Справа №22-1268/2006 рік                Головуючий суддя 1 інстанції: Рожин Ю.М.

Суддя-доповідач: Гордійчук С.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 листопада 2006 року                                                                          м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді : Василевича B.C. суддів : Гордійчук CO., Демянчук С.В. при секретарі: Колесовій Л.В. з участю адвоката ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Тучинської спеціальної загальноосвітньої школи - інтернату на рішення Гощанського районного суду від 07 вересня 2006 року в  справі  за позовом ОСОБА_2 до Тучинської спеціальної загальноосвітньої школи - інтернату, управління державного казначейства в Гощанському районі про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за дні вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-

встановила: Рішенням Гощанського районного суду від 07 вересня 2006 року позов ОСОБА_2 до Тучинської спеціальної загальноосвітньої школи - інтернату, управління державного казначейства в Гощанському районі про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за дні вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_2 з 09 червня 2006 року на посаді помічника директора з господарської частини Тучинської спеціальної загальноосвітньої школи - інтернату в Рівненській області.

Стягнуто з Тучинської спеціальної загальноосвітньої школи -інтернату на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 09 червня по 07 вересня 2006 року 1378 ( тисячу триста сімдесят вісім) гривень 44 коп. та моральну шкоду в розмірі 500 (п'ятсот) гривень.

Зобов'язано управління державного казначейства в Гощанському районі провести перерахування з Тучинської спеціальної загальноосвітньої школи - інтернат на користь ОСОБА_2 1878 (тисячу вісімсот сімдесят вісім) грн. 44 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вказує на його незаконність, оскільки суд не врахував, наказ відділу освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації, на виконання якого видано наказ НОМЕР_1. Крім того, суд не врахував те, що п.2.3 спільного наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 р. „Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" не визначає вимоги щодо змісту наказу про звільнення працівників. Суд не врахував матеріали документальної ревізії, пояснення позивача, що надані ним під час перевірки, а також накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності в попередні роки роботи. Суд безпідставно поклав на відповідача обов'язок відшкодувати моральну шкоду.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд правильно виходив з того, що підстав звільнення позивача з роботи у зв'язку із втратою довіри у відповідача не було.

На підтвердження такого висновку в рішенні наведенні відповідні мотиви та докази з якими погоджується апеляційний суд.

Доводи апеляційної скарги проте, що винні дії позивача встановлені актом перевірки контрольно-ревізійної комісії та його поясненнями даними під час перевірки безпідставні, оскільки сам по собі виявлений факт нестачі 1 м. куб. дощок не може бути підставою для звільнення з роботи за п.2 ст.41 КЗпП.

Будь-яких інших винних дій, вчинених позивачем, судом не встановлено і відповідачем в судовому засіданні не доведено.

Доводи апеляційної скарги проте, що позивач у 2005 році неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, що також дало підстави для втрати довіри до нього з боку адміністрації не заслуговують на увагу, оскільки ці стягнення були пов'язані із неналежним виконанням позивачем своїх посадових обов'язків, а не з обслуговуванням грошових та товарно-матеріальних цінностей.

Вірний є висновок суду , щодо стягнення моральної шкоди, оскільки внаслідок  порушення  відповідачем законних  прав  позивач,  він  зазнав моральних страждань, які відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП підлягають стягненню з роботодавця.

Враховуючи, що рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила: Апеляційну скаргу Тучинської спеціальної загальноосвітньої школи -інтернату на рішення Гощанського районного суду від 07 вересня 2006 року відхилити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.