Справа № 2524/12/2012 Провадження № 22-ц/795/520/2013 Головуючий у I інстанції -Козак В. І. Доповідач - Мамонова О. Є.

Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2013 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіМамонової О.Є.,

суддів:Шемець Н.В., Губар В.С.,

при секретарі:Летуті Ю.М.,

за участю:позивача ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 02 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення індексу інфляції у зв'язку з порушенням строку виплати моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 02 лютого 2012 року, яким відмовлено в задоволенні його позову до ОСОБА_7 про стягнення індексу інфляції у зв'язку з порушенням строку виплати моральної шкоди, та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача суму інфляції в розмірі 1966 грн. та судові витрати по справі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване судове рішення є незаконним, оскільки ухвалено з порушенням норм матеріального права.

Апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні заявленого позову, адже невиконуючи судове рішення, яким з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 було стягнуто моральну шкоду, боржником ОСОБА_7 було допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, в зв'язку з чим, у відповідності до приписів ч.2 ст.625 ЦК України, відповідач зобов'язаний сплатити відповідачу суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції.

Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_5 та його представника адвоката ОСОБА_6, які просили задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли відносини з приводу неналежного виконання судового рішення з приводу стягнення моральної шкоди, що не є борговим зобов'язанням, до якого можна застосувати положення ст. 625 ЦК України.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом по справі встановлено, що вироком Щорського районного суду від 10 червня 2004 року ОСОБА_7 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та на підставі ст.75 КК України звільнено від призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки; стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (а.с.5-6).

Починаючи з 2004 року по 2010 рік неодноразово постановами державних виконавців виконавчий лист, виданий на підставі вказаного вироку, повертався без виконання у зв'язку з тим, що боржник ОСОБА_5 не працював та не мав майна, на яке можна звернути стягнення (а.с.30-43).

22 січня 2010 року постановою державного виконавця відділу ДВС Щорського РУЮ було відкрито виконавче провадження з примусового виконання даного виконавчого листа № 2-261 від 08 лютого 2006 року (а.с.28).

29 червня 2011 року постановою державного виконавця відділу ДВС Щорського РУЮ виконавче провадження за вказаним виконавчим документом було закінчено на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку зі сплатою суми боргу (а.с.29).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Зважаючи на те, що положення ст. 625 ЦК України поширюються лише на випадки порушення боржником грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, апеляційний суд знаходить, що судом першої інстанції було ґрунтовно відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що на спірні правовідносини поширюється дія положень ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки між сторонами виникли правовідносини з приводу прострочення виконання боржником грошового зобов'язання є хибними, зважаючи на наступне.

Частина 3 статті 11 ЦК України, якою встановлено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, в тому числі з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, зобов'язальні правовідносини не виникають із судових рішень, оскільки рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин.

До того ж, відшкодування шкоди, в тому числі і моральної - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, в зв'язку з чим дія ч.2 ст. 625 ЦК України про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків районного суду та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 02 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: