Справа № 11-258/ 2008 року                                                                       Головуючий в 1-й інстанції Романішин В.Л.

Категорія ст. 124   КК України                                                                 Доповідач Суслов М.І.

 

 

У Х В А Л А

І М ' Я М  У К Р А Ї Н И

 

 8 квітня 2008 року  колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області у складі:

 

                                               головуючої-судді       Дуфнік Л.М.,                                                                                                           суддів  Суслова М.І.,  Козачка С.В.,                                                                                                          з участю прокурора  Бардецького О.І.,

                                               захисника ОСОБА_10,

                                   представника потерпілого ОСОБА_2, його матері ОСОБА_4,

 

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи, потерпілого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 11 лютого 2008 року.

 

Цим вироком

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с. Цівківці, Новоушицького району, мешканця с. Карпівці, Хмельницького району, Хмельницької області,  українця, громадянина України,  з середньою освітою, одруженого, приватного підприємця, раніше не судимого, -

 

засуджено за  ст. 124 КК України на  1 рік 6 місяців обмеження волі.

 

Згідно ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік 6 місяців.

 

Він перебуває на підписці про невиїзд.

 

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 11261, 38 грн. матеріальної та 15000 грн. моральної шкоди.

 

Долю речових доказів вирішено згідно ст. 81 КПК України.

 

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 30 березня 2007 року біля 3 год. ночі, перебуваючи біля ставку с. Ружичанка, при перевищенні меж необхідної оборони умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

 

В своїх апеляціях:

 

- прокурор просить вирок суду скасувати, постановивши новий, призначити ОСОБА_1 покарання за ст.. 121 ч.1 КК України 7 років позбавлення волі. При цьому стверджує, що суд неправильно застосував кримінальний закон та призначив покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Зазначає, що ОСОБА_1 вини у вчиненому злочині не визнав, шкоду потерпілому не відшкодував, що свідчить про те, що він не розкаявся у вчиненому і належних висновків для себе не зробив, а у зв'язку з м'якістю призначеного покарання буде продовжувати свою злочинну діяльність в майбутньому;

 

- потерпілий ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, постановивши новий, яким притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за ст.. 121 ч.1 КК України на строк запропонований державним обвинувачем в обвинувальному виступі. При цьому, стверджує, що судом першої інстанції необ'єктивно проведено судове слідство, не забезпечено вивчення усіх обставин справи та безпідставно зроблено перекваліфікацію вчиненого засудженим;

 

- адвокат ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить   вирок суду скасувати, а порушену кримінальну справу закрити у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу злочину. Стверджує, що суд помилково кваліфікував дії ОСОБА_1 як перевищення меж необхідної оборони, оскільки в діях останнього є захист від неправомірних посягань на нього та його сина зі сторони потерпілого та інших учасників - незаконного вилову риби. Вважає, що проти засудженого кримінальне переслідування слід закрити, а в задоволені цивільного позову потерпілого відмовити.

 

            Засуджений ОСОБА_1 вирок не оскаржив.

 

            Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора на підтримку доводів апеляції, потерпілого та його представника ОСОБА_4 на необхідність скасування вироку суду першої інстанції, постановлення нового апеляційної інстанції з обранням засудженому більш суворого покарання та задоволення позовних вимог в повному обсязі, пояснення засудженого та в його інтересах захисника на їх заперечення,  перевіривши та вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати

з н а х о д и т ь :

 

апеляції прокурора, потерпілого та захисника в інтересах засудженого  як такі , що задоволенню не підлягають.

 

            Вина  ОСОБА_1 у вчиненому злочині при викладених у вироку обставинах доведена зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

 

            Так, в суді засуджений  ОСОБА_1 свою вину в умисному спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень не визнав і пояснив, що дійсно у вказану ніч на 30.03.2007 року його син на човні здійснював охорону орендованого ними ставу в с. Ружичанка Хмельницького району. Під час охорони син зробив зауваження незнайомим особам , які займалися виловом риби, на що останні повели себе агресивно, розпочали висловлювати погрози на його адресу, а тому для запобігання спричиненню шкоди здоров'ю сину та перешкоджанню незаконному заволодінню належною їм рибою, він взяв мисливську рушницю та на автомобілі під'їхав до ставу.

Під'їжджаючи до поля, яке знаходиться поряд із ставом, він побачив автомобіль, який рухався назустріч і з метою перевірки своїх підозр щодо незаконного вилову риби, зупинив його.

За кермом був лише водій, в багажнику автомобіля ним було виявлено гумовий човен, рибальські сітки та рибу, а зі сторони ставу наближались четверо невідомих осіб.

 На його вимогу зупинитись, вказані особи не відреагували та продовжували йти на нього. Тоді від зробив два попереджувальні постріли вгору, але невідомі не зупинились і він зробив ще один неприцільний  постріл у їх напрямку. В цей же час відчув сильний удав в спину, від якого впав на землю і під час падіння, без умислу на постріл, вважає що  необережно, натиснув на спусковий гачок.

Побачив, що один з них - ОСОБА_2 отримав вогнепальне поранення і він на власному авто відвіз його  в травмпункт, де останньому була надана медична допомога. Стверджує, що всі ці особи перебували в стані алкогольного сп'яніння, а потерпілий ОСОБА_2, вів себе найбільш агресивно, висловлював  погрози та підбурював інших до такої поведінки.

