Головуючий суду 1 інстанції - Гайдук В.Г.
Доповідач - Ступіна Я.Ю.
Справа № 2/1215/1084/12
Провадження № 22ц/782/101/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2013 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді: Ступіної Я. Ю.,
суддів: Темнікової В. І., Коновалової В. А.,
при секретарі Івасенко І. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 06 грудня 2012 р. у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Лутугинського районного суду Луганської області від 06 грудня 2012 р. в задоволенні позову відмовлено за пропуском строку позовної давності.
Позивач в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати і в повному обсязі задовольнити його позовні вимоги. Представник позивача Сокуренко Є.С. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Відповідачка та її представник в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином; їхня неявка згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи в задоволені позову, суд виходив з того, що у суду не має законних підстав для задоволення позову, оскільки позивач пропустив строк позовної давності.
З такими висновками суду повністю погодитися не можна, виходячи з наступного.
Як встановлено судом і як вбачається з матеріалів справи, 19 травня 2004р. відповідач за договором № LGLISK00285 отримала у позивача кредит у розмірі 6000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,10% в день на суму залишку заборгованості з щомісячним погашенням заборгованості не менш ніж 355,88грн., з кінцевим терміном повернення 19 травня 2006р. В забезпечення зобов'язань за кредитним договором відповідачка представила позивачу в заставу належне їй на праві власності майно.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит на придбання меблів, побутової техніки. У свою чергу відповідачка прийняла позику та коштами скористалася, але грошові зобов'язання щодо погашення кредиту належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість. Отже, суд правильно встановив факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту.
Крім того, судом встановлено, що судовим наказом № 2-Н-114 від 23 жовтня 2007р. з відповідачки на користь позивача стягнута заборгованість за кредитним договором № LGL1SK00285 від 19 травня 2004р. у розмірі 7872,69 грн. Судовий наказ позивачем отриманий, але у примусовому порядку не виконувався. Також позивач не звертався із заявою про звернення стягнення на заставне майно.
Враховуючи, що до заявлених позивачем вимог встановлена загальна позовна давність у три роки, строк виконання зобов'язання за кредитним договором визначений 19 травня 2006р., останні дії, що свідчать про визнання свого боргу, відповідачем вчинені в березні 2005р., судовий наказ про стягнення заборгованості винесений судом 23 жовтня 2007р., а позов до суду пред'явлено 29 березня 2012р., то суд дійшов правильного висновку, що вимога про захист порушеного цивільного права була заявлена позивачем після спливу позовної давності.
Зазначені висновки відповідають установленим обставинам справи та вимогам норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що позовна давність ним не пропущена з огляду на те, що сторони в договорі обумовили, що кредитний договір діє до повного виконання зобов'язань сторонами, є необґрунтованими. Такі доводи є суб'єктивним тлумаченням позивачем норм права на свою користь, без врахування положень ст. 261 ЦК щодо початку перебігу позовної давності.
Згідно абз.1 ч.5 ст. 261 ЦК за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Оскільки кредитним договором, укладеним між сторонами, визначено строк його дії до 19 травня 2006р., то перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Враховуючи, що за наведеним кредитним договором 23 жовтня 2007р. було видано судовий наказ, то суд правильно при обчислені позовної давності врахував положення ст. 264 ЦК щодо переривання перебігу позовної давності.
Проте, при вирішені спору суд помилково не застосував положення п. 2 ч.1 ст.205 ЦПК.
Згідно п. 2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Із судового наказу від 23 жовтня 2007 року убачається, що задоволена заява позивача про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з відповідачки заборгованості за зазначеним кредитним договором розміром 7872,69 грн. станом на 16.10.2007р., яка складалася з заборгованості за процентами - 4296,04 грн. і пені - 3576,65 грн.
В цьому позові позивач просив стягнути заборгованість за зазначеним кредитним договором розміром 64344,22 грн. станом на 27 січня 2012р., яка складалася з заборгованості за кредитом - 4435,43грн., процентами - 21675,62грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 38233,17грн. Тобто розрахунок заборгованості за позовом включає в себе і заборгованість, яка була стягнута судовим наказом.
Оскільки судовий наказ не скасований, набрав чинності, то згідно п. 2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою мав закрити провадження у справі щодо вимог про стягнення заборгованості за зазначеним кредитним договором розміром 7872,69 грн. станом на 16.10.2007р.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду змінити, скасувавши його в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості в сумі 7872,69 грн., яка утворилася станом на 16.10.2007 року, за пропуском строку позовної давності і постановити ухвалу, якою закрити провадження у справі щодо цих позовних вимог. В решті рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 310, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 06 грудня 2012 р. змінити, скасувавши його в частині відмови в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 7872,69 грн., яка утворилася станом на 16.10.2007 року, за пропуском строку позовної давності і постановити ухвалу, якою закрити провадження у справі щодо цих позовних вимог.
В решті рішення суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий:
Cудді: