УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "07" лютого 2013 р. Справа № 5/5007/1319/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Ляхевич А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Окушко О.В., довіреність №225/7 від 19.12.2012 р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (м.Коростишів)
до Коростишівської міської ради (м.Коростишів)
про стягнення 1358,88 грн.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Коростишівської міської ради 1358,88 грн., з яких 1040,20 грн. основного боргу за виконані підрядні роботи, 166,60 грн. 16% річних, 79,28 грн. пені та 72,81 грн. штрафу.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 26.11.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/1319/12 та призначено її розгляд на 18.12.2012 р.
Зважаючи на нез'явлення в судове засідання з невідомих суду причин представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду, відповідно до ст.77 ГПК України, розгляд справи було відкладено ухвалою суду від 18.12.2012 р. на 24.01.2013 р. Цією ж ухвалою за клопотанням сторони (а.с.31) продовжено строк вирішення спору відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України.
У зв'язку з перебуванням на лікарняному судді по справі, справа №5/5007/1319/12, призначена на 24.01.2013 р., в судове засідання на розгляд не вносилась (довідка, а.с.34). Ухвалою суду від 28.01.2013 р. розгляд справи призначено на 07.02.2013 р.
В засідання суду 07.02.2013 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки в суд не повідомив.
Суд враховує, що про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить реєстр рекомендованої кореспонденції Господарського суду Житомирської області за 28.01.2013р. (а.с.36), проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні відповідач не скористався.
За таких обставин, оскільки явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, враховуючи сплив строку вирішення спору, з урахуванням його продовження відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, (позовна заява надійшла до суду 23.11.2012р.), господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.
Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
02.11.2011р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (підрядник) та Коростишівською міською радою (замовник) укладено договір №21/11-П на виготовлення проекту "газопостачання за адресою м.Коростишів, вул.Більшовицька, 112, кв.20" (а.с.9-10).
Згідно п.1.1 договору підрядник зобов'язався на свій ризик, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, виготовити проект "газопостачання за адресою м.коростишів, вул.Більшовицька, 112, кв.20", а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.
Відповідно до п.1.2 договору прийняття виконаних робіт проводиться шляхом підписання акта здачі-прийняття робіт та протоколу домовленості про договірну ціну. Зазначений акт та протокол є підставою для проведення остаточних розрахунків.
Згідно п.2.1, п.2.3. договору, вартість робіт, передбачених п.1.1. даного договору, визначена кошторисом та становить 1040,20грн. (з ПДВ); включає в себе відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
У відповідності до п.3.1., п.3.2. договору, підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт в десятиденний термін з моменту підписання даного договору; строк виконання робіт становить 20 календарних днів.
Згідно п.3.3. договору, підрядник має право дострокового закінчення робіт.
Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі акту здачі-прийняття робіт та протоколу домовленості про договірну ціну, протягом семи банківських днів з моменту їх підписання. Розрахунок вартості робіт обумовлюється в додатку №2 (кошторис) (пункт 4.1. договору).
Відповідно до змісту пункту 5.4. договору, замовник зобов'язаний прийняти виконану підрядником роботу, всю наявну документацію, що пов'язана з виконанням робіт, передбачених п.1.1. даного договору та підписати акт здачі-прийняття робіт та оплатити підряднику роботи у розмірах і строки, встановлені цим договором.
У розділі 7 договору визначено відповідальність сторін. Зокрема, згідно п.7.3. договору, за порушення строків оплати за виконані роботи по даному договору, замовник сплачує підряднику, крім суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 16 % річних, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Пунктом 7.4. договору передбачено, що за прострочення строків оплати понад тридцять днів з замовника на користь виконавця додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
02.11.2011 р. сторонами підписано також додаток №1 до договору підряду №21/11-П від 02.11.2011р. "Протокол на виготовлення проекту "газопостачання за адресою м.Коростишів, вул.Більшовицька,112, кв.20" до договору №21/11-П від 02.11.2011 р." (а.с.11) та додаток №2 до договору підряду №21/11-П від 02.11.2011 р. "Кошторис на виготовлення проекту "газопостачання за адресою м.Коростишів, вул.Більшовицька,112, кв.20" (а.с.12).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, що підтверджується складеним та підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт від 15.11.2011 р. (а.с.13), який у відповідності до п.1.2. договору є підставою для проведення остаточних розрахунків.
Проте, незважаючи на підписання відповідачем без зауважень акту здачі- прийняття робіт, що свідчить про належне виконання робіт за договором №21/11-П, Коростишівська міська рада не здійснила їх оплату.
Як уже зазначалось, в пункті 4.1. договору сторони обумовили, що розрахунки здійснюються на підставі протоколу домовленості про договірну ціну (підписано сторонами 02.11.2011р.) та акту здачі-прийняття робіт (підписано сторонами 15.11.2011р.), а саме - протягом семи банківських днів з моменту їх підписання.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, як вбачається з матеріалів справи, станом на день прийняття рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи не сплачена та становить 1040,20 грн.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зі змісту ст.538 Цивільного кодексу України вбачається, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.2, ч.4 ст.538 ЦК України).
У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підставою виникнення у сторін прав та обов"язків є договір №21/11-П від 02.11.2011 р., який за своєю правовою природою є договором підряду.
Згідно зі ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України та ч.4 ст.879 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний оплатити підрядникові роботи після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт).
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем належним чином були виконані роботи, обумовлені договором №21/11-П від 02.11.2011р., тому у відповідача виникло зобов'язання провести розрахунки на суму 1040,20 грн. З огляду на викладене, позов щодо стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню.
В пункті 7.3. договору сторони встановили, що за порушення строків оплати за виконані роботи по даному договору, замовник сплачує підряднику, зокрема, 16% річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У даному випадку, сторони встановили у договорі (п.7.3) інший розмір процентів річних, а саме - 16%, що повністю відповідає положенням чинного законодавства та прямо ними передбачено.
Також, відповідно до ч..3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до вищевикладених положень закону та умови п.7.3. договору, позивачем нараховано 16% річних за період з 25.11.2011 р. по 22.11.2012 р. в сумі 166,60 грн. та пеню за період з 25.11.2011 р. по 25.05.2012 р. в сумі 79,28 грн.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені та 16% річних (а.с.3,4), господарський суд встановив, що вказані позивачем суми в межах правомірно нарахованих, а тому, зважаючи на межі позовних вимог, позов щодо стягнення 166,60 грн. 16% річних та 79,28 грн. пені є обгрунтованим та підлягає задоволенню господарським судом.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 72,81 грн. штрафу, що становить 7% від суми боргу. З приводу даної вимоги суд враховує наступне.
Згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором №21/11-П від 02.11.2011р., що є підставою для застосування відповідальності, обумовленої договором.
Так, згідно ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як встановлено судом та зазначено вище, в пункті 7.4. договору передбачено, що за прострочення строків оплати понад тридцять днів з замовника на користь виконавця додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Таке право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом враховується, що 15.12.2011 р. сторони підписали та скріпили печатками договір №27/11-БМР без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позову в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 72,81 грн. штрафу, що становить 7% від суми заборгованості.
Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані можуть встановлюватись письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників та інших осіб, що беруть участь у судовому засіданні.
Відповідач позов не оспорив, доказів сплати боргу та/або інших доказів у спростування позовних вимог не подав.
З урахуванням зазначеного, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню судом: з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1040,20 грн. основного боргу, 79,28 грн. пені, 166,60 грн. 16% річних, 72,81 грн. штрафу.
Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Коростишівської міської ради (12501, Житомирська область, Коростишівський район, м.Коростишів, вул.Чапаєва,1, ідентифікаційний код 04053660) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (12501, Житомирська область, Коростишівський район, м. Коростишів, вул.Більшовицька, буд.55, ідентифікаційний код 20413052):
- 1040,20 грн. основного боргу,
- 79,28 грн. пені,
- 166,60 грн. 16% річних,
- 72,81 грн. штрафу,
- 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 12.02.13
Суддя Ляхевич А.А.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (реком.з наказом)
3 - відповідачу (реком.)