 

 

            Однак невизнання  останнім  вини у скоєному спростовується показами потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_5,  ОСОБА_6, даних під час досудового слідства, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, з пояснень яких вбачаються обставини незаконного вилову риби, виникнення конфлікту між орендатором ставка та  потерпілим ОСОБА_2 та нанесення останньому вогнепального поранення, внаслідок чого той отримав тяжкі тілесні ушкодження.

 

            Об'єктивно вина  ОСОБА_1 у нанесенні потерпілому тілесного ушкодження підтверджуються висновками балістичної експертизи, згідно якої вилучена у того рушниця являється гладкоствольною вогнепальною зброєю, з якої без натиску на спускові гачки постріли не можливі; судово-медичної - висновки якої вказують на наявність у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень у вигляді вогнепального відламкового перелому кісток лівої гомілки у верхній третині з обширним дефектом кісткової та м'яких тканин, сторонні тіла у верхній третині лівої гомілки, вогнепальної рани зі стороннім тілами гребня лівої клубової кістки, пошкодження м'язів розгинавачів лівої ступні, які відносяться до категорії тяжких, небезпечних для життя в момент їх спричинення та які могли утворитись  за вищевказаних обставин.

 

У відповідності з аналогічними висновками експертизи обвинуваченого, в останнього виявленні легкі  тілесні ушкодження у вигляді забою грудного відділу хребта, які могли утворитись за вищевказаних обставин від дії тупих твердих предметів як при падінні, так і при ударі об такі.

 

Висновки суду про вину засудженого у перевищенні меж необхідної оборони, які виразилися в здійсненні пострілів з мисливської рушниці останнім в нижню кінцівку потерпілого узгоджуються з показами   експерта Кащенко В.Д., допитаного в суді І інстанції, і з яких вбачається, що ОСОБА_1 було здійснено постріл зверху донизу, вперед, у вертикальному або близькому до такого положенні, а виявлені у потерпілого тілесні ушкодження у вигляді рани гребня лівої клубної кістки та рани на лівій гомілці (вогнепальна рана) свідчать про здійснення більш ніж одного пострілу, можливо одномоментно.

 

            Проаналізувавши вчинене та оцінивши в сукупності всі докази, місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого у вчиненому злочині, перекваліфікувавши його дій з ч.1 ст. 121 на ст. 124 КК України.

 

Твердження прокурора  та потерпілого про невірну перекваліфікацію дій засудженого колегія суддів вважає  недостатньо обґрунтованими та безпідставними. При цьому вона відмічає, що судом першої інстанції було правильно кваліфіковано дії засудженого ОСОБА_1 як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень під час перевищення ним меж необхідної оборони. Вказаний висновок суду належним чином мотивований, аналіз показів потерпілого, обвинуваченого та свідків-очевидців узгоджується з сукупністю інших доказів по справі, які повно і об'єктивно перепровірялися в суді,  та підтверджується сукупністю інших матеріалів кримінальної справи.

 

Крім того, право ОСОБА_1 на захист своє власності  і вирощеної продукції підтверджується договором оренди та додаткової угоди, згідно яких  останньому строком на 25 років надана в оренду земельна ділянка водного фонду площею 64, 83 га в с.Ружичанка Хмельницького району.

 

Доводи захисту про перебування ОСОБА_1 у межах необхідної оборони під час спричинення вогнепального пошкодження потерпілому, оскільки він захищався від суспільно-небезпечного посягання групи осіб, не знайшли свого підтвердження і спростовуються сукупністю перевірених в судовому засіданні доказів, які не узгоджуються з доводами засудженого, не відповідають фактичним обставинам по справі, є  намаганнями  того уникнути відповідальності і не можуть бути задоволенні.

 

З цих підстав колегія суддів приходить до переконання, що вимоги засудженого і його захисту про правомірність застосування мисливської зброї при захисті його власності від посягань потерпілого і його знайомих не можуть бути підставою закриття кримінального переслідування згідно вимог ч.5 ст.. 36 КК України, оскільки умисне заподіяння здоров'ю ОСОБА_2 тяжкої шкоди явно не відповідало небезпечності посягань останнього на життя або здоров'я засудженого та його сина, не являлося реальною загрозою заподіяння тим  значної матеріальної шкоди, а сама обстановка захисту з сторони обвинуваченого не поступалася можливостям нападників перешкодити останньому негайному відверненню чи припиненню суспільно-небезпечних дій.

 

            Міра покарання засудженому обрана згідно вимог ст. ст. 50 і  65 КК України з врахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, особистості винного та конкретних обставин по справі.

 

            При обранні покарання суд врахував всі обставини, що пом'якшують і обтяжують його.

 

            Підстав для скасування вироку, постановлення нового, збільшення або пом'якшення покарання  судова палата не знаходить.

 

          З врахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -

 

у х в а л и л а :

           

вирок Хмельницького міськрайонного суду від 11 лютого 2008 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляції прокурора, потерпілого та захисника в інтересах засудженого - без задоволення.

                                  

 

                                                          

                                               Головуюча-суддя                                                     Л.М. Дуфнік

                                              

                                               Судді:                                                                        М.І. Суслов

 

                                                                                                                                 С.В. Козачок