Справа № 22-Ц-45/2006                                 Головуючий в суді І інстанції Тюхтій М.П.

Доповідач в суді II інстанції Дьоміна О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Дьоміної О.О.

Суддів:             Голуб С.А., Данілова О.М.

При секретарі: Колесник Н.І.

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Макарівського районного суду Київської області від 31 жовтня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2(правонаступники ОСОБА_3, ОСОБА_4), ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю „Промінь", про визнання частково недійсними рішень правління колгоспу ім. 1 Травня с. Козичанка Макарівського району від 30.11.1990 року та загальних зборів цього ж господарства від 01.12.1990 року про передачу ОСОБА_2у власність жилого будинку, визнання частково недійсним договору дарування жилого будинку між ОСОБА_2та ОСОБА_3, визнання права власності на 1\2 частину жилого АДРЕСА_1Макарівського району, та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2до ОСОБА_1про витребування майна та відшкодування моральної шкоди ,-

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2004 р. позивачка ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю „Промінь", про визнання частково недійсними рішень правління колгоспу ім. 1 Травня с. Козичанка Макарівського району від 30.11.1990 року та загальних зборів цього ж господарства від 01.12.1990 року про передачу ОСОБА_2у власність жилого будинку, визнання частково недійсним договору дарування жилого будинку між ОСОБА_2та ОСОБА_3, визнання права власності на 1\2 частину жилого АДРЕСА_1Макарівського району,посилаючись на те, що після аварії на Чорнобильській АЕС її батько ОСОБА_5 був евакуйований до АДРЕСА_1

За місцем попереднього проживання він мав власний будинок, однак в АДРЕСА_1 йому була виділена кімната площею 14,7 кв.м., його сесстрі ОСОБА_6 в цьому ж будинку була виділена кімната площею 12 кв.м., а ОСОБА_2 було надано кімнату площею 11,1 кв.м. в цьому ж будинку, якій було видано ордер разом з ОСОБА_5 на зайняття двох кімнат і останній в ордері значився як її чоловік.

27.07. 1988 р. ОСОБА_6 померла.

ЗО листопада 1990 р. правління колгоспу ім. 1 Травня передало спірний будинок у власність ОСОБА_2, а 01.12. 1990 р. ОСОБА_2 та батько зареєстрували шлюб, який було розірвано 12.10. 1995 р.

21.02. 2001 р. батько на її ім»я склав заповіт, а 20.06. 2002 р. ОСОБА_5 помер.

При оформлені своїх спадкових прав вона дізналася про те, що будинок було оформлено на ОСОБА_2, яка в свою чергу подарувала його своїй дочці ОСОБА_3

Вважала прийніті рішення та договір дарування  незаконними, просила задоволити позов.

ОСОБА_3, ОСОБА_2звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1про витребування майна та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що вона забрала з будинку холодильник «Дніпро», який належав ОСОБА_2 та завдала їм моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Просили задоволити позов.

Рішенням суду від 31 жовтня 2005 р. в задоволені позовів - відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати, посилаючись на його незаконність, постановите нове рішення, яким задоволити її позов.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що після аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_5 був евакуйований до с Козичанка Макарівського району. За місцем попереднього проживання він мав власний будинок. В АДРЕСА_1 йому була виділена кімната площею 14,7 кв.м., його сестрі ОСОБА_6 в цьому ж будинку була виділена кімната площею 12 кв.м., а ОСОБА_2 було надано кімнату площею 11,1 кв.м. в цьому ж будинку, якій було видано ордер разом з ОСОБА_5 на зайняття двох кімнат і останній в ордері значився як її чоловік

27.07. 1988 р. ОСОБА_6 померла.

ЗО листопада 1990 р. правління колгоспу ім. 1 Травня передало спірний будинок у власність ОСОБА_2, а 01.12. 1990 р. ОСОБА_2 та батько позивачки зареєстрували шлюб, який було розірвано 12.10. 1995 р.

21.2.2001 р. ОСОБА_5 на її ім»я склав заповіт, а 20.06. 2002 р. батько позивачки - помер.

Доводи позовної заяви про те, що батько позивачки - ОСОБА_5 не знав про договір

дарування та його права на спірний будинок були порушені спростовуються його заявою від 16 липня 1997 р. про згоду на дарування цього будинку ОСОБА_3 (а.с. 47).

На підставі зібраних доказів та вимог закону суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги про те, що були порушені права ОСОБА_5 на спірний будинок спростовуються його заявою від 16 липня 1997 р. про згоду на дарування цього будинку ОСОБА_3, (а.с. 47).

За таких обставин, рішення суд першої інстанції постановив з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі всебічно з'ясованих обставин справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, так як її доводи не спростовують висновки суду першої інстанції та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 308, 313,314 ЦПК України, колегія судової палати,-ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 31 жовтня 2005 року - залишити без змін.

Ухвала суду вступає в законну силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.