Судове рішення #2787487

 

 

                                                                                                                                                                           

Справа № 11-193/ 2008 року                                                                       Головуючий в 1-й інстанції  Кулеша Л.М.

Категорія ст. 122  ч. 1  КК України                                                         Доповідач Суслов М.І.

 

 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

2 квітня 2008 року  колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:

 

                                               головуючого  Ковтуна В.П.,                                                                                                                     суддів  Суслова М.І.,  Курдзіля В.Й.,                                                                                                         з участю прокурора  Бардецького О.І.,

                                               захисника ОСОБА_2,

 представників потерпілого ОСОБА_3,

його матері ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_5    

                       

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора, що приймав участь у розгляді справи, потерпілого ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_1 на вирок            Нетішинського міського суду від 14 січня 2008 року.

 

Цим вироком

 

ОСОБА_1,  ОСОБА_1 народження, уродженця с. Кривин Славутського району Хмельницької області, українця, громадянина України,  з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1,  раніше не судимого, -

 

засуджено за  ст. 122 ч.1 КК України на  2 роки обмеження  волі.       

 

Згідно ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 рік 6 місяців.

 

У відповідності ст. 76 КК України зобов'язано  останнього не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти  про зміну місця проживання і роботи та періодично з'являтись до них для реєстрації.

 

Він перебуває на підписці про невиїзд.

 

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5000 грн. заподіяної  моральної шкоди.

 

Долю речових доказів вирішено згідно ст. 81 КПК України.

 

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 29 липня 2007 року, в період між 21 та 22 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, поблизу кафе „Айвенго”, по Проспекту Курчатова, 1, м. Нетішина, на ґрунті неприязних відносин з ОСОБА_3, які виникли напередодні,  наніс кухонним ножем удар по задній поверхні грудної клітки зліва,  заподіявши тому середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

 

В своїх апеляціях:

 прокурор, не оспорюючи кваліфікації вчиненого, просить вирок суду скасувати в зв'язку з м'якістю призначеного покарання, постановивши новий, який призначити покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 років. Стверджує, що засудивши ОСОБА_1  з застосуванням ст. 75 КК України, суд допустив невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Зокрема, ним не враховано, що засуджений не визнав вини, не відшкодував заподіяну шкоду, а злочин скоїв в стані алкогольного сп'яніння.

 

Потерпілий просить вирок суду скасувати, постановивши новий, яким обрати ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки і задовольнити цивільний позов у повному обсязі. При цьому він вказує, що засуджений не визнав свою вину, що свідчить про відсутність з його боку  каяття у вчиненому та підвищену суспільну небезпеку, крім того, ним не відшкодована заподіяна майнова і моральна шкода.

 

Засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду в частині стягнення моральної шкоди скасувати та постановити новий, яким відмовити ІНФОРМАЦІЯ_1 в цивільному позові. При цьому він зазначає, що судом І інстанції не було враховано,  що саме потерпілий своєю поведінкою спровокував його на неприємну сутичку, а зупиняючи його зухвалі дії, також отримав тілесні ушкодження. Стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав ушкодження від падіння на будівельне сміття. Просить врахувати, що в силу незалежних від нього обставин, відсутності постійної роботи і заробітку, проживання на приватній квартирі, він буде не спроможний сплатити таку суму ІНФОРМАЦІЯ_1.

 

            Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора на підтримку доводів апеляції, представників потерпілого ОСОБА_3 його матері ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_5 на підтримання апеляційних вимог їх довірителя, пояснення засудженого та в його інтересах захисника на їх заперечення,  перевіривши та вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати

 

з н а х о д и т ь :

 

апеляції прокурора, потерпілого ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_1 як такі , що задоволенню не підлягають.

 

            Вина  ОСОБА_1 у вчиненому злочині при викладених у вироку обставинах доведена зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

 

            Так, в суді засуджений  вину визнав частково і показав, що 28 липня 2007 року, на весіллі його сестри виник конфлікт з ОСОБА_3, а наступного дня, у вечірній час, при продовжуванні святкування, потерпілий нецензурними словами розпочав з ним розмову, почав душити та кинув на асфальт. В цей час підійшла його дружина і відізвала в сторону будинку по АДРЕСА_2. Пізніше він побачив на сорочці ОСОБА_3 кров,  коли повернувся з дружиною то його повідомили, що потерпілий у реанімаційному відділенні лікарні. Вважає, що тілесні ушкодження у потерпілого  могли виникнути тоді, колі від його поштовху він впав на спину на будівельне сміття.

 

            Однак частковість     його визнавальних показів спростовується показами потерпілого ОСОБА_3,  свідків ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, даними ними як під час досудового, так і перевірених в суді, з пояснень яких вбачаються обставини  виникнення конфлікту між засудженим і потерпілим,  нанесення першим удару ножем в спину останнього, внаслідок чого той отримав середньої тяжкості  тілесні ушкодження.

 

Вказані покази узгоджуються з роз'ясненнями експерта Олійника О.В., даними ним в судовому засіданні, з яких вбачається, що його висновок ґрунтується на даних рентгенологічного дослідження рани на тілі  та властивостях пошкодженого одягу, наданого на експертизу і стверджує, що такі ушкодження як у потерпілого не могли виникнути від падіння на будь-які гострі предмети, хіба що при падінні на вертикально поставлений ніж. При падінні на будівельне сміття були б інші тілесні ушкодження, а в даному випадку виявлено лише одне локальне пошкодження цілісності шкіри на спині.

 

            Об'єктивно вина ОСОБА_12 підтверджуються висновком судово-медичної  експертизи, згідно якої ОСОБА_3 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного непроникаючого поранення  грудної клітини та закритого перелому восьмого ребра зліва. Колото-різане непроникаюче ушкодження грудної клітини заподіяно за колюче-ріжучим механізмом виникнення в результаті прикладання гострого твердого предмету  по типу клинка ножа із властивостями спинки та обушка із достатньо вираженою силою в напрямку ззаду наперед, про що свідчить формування перелому ребра в ділянці рани і виникли незадовго до звернення за медичною допомогою на приймальне відділення 29.07.2007 року,  яке відноситься до ступеня середнього, з кваліфікуючим критерієм тривалого розладу здоров'я.

 

            Проаналізувавши вчинене та оцінивши в сукупності всі докази, місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого у вчиненому злочині, вірно кваліфікувавши його дій за ст.. 122 ч.1 КК України.

 

            Міра покарання йому обрана згідно вимог ст. ст. 50 і  65 КК України з врахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, особистості винного та конкретних обставин по справі.

 

            При обранні покарання суд врахував всі обставини, що пом'якшують і обтяжують його, в тому числі і ті на які посилаються апелянти.

 

            Твердження прокурора  та потерпілого про м'якість призначеного засудженому покарання не узгоджується з сукупністю наведених у вироку обставин, які істотно пом'якшують його, дають підстави визнати їх такими, що суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і не ґрунтуються на вимогах кримінального закону про загальні засади призначення такого. При цьому колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_1  є цілком достатнім для виправлення засудженого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

 

           Доводи засудженого про безпідставне задоволення позовних вимог потерпілого не ґрунтуються на вимогах  матеріального і процесуального законодавства, з цих підстав вони не можуть бути скасовані, а  вимоги останнього про їх зменшення не можуть бути вирішені позитивно в зв'язку з повним і справедливим обґрунтуванням вказаних сум судом першої інстанції.

 

            З врахуванням викладеного підстав для скасування вироку,  постановлення нового або зменшення цивільного позову апеляційний суд не знаходить.

 

            З врахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

           

вирок Нетішинського міського суду від 14 січня 2008 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляції прокурора, потерпілого ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_1  - без задоволення.

                                  

 

                                                          

                                               Головуючий                                                             П.В. Ковтун                                     

 

                                               Судді:                                                                        М.І. Суслов

 

                                                                                                                                 

                                                                                                                                 В.Й. Курдзіль

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація