Справа №1490/5739/12 30.01.2013 30.01.2013 30.01.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22 Ц- 784/187/2013 Головуюча першої інстанції: Павлова Ж.П.

Категорія -48 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2013 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Довжук Т.С.

Коломієць В.В.

із секретарем: Белеверею В.А.

з участю

відповідача - ОСОБА_3

представників:

позивачки - ОСОБА_4

відповідача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_6 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.11.2012 р. у справі за

позовом

ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини,

В С Т А Н О В И Л А:

03.10.201 р. ОСОБА_6 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина.

Позивачка зазначала, що від шлюбу з відповідачем має неповнолітнього сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після розірванння шлюбу батько проживає окремо і ніякої матеріальної допомоги їй на утримання сина не надає, в той час, як він хворіє та потребує значних витрат на оздоровлення та утримання.

Батько має мінливий, але достатній доход для надання допомоги на утримання сина.

Посилаючись на ці обставини, позивачка просила стягнути з відповідача аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн. щомісячно.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.11.2012 р. постановлено про часткове задоволення позовних вимог.

На користь позивачки з відповідача стягнуто аліменти у розмірі ј частини з усіх видів доходу на утримання сина ОСОБА_7 щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 03.10.2012 р. до досягнення ним повноліття.

В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про зміну рішення та збільшення розміру аліментів на сина до 1000 грн., посилаючись на відсутність у неї достатніх матеріальних можливостей для утримання сина та наявність такої можливості у відповідача надавати допомогу у розмірі, який вона визначила у позовній заяві.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

При цьому, відповідно до правил ч.3 ст. 181 та ч.1 ст. 184 цього кодексу, кошти на утримання дитини стягуються у частці від доходу батька (матері), або у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід.

Визначаючи розмір аліментів суд має враховувати обставини, що передбачені ст. 182 СК України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач працює та отримує постійний дохід.

Зобов'язань щодо інших дітей чи непрацездатних осіб, яких має утримувати та доглядати, він не має.

При цьому, позивачка не надала доказів свого скрутного матеріального становища чи стану здоров'я, яке б унеможливлювало виконання нею власного материнського обов'язку щодо утримання дитини.

Суд належним чином дослідив зазначені обставини справи, врахував вимоги наведених норм Сімейного кодексу і прийшов обґрунтованого висновку про те, що за наявних фінансових можливостей та отримуваних батьками доходів, відповідач має змогу надавати матеріальну допомогу на утримання сина у ј частці від усіх видів заробітку (доходу).

Доводи апелянтки щодо визначення більшого розміру аліментів та стягнення їх у твердій грошовій сумі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідач має постійний доход, що у відповідності до приписів ч. 1 ст. 184 СК України є підставою для визначення розміру утримання у частці від доходу боржника.

Доказів наявності інших суттєвих обставин, передбачених цією нормою, які б давали підстави для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, у справі не встановлено.

Доводи апеляційної скарги щодо високого доходу відповідача, який веде гастрольний спосіб життя не знаходять свого підтвердження та обгрунтування наданими доказами.

При цьому, відповідач погодився, що в минулому дійсно не мав постійного заробітку та від своїх доходів сплачував значні суми на утримання дитини, але зараз переїхав до міста Києва, де має нову сім'ю та влаштувався на постійну роботу.

Посилання на хворобливий стан дитини та необхідність додаткових витрат на її утримання також не підлягають врахуванню, оскільки позивачка не заявляла самостійних позовних вимог до батька дитини про його участь у додаткових витратах, пов'язаних з хворобою дитини чи необхідністю розвитку її здібностей, тощо, як передбачено статтею 185 СК України.

Встановлене не дає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. 303, 307 - 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.11.2012 р. - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів, може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: Т.С. Довжук

В.В. Коломієць