкодавця належить 1/2 частина вказаного майна і вона згідно вимог ст.1268 ЦК України прийняла вказану спадщину, оскільки на день смерті спадкодавця була зареєстрована з ним за однією адресою і проживала з ним однією сім'єю.

Позивачці стало відомо, що вказану спадщину прийняв також син спадкодавця - відповідач ОСОБА_2, який в шестимісячний строк після смерті його батька подав до Коломийської міської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Однак, позивачка вважає, що відповідача слід усунути від права на спадкування, виходячи з наступних підстав.

09.03.1989 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_3, що стверджується свідоцтвом про їх одруження.

Від спільного проживання АДРЕСА_2 в них народилася дочка ОСОБА_4.

Відповідач є сином померлого ОСОБА_3 від попереднього шлюбу.

Позивачка також вказує, що її чоловік належним чином виконував свої батьківські обов'язки щодо виховання і утримання відповідача, дбав про нього як про сина і коли той вже став повнолітнім.

Однак, в останні роки відповідач не підтримував стосунки з батьком.

В 2011 році чоловік позивачки став відчувати погіршення стану здоров'я, а саме мав підвищений тиск, відчував періодично болі в ділянці серця. З приводу вказаного її чоловік звертався за медичною допомогою і виконував призначення лікаря - вживав стабілізуючі тиск ліки, серцево-судинні препарати.

29.02.2012 року близько 08 год. її чоловік ОСОБА_3, знаходячись вдома, відчув різке погіршення стану здоров'я, в зв'язку з чим позивачка відразу викликала швидку допомогу, лікар якої повідомив про необхідність госпіталізації її чоловіка.

Каретою швидкою допомоги чоловік був доставлений в приймальне відділення Коломийської ЦРЛ, де після проведеної йому томографії мозку була встановлена мозкова кома, в зв'язку з чим чоловіка забрали в реанімаційне відділення. В лікарню позивачка приїхала з чоловіком і там залишалася практично постійно, оскільки стан здоров'я чоловіка був вкрай важкий, ліки призначалися по декілька разів на день, всі вони були дуже дорогими і їх необхідно було терміново купувати.

Того ж дня 29.02.2012 року ОСОБА_5 ( брат її чоловіка), а також син позивачки - ОСОБА_6 повідомили по телефону відповідача про те. що його батько у важкому стані знаходиться в реанімаційному відділенні Коломийської ЦРЛ.

Наступного дня відповідач приїхав в лікарню, де позивачка разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розповіли йому про вкрай важкий стан здоров'я його батька, про необхідність придбання дорогих ліків і що необхідно привезти з Івано-Франківської обласної клінічної лікарні нейрохірурга на консультацію до хворого. Вислухавши це, відповідач лише сказав: «якщо щось, то дзвоніть». Цими словами, на думку позивачки, відповідач попросив щоб його повідомили якщо батько помре. Після цієї розмови відповідач вийшов з лікарні.

Позивачка зазначає, що через шість днів стан здоров'я її чоловіка стабілізувався і його перевели в травматологічне відділення Коломийської ЦРЛ. Хворому був встановлений діагноз: гострий розлад мозкового кровообігу по типу субарахноїдального мозкового крововиливу з проривом у шлуночки з компресією головного мозку, набряк головного мозку.

В зв'язку з хворобою в її чоловіка був лівосторонній парез - паралізована ліва частина тіла. Важкий перебіг хвороби привів до того, що він не спроможний був вставати з ліжка, навіть самостійно сідати, їсти і справляти природні потреби. Чоловік був у безпорадному стані і потребував постійного стороннього догляду, що стверджується довідкою Коломийської ЦРЛ за № 2582 від 17.12.2012 року, а також це можуть ствердити в судовому засіданні свідки.

06.03.2012 року позивачка телефонувала до відповідача і повідомила його про те, що його батька перевели в травматологічне відділення, стан його здоров'я важкий, він лежачий хворий і необхідний догляд за ним і що необхідно ще раз привезти з м. Івано-Франківська обласного нейрохірурга для огляду хворого і дачі консультації, на що відповідач знову повторив сказане раніше: «якщо щось, то дзвоніть».

Незважаючи на те, що відповідачу було відомо про безпорадний стан батька і необхідність надання йому допомоги, він такої допомоги не надав.

Відповідач за весь час знаходження чоловіка в травматологічному відділенні один раз прийшов в палату до батька, нічого йому не приніс, постояв біля хворого нетривалий час і вийшов з палати. В цей час біля хворого був свідок ОСОБА_7, який розповів відповідачу як важко позивачці доглядати і вдень і вночі за хворим, що в догляді за хворим їй допомагають знайомі, а також 82-річна мати її чоловіка, і що таку допомогу повинен би надати і відповідач, на що останній відповів, що він проживає в м. Івано-Франківську і зайнятий на роботі.

Позивачка вказує, що весь період перебування її чоловіка в травматологічному відділенні вона здійснювала догляд за ним, вдень і вночі була біля нього, купувала йому ліки, подавала судно, допомагала сісти на ліжку, перестеляла постіль, переодягала його, давала з ложки їжу. Перший тиждень перебування хворого в лікарні вона практично не відходила і вдень і вночі від чоловіка, а протягом другого тижня їй допомагали родичі і друзі.

Тому, посилаючись на ч. 5 ст. 1224 ЦК України та положення п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», позивачка просить усунути відповідача від права на спадкування після смерті його батька.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала з підстав, вказаних в позовній заяві. Крім того, позивачка пояснила, що відповідачу достовірно відомо, що спадкове майно її померлий чоловік мав намір залишити їх спільній з позивачкою дочці. Позивачка також пояснила, що в січні 2012 року відповідач телефонував до неї та під час цієї розмови обзивав

свого батька дурнем. Також приблизно за місяць до хвороби батька відповідач телефонував до позивачки, заявляючи, що він не хоче ні чути, ні бачити свого батька.

Позивачка також пояснила, що в той день, коли в її чоловіка стався перший приступ, вона телефонувала до відповідача з приводу того, що необхідно привезти лікаря з м.Івано-Франківська, на що відповідач відповів, що знаходиться на роботі. Однак, чекати не було часу і тому позивачка разом з близькими та друзями того дня, а також в подальшому, власними силами двічі організовували привезення з м.Івано-Франківська лікаря до хворого ОСОБА_3

Позивачка також зазначила, що відповідач, приходячи один раз до батька в лікарню, нічого не приносив для хворого, він не питав ні в позивачки, ні в хворого батька, ні в людей, які знаходилися біля батька, ні в лікарів про те, що потрібно для батька. Також відповідач за час перебування батька в лікарні не доглядав його, не допомагав одягнутися, справити природні потреби, не подавав судно, не чергував біля свого батька вночі. Тому за останнім доглядали, крім неї, їх родичі, свати та друзі, які також позмінно чергували вночі біля хворого.

Позивачка також пояснила, що відповідач зруйнував власний будинок, а тепер претендує на спірний будинок, добре знаючи, що він повинен належати дочці позивачки та померлого ОСОБА_4.

Із вказаних вище підстав позивачка просить позов задовільнити та усунути відповідача від права на спадкування.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що він не ухилявся від надання допомоги своєму хворому батькові. Зокрема, він не відмовлявся привезти лікаря з м.Івано-Франківська, а також він двічі приходив до батька в лікарню. Однак, йому вдалося зустрітися з батьком лише один раз, так як під час одного з візитів батько перебував в реанімаційному відділенні, куди нікого з відвідувачів не впускали. Також відповідач пояснив, що він запитував у позивачки про те чи потрібно від нього що-небудь для батька, однак вона відповідала, що все необхідне у батька є.

Відповідач не заперечив того факту, що він нічого не приносив батькові в лікарню, не купував будь-які лікарські засоби, необхідні для лікування батька, а також не залишав для цього будь-яких коштів.

Відповідач вказав, що між ним та батьком склалися напружені відносини, які беруть свій початок ще з того часу, як батько після розлучення з матір'ю відповідача намагався в судовому порядку відібрати його від матері. Тому вони з батьком рідко зустрічалися та майже не спілкувалися.

Відповідач також пояснив, що він не має власного житла, у нього є сім'я, в якій нещодавно народилася дитина. Він з сім'єю проживає в квартирі свого товариша в м.Івано-Франківську. В зв'язку з цим він претендує на належну йому частку в спірному садовому будинку та бажає отримати відповідний документ на неї.

Тому відповідач просить в задоволенні позову відмовити, оскільки він не відмовлявся від надання допомоги своєму батькові, а також був впевнений в тому, що батько, перебуваючи в лікарні, забезпечений всім необхідним.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи, та оцінюючи досліджені докази в сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, що стверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 19.03.2012 року відділом ДРАЦС по м.Коломия Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області (а.с.6).

Із копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.07.2005 року вбачається, що померлий ОСОБА_3 був власником садового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 (а.с.8).

Також ОСОБА_3 на момент його смерті належала на праві власності земельна ділянка площею 0,0971 га, призначена для ведення садівництва, та розташована в АДРЕСА_1, що стверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 858924 від 17.07.2009 року (а.с.10).

Судом встановлено, що померлий ОСОБА_3 був чоловіком позивачки та батьком відповідача, а також, що ОСОБА_3 не залишив заповіту.

Тому сторони відповідно до положень ст.1261 ЦК України належать до першої черги спадкоємців за законом.

За правилами ч.3 ст.1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом повнолітні діти, а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Згідно положень ч.5 ст.1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно даних в довідці №95, виданій Коломийською центральною районною лікарнею 17.12.2012 року, ОСОБА_3 з 29.02.2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходився на лікуванні в цій лікарні і йому було встановлено діагноз: гострий розлад мозкового кровообігу по типу субарахноїдального мозкового крововиливу з проривом в шлуночки з компресією головного мозку. Набряк головного мозку.

В даній довідці також вказано, що важкий перебіг хвороби привів до того, що хворий потребував стороннього догляду та був у безпорадному стані (а.с.11).

Поясненнями сторін в судовому засіданні встановлено, що між відповідачем та його батьком склалися напружені відносини, вони не спілкувалися так як рідні, не підтримували хороших дружніх стосунків, рідко зустрічалися.

Вказані обставини також стверджуються показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які є відповідно сватами та друзями померлого і позивачки.

Поясненнями позивачки та показами вказаних свідків судом встановлено, що вони здійснювали догляд, нічне чергування та надавали іншу необхідну допомогу хворому ОСОБА_3 протягом всього часу перебування його в лікарні.

Відповідач не заперечує того факту, що за час перебування його батька в лікарні він біля нього не чергував вночі, не здійснював тих дій по догляду за батьком, який здійснювали позивачка та вказані свідки.

Сторони погоджуються з тим, що відповідач двічі приїжджав до батька в лікарню, однак, лише один раз його впустили до хворого батька в палату.

Не спростовано позивачкою і того факту, що відповідач не відмовлявся категорично від надання допомоги батькові, хоча фактично не надавав суттєвої допомоги з власної ініціативи та матеріально не брав участі у лікуванні батька.

Відповідно до сформованої судової практики ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Досліджені судом докази дають підстави зробити висновок, що хворий ОСОБА_3 одержував всю повноту необхідної допомоги від позивачки як своєї дружини, родичів та друзів, з якими перебував у хороших відносинах, тісно спілкувався і на допомогу яких в першу чергу розраховував.

Тому відвідування двічі відповідачем свого батька в лікарні, який хворів лише 18 днів, пропонування відповідачем своєї допомоги в тій формі, в якій встановлено в судовому засіданні, і при тому характері взаємовідносин, які склалися між відповідачем і його батьком, суд не вважає ухиленням відповідача від надання допомоги своєму батькові і достатньою підставою для усунення відповідача від права на спадкування. Також суд враховує той факт, що відповідач не проживав в одному місті зі своїм батьком, а проживав і проживає в м.Івано-Франківську.

Згідно вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Але позивачка вказаних вимог закону не виконала та не довела суду того, що відповідач умисно, винною поведінкою ухилявся від надання допомоги своєму хворому батькові і що з вини

відповідача його батько не отримав всієї можливої та необхідної йому допомоги, якої потребував саме від відповідача.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги необгрунтованими і в їх задоволенні слід відмовити.

На підставі наведеного, ст.1224 ЦК України та, керуючись ст.ст.213-215, 294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

в задоволенні позову відмовити.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Коломиї Івано-Франківської області (свідоцтво про смерть НОМЕР_1, видане 19.03.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коломия Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі виготовлене 13 лютого 2013 року

Суддя: Калинюк О. П.