копія
Справа № 11-460/2008 року головуючий в І-ій інстанції: Пічугіна Н.О.
категорія: ст. 187 ч. 2 КК України доповідач: Шершун В.В.
ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«16» липня 2008 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді: Шершуна В.В.,
суддів: Дуфнік Л.М., Лінника П.О.,
з участю прокурора: Крохмалюк Л.Б.,
піклувальників неповнолітніх підсудних -
законних представників: ОСОБА_7 та ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на вирок Шепетівського міськрайонного суду від «30» травня 2008 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, гр-на України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з базовою загальною середньою освітою, учня 11 курсу Шепетівського професійного ліцею, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, -
та
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, гр-на України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, з базовою загальною середньою освітою, учня 11 курсу Шепетівського професійного ліцею, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, -
засуджено за ст. 187 ч. 2 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнено засуджених від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі ст. 76 п.п. 2-4 КК України покладено на засуджених наступні обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтись для реєстрації у ці органи.
Міру запобіжного заходу засудженим до вступу вироку в закону силу залишено підписку про невиїзд.
Постановлено стягнути з обох засуджених солідарно на користь:
- Шепетівської ЦРЛ 2 098 грн. 50 коп. матеріальної шкоди;
- ОСОБА_3 500 грн. матеріальної та 3000 грн. моральної шкоди;
- ОСОБА_4 1 544 грн. 11 коп. матеріальної та 10 000 грн. моральної шкоди.
Згідно вироку суду 02 березня 2008 року, близько 20 год. неповнолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою, знаходячись АДРЕСА_3, з метою заволодіння чужим майном, напали на ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я останніх, яке виразилось у нанесенні ударів руками та ногами по різним частинам тіла, заволоділи грошима ОСОБА_4 а сумі 940 грн. та грошима ОСОБА_3 в сумі 500 грн. ОСОБА_4 отримав легкі тілесні ушкодження, що потягло за собою короткочасний розлад здоровя, у вигляді рани в ділянці лоба, синця в ділянці правої надбрівної дуги і струсу головного мозку, а ОСОБА_3- легкі тілесні ушкодження у вигляді садна на поверхні лоба справа, садна біля зовнішнього кінця правої брови, садна в правій скроневій ділянці.
Як видно зі змісту апеляції, потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_3не заперечуючи правильність кваліфікації дій засуджених, вважають, що місцевий суд неправильно застосував кримінальний закон, внаслідок чого призначив засудженим покарання, яке не відповідає тяжкості злочину і незаконно звільнив засуджених від відбування покарання.
Апелянти вказують, що засуджені скоїли тяжкий злочин, не відшкодували спричинені збитки, а тому, на їх думку, намагались уникнути від покарання. В зв'язку з цим, на думку потерпілих, суд безпідставно застосував до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ст.ст. 69 та 75 КК України, а тому вони просять вирок скасувати. Постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст. 187 ч. 2 КК України до 7 років позбавлення волі кожного.
В своїх запереченнях на апеляцію захисник засуджених - адвокат ОСОБА_5 та прокурор вважають вирок суду законним і обґрунтованим, призначене засудженим покарання достатнє та справедливе, а доводи апеляційної скарги безпідставними. В зв'язку з цим, вони просять залишити вирок без змін, а апеляцію потерпілих - без задоволення.
Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав вирок законним і обґрунтованим, потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підтримку апеляцій, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і в їх інтересах законних представників - ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які просили залишити вирок без змін, вивчивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи і ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.
Так, засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю визнали свою вину і пояснили, що перебували 02.03.2008 року в торговому центрі «Фортуна». Вони бачили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3виграли гроші на автоматах. Пізніше вони побачили їх напідпитку і вирішили відібрати у них гроші. Вони напали на потерпілих, нанесли їм декілька ударів по тулубу і голові руками і ногами, та забравши гроші, втекли. Гроші вони витратили на придбання продуктів, таксі, витратили на гру на автоматах.
Об'єктивно покази підсудних підтверджуються показами потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які пояснили, що 02.03.2008 року в торговому центрі «Фортуна» на гральних автоматах виграли гроші: ОСОБА_4 - 1000 грн., а ОСОБА_3- близько 150 грн. В зв'язку з цим, вони виставили присутнім «могорич», і самі випили. При поверненні додому, на вул. Гагаріна в с. Судилків на них було здійснено напад кількома молодими особами, серед яких вони впізнали ОСОБА_2 Внаслідок насильства вони втратили свідомість, а коли прийшли до тями, виявили пропажу: у ОСОБА_4 - 940 грн., а у ОСОБА_3 - 500 грн.
Ці покази підтверджуються висновками судово-медичних експертиз, згідно яких у ОСОБА_3 маються легкі тілесні ушкодження у вигляді садна на поверхні лоба справа, садна біля зовнішнього кінця правої брови, садна в правій скроневій ділянці, які виникли від дії тупих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею; у ОСОБА_4 виявлені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді рани в ділянці лоба, синця в ділянці правої надбрівної дуги і струсу головного мозку, які ймовірно виникнули від дії твердих тупих предметів або при співударенні із такими.
Свідок ОСОБА_8 пояснила, що увечері 02.03.2008 р. на вулиці Гагаріна в с. Судилків бачила ОСОБА_4 і ОСОБА_3, за якими через кілька сотень метрів йшли ОСОБА_2 з незнайомим їй хлопцем (ОСОБА_1ом).
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що працює оператором залу гральних автоматів. 02.03.2008 р. в залі були як потерпілі, так, і засуджені. ОСОБА_4 виграв біля 1200 грн., а Шіряєв - біля 150 грн. Кондратюк поставив присутнім «могорич» і вони з ОСОБА_3 напідпитку пішли додому, а слідом за ними через якийсь час пішли ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Свідок ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтвердили, що виявили вдома вранці 03.03.2008 р. побитого ОСОБА_4, який розповів їм, що виграв гроші на автоматах, але їх забрали , напали на них з ОСОБА_3 хлопці, серед яких був і ОСОБА_2.
Давши зібраним по справі доказам належну оцінку з точки зору їх достатності, допустимості, достовірної і відносності, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1, оскільки вони за попереднім зговором групою осіб вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я осіб, які зазнали нападу.
Міра покарання призначена засудженим у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, - з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, осіб винних та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано визнав як обставини, що пом'якшують покрання засуджених те, що вони своїми діями скоїли злочин в неповнолітньому віці, раніше не судимі, їх батьки позбавлені щодо них батьківських прав, обоє вони позитивно характеризуються, їх щире каяття та активне сприяння слідству.
Ці обставини, на думку колегії суддів істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочин, а тому суд обґрунтовано застосував до засуджених ст. 69 КК України і призначив їм покарання у вигляді позбавлення волі нижче від нижньої межі санкції ст. 187 ч. 2 КК України.
Ці ж обставини давали суду підстави прийти до висновку про можливість виправлення засуджених без відбування покарання, а тому застосування до них ст. 75 КК України є законним та обґрунтованим.
Посилання апелянтів на те, що оскільки засуджені не відшкодували спричинені збитки, до них не може бути застосована ст. 75 КК України, не може бути прийнято до уваги, оскільки засуджені неповнолітні, не мають власного майна і заробітку, з якого могли б відшкодувати шкоду.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що цивільні позови розглянуті судом з порушенням діючого законодавства.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є неповнолітніми, а тому згідно ст. 32 ЦК України мають неповну цивільну дієздатність.
Відповідно до ст. 1179 КК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.
Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Разом з тим, згідно ст. 1181 ЦК України шкода, завдана спільними діями кількох малолітніх осіб, відшкодовується їхніми батьками (усиновлювачами), опікунами в частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.
Якщо в момент завдання шкоди кількома малолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, яка визначається за рішенням суду.
Однак, не дивлячись на ці положення закону, суд першої інстанції не роз'яснив потерпілим їх право пред'явити позов до батьків або інших осіб, які в силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну злочинною діяльністю неповнолітніх обвинувачених, як це передбачено в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна»
В зв'язку з викладеним, оскільки до участі в справі в якості цивільних відповідачів не були притягнуті піклувальники засуджених, права потерпілих були істотно порушені, а тому вирок в частині вирішення цивільного позову підлягає скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий судовий розгляд в порядку цивільного-процесуального законодавства, в ході якого слід перевірити доводи апелянтів в частині цивільного позову.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляцію потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволити частково.
Вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині задоволення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати і справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільно-процесуального законодавства.
В решті цей вирок залишити без змін.
Головуючий: /підпис/
судді: /підпис/
Копія вірна, згідно оригіналу
cуддя апеляційного суду Шершун В.В